Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року

Київ

справа №826/18569/14

адміністративне провадження №К/9901/6071/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЛЕММА-ВІТЕ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання незаконним (нечинним) повністю розпорядження від 16 жовтня 2014 року № 2957 за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва в складі судді Погрібніченка І.М. від 13 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Романчук О.М., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б. від 26 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЛЕММА-ВІТЕ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг), в якому просило: визнати незаконним (нечинним) повністю Розпорядження Нацкомфінпослуг «Про застосування заходу впливу до Публічного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЛЕММА-ВІТЕ» від 16 жовтня 2014 року № 2957.

В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЛЕММА-ВІТЕ» посилалось на те, що оскаржуване розпорядження винесено за відсутності порушень закону зі сторони ПАТ «СК «ЛЕММА-ВІТЕ», оскільки, страхувальник не надав на запит страховика всіх необхідних документів для здійснення страхових виплат, у останнього відсутні правові підстави для прийняття рішень про здійснення страхових виплат (або відмову) та складення страхових актів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що страхувальник не надав на запит страховика всіх необхідних документів для здійснення страхових виплат, у останнього відсутні правові підстави для прийняття рішень про здійснення страхових виплат (або відмову) та складення страхових актів.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2015 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Нацкомфінпослуг звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що Нацкомфінпослуг діяла у межах закону та вчинила всі дії, передбачені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/18569/14, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.В. від 05 березня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЛЕММА-ВІТЕ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання незаконним (нечинним) повністю розпорядження від 16 жовтня 2014 року № 2957.

Від Публічного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЛЕММА-ВІТЕ» у встановлений касаційним судом термін (до 23 березня 2018 року) відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Закритим акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЛЕММА-ВІТЕ» (далі - Страховик) та Державним підприємством об'єднанням «АРТЕМСІЛЬ» (далі - Страхувальник) був укладений Договір довгострокового страхування життя (пенсійного страхування) № Д06101, згідно якого були застраховані життя, зокрема: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

В першому півріччі 2014 року Публічне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЛЕММА-ВІТЕ» отримало повідомлення за Договором № Д06101 від Державного підприємства об'єднання «АРТЕМСІЛЬ» про настання страхових випадків, заяви на виплату та документи до заяв за подіями, що мали місце із вказаними вище застрахованими особами.

В ході розгляду перших двох пакетів документів за випадками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 страховиком було встановлено невідповідність підпису Генерального директора ДП «АРТЕМСІЛЬ» ОСОБА_15 на отриманих повідомленнях та заявах з підписом ОСОБА_15 на раніше отриманих документах, зокрема, на акті про виконання договору довгострокового страхування життя (пенсійного страхування) № Д06101, від 31 грудня 2013 року, що викликало сумніви стосовно особи підписанта та його повноважень.

Наказом в.о. Президента ПАТ «СК «ЛЕММА-ВІТЕ» № 11-Р від 06 лютого 2014 року вирішено направити на адресу страхувальника повідомлення про невідповідність підпису на документах для здійснення страхової виплати та необхідність надання належним чином оформлених повідомлень, заяв на виплату та документів, що посвідчують особу заявника на виплату, з обов'язковим наданням документів, що посвідчують повноваження підписанта заяви станом на момент її надання; не приймати рішення щодо виплати або відмови у виплаті до моменту надання належним чином оформлених заяв та повідомлень та документів, передбачених договором № Д06101, зокрема, документів, що посвідчують особу заявника на виплату, з обов'язковим наданням документів, що посвідчують повноваження підписанта заяви станом на момент її надання; продовжити розгляд вимог страхувальника, ретельно вивчати документи, що надходять на адресу ПАТ «СК «ЛЕММА-ВІТЕ» від імені страхувальника, на предмет легітимності цих документів; всі рішення про здійснення страхових виплат (або відмову) за договором № Д06101 приймати в строк, передбачений даним договору, тобто в строк, що не перевищує 15 днів з дня подання страхувальником необхідних згідно умов договору документів, в тому числі документів, що посвідчують особу заявника, при цьому, з обов'язковим наданням документів, що посвідчують повноваження підписанта, повідомлення та заяви станом на момент її надання.

В ході розгляду інших десяти пакетів документів за випадками: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 Страховиком в повідомленнях про настання страхових випадків та заявах на страхові виплати, які надійшли від страхувальника, було встановлено, що у документах, поданих до заяв за цими страховими подіями, відсутні документи, що посвідчують повноваження підписантів.

З метою отримання від страхувальника копій документів для підтвердження повноважень осіб, що засвідчують повідомлення та заяви на страхові виплати та необхідності переоформлення повідомлень і заяв, страховик звертався до страхувальника в листах та запитах, зокрема, були направлені лист вих. № 01/08-1 від 01.08.2014 року, запити: вих. № 27/08-1 від 27.08.2014 року, вих. № 29/09-1 від 29.09.2014 року, вих. № 07/11-1 від 07.11.2014 року.

23 липня до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від ДП «АРТЕМСІЛЬ» надійшла письмова скарга № 27/11-01-56 щодо неналежного виконання страховиком зобов'язань за договором № Д06101 за страховими випадками застрахованих осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

27 серпня 2014 року Нацкомфінпослуг було складено акт про правопорушення законодавства у сфері надання фінансових послуг Публічним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЛЕММА-ВІТЕ» № 1104/13-15/13/6, яким були зафіксовані порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, зокрема: пункту 3 частини першої статті 20, частини першої статті 25 Закону України «Про страхування».

16 жовтня 2014 року, за результатами розгляду справи про правопорушення, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, було прийнято розпорядження «Про застосування заходу впливу до Публічного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЛЕММА-ВІТЕ» № 2957, яким страховику приписано усунути порушення законодавства про фінансові послуги в термін включно до 17 листопада 2014 року та повідомити Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у 10-денний строк з дня закінчення встановленого терміну усунення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на таке.

Повноваження Нацкомфінпослуг на час виникнення спірних правовідносинах регувалися Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженим розпорядженням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 20 листопада 2012 року № 2319 (далі - Положення № 2319).

Відповідно до статті 28 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Нацкомфінпослуг у межах своєї компетенції, зокрема: здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених ним випадках - реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів; надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, що стали відомі під час проведення перевірок.

Статтею 39 цього ж Закону встановлено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сфері ринків, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки застосування таких заходів.

Відповідно до пункту 1.5 Положення № 2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сфері ринків обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів. Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися зокрема в: зверненнях громадян.

Пунктом 1.6 Положення № 2319 передбачено, що уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення порушення законодавства про фінансові послуги вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу.

Відповідно до пункту 1.11 Положення № 2319 посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення. Акт про правопорушення складається та підписується в двох примірниках не пізніше 15 робочих днів з дати виявлення порушення законодавства про фінансові послуги.

Зі змісту пункту 4.21 Положення № 2319 вбачається, що за результатами розгляду справи про правопорушення уповноважена особа Нацкомфінпослуг приймає одне з таких рішень:

- про застосування заходу впливу;

- про закриття справи про правопорушення.

Згідно пункту 4.4 Положення № 2319 справу про правопорушення не може бути порушено, а наявна в провадженні справа про правопорушення підлягає закриттю, зокрема, в разі якщо порушення та його наслідки усунені порушником самостійно до застосування заходів впливу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку про те, що Нацкомфінпослуг зобов'язано застосувати заходи впливу до суб'єкта надання фінансових послуг у разі порушення ним законодавства про фінансові послуги залежно від наслідків порушення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 807/2862/14 від 24 квітня 2018 року.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» визначено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у передбачений договором строк.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Пунктами 2.15 та 2.16 розділу 2 Ліцензійних умов № 40 визначено, що страховик зобов'язаний дотримуватись обов'язків, визначених статтею 20 Закону України «Про страхування»; здійснення страховиком страхових виплат провадиться у порядку та на умовах, визначених статтею 25 Закону України «Про страхування». Страховик зобов'язаний на підставі ведення журналу реєстрації страхових вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування формувати резерв збитків (резерв заявлених, але не виплачених збитків) та забезпечувати його ліквідне розміщення.

Судами у цій справі встановлений факт ненадання страхувальником всіх необхідних згідно умов договору № Д06101 документів, оформлених належним чином.

З огляду на це, колегія суддів погоджується висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскільки страхувальник не надав на запит страховика всіх необхідних документів для здійснення страхових виплат, у останнього відсутні правові підстави для прийняття рішень про здійснення страхових виплат (або відмову) та складення страхових актів, відповідно, рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу до Публічного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЛЕММА-ВІТЕ» є таким, що підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в рішеннях судів повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що касаційний суд залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко