Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року

м. Київ

справа № 420/35053/23

адміністративне провадження № К/990/27425/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Василя Володимировича

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року (головуючий суддя - Семенюк Г.В., судді: Домусчі С.Д., Шляхтицький О.І.)

у справі №420/35053/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової академії (м. Одеса)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. 15 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 30 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 30 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року, з врахуванням базового місяця для нарахування індексації січень 2008 року.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року, з врахуванням базового місяця для нарахування індексації січень 2008 року.

3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

4. Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що останнє підвищення окладу за посадою позивача відбулось у січні 2008 року, а тому для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації, став березень 2018 року. Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 30 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно.

7. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав.

8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент виключення позивача зі списків особового складу, 24 квітня 2023 року, діяла редакція частини другої статті 233 КЗпП України, яка обмежувала строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці тримісячним строком. А тому позивач мав право звернутись до суду з позовом щодо виплати індексації грошового забезпечення упродовж трьох місяців з 01 липня 2023 року, однак звернувся до суду 15 грудня 2023 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою в результаті неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, висновки викладені в ній не відповідають фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства, а тому така постанова підлягає скасуванню.

10. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції невірно пов`язав спірний період у вказаній справі (30 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року) з його звільненням (24 квітня 2023 року), оскільки порушення його права як і захист не пов`язані зі звільненням.

11. Відповідно до статті 233 КЗпП України в чинній на той час редакції здобув право на оскарження спору з роботодавцем стосовно заробітної плати за період (30 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року) без обмеження строку звернення.

12. Враховуючи те, що зміни до статті 233 КЗпП України внесені після закінчення спірних правовідносин (у 2022 році), а розглядаються спірні правовідносини, які виникли у 2017-2018 роках, скаржник вважає, що слід було застосувати редакцію статті 233 КЗпП України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

13. Орім того, як указує скаржник, справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки вважає, що здобув право на захист в судовому порядку на оскарження розміру оплати праці в період дії попередньої редакції статті 233 КЗпП України, без обмеження строком. Однак, суди по-різному підходять до вирішення цього питання.

14. У відзиві на касаційну відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

16. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

17. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, предметом якого є порушення відповідачем законодавства про оплату праці та невиплата в повному обсязі належного грошового забезпечення, а саме: невиплата індексації грошового забезпечення за період з 30 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року.

18. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

19. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

20. Отже КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

21. Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

22. Водночас Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

23. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

24. Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

25. З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23.

26. У постанові від 21 березня 2025 року Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29 січня 2025 року у справі № 500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року).

27. У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ).

28. Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19 липня 2022 року. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.

29. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, у контексті зазначених висновків Судової палати, Верховний Суд констатує, що строк звернення до суду з позовом щодо оскарження ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року встановлюється положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до 19 липня 2022 року, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

30. Отже, помилковими є висновок суду апеляційної інстанції про застосування до спірних правовідносин положень статті 233 КЗпП України у редакції, що набрала чинності з 19 липня 2022 року.

31. Більш того, застосування частини другої статті 233 КЗпП України саме в редакції Закону № 2352-ІХ суд апеляційної інстанції безпідставно пов`язав з виключенням ОСОБА_1 зі списків особового складу частини (наказ начальника Військової академії (м. Одеса) від 24 квітня 2023 року № 147).

32. Ураховуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі. Отже, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.

33. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

34. Отже, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права особи на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню.

35. За таких підстав, касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

36. Ураховуючи результат касаційного розгляду, витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 345 353 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Василя Володимировича задовольнити.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі №420/35053/23 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

В.Е. Мацедонська

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду