Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.09.2018 року у справі №815/6541/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 815/6541/17

адміністративне провадження № К/9901/60554/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О. П.,

суддів - Єзерова А. А., Кравчука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 (судді - Шляхтицький О. І., Потапчук В. О., Семенюк Г. В. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи - ОСОБА_2, Фонтанська сільська рада Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з врахуванням уточненого позову, просив:

- визнати протиправними дії щодо реєстрації 06.09.2012 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а саме: житлового будинку АДРЕСА_2, реєстраційний запис №ОД 18212159066;

- скасувати реєстрацію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а саме: житлового будинку АДРЕСА_2, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеської області (правонаступник - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції) 06.09.2012, реєстраційний запис №ОД 18212159066, яку видано ОСОБА_3;

- зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України видати наказ та виключити запис щодо реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а саме: житлового будинку АДРЕСА_2, зареєстровану 06.09.2012 за реєстраційним записом №ОД 18212159066 з Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,092 та житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯА №851390 виданого 24.10.2005, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації держаних актів на право власності на землю за №010552401087.

ОСОБА_3 є співвласником (разом із ОСОБА_2) суміжної земельної ділянки площею 0,0608 га та співвласником (разом із ОСОБА_2) житлового будинку по АДРЕСА_2, однак частки в натурі не виділені.

ОСОБА_3 проведено реконструкцію та здійснено нове будівництво по АДРЕСА_2.

06.09.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеської області (правонаступник - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції) зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №ОД18212159066 щодо реконструкції житлового будинку (Літ. "А"), нове будівництво надбудови (Літ. "А1 "), прибудови (Літ. "а "), гаражу (Літ. "З"), комори (Літ. "И") 1110.3; ІІ категорії складності загальною площею 137,8 кв. м. за ОСОБА_3.

Вважаючи дії відповідача щодо реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_3 проведено реконструкцію та здійснено нове будівництво по АДРЕСА_2 з порушенням будівельних норм, внаслідок чого має місце порушення прав позивача як власника сусіднього домоволодіння.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Інспекцієї державного архітектурно-будівельного контролю в Одеської області (правонаступник - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції) щодо реєстрації 06.09.2012 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а саме: житлового будинку АДРЕСА_2, реєстраційний запис №ОД 18212159066.

Скасовано реєстрацію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а саме: житлового будинку АДРЕСА_2, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеської області (правонаступник - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції) 06.09.2012р., реєстраційний запис №ОД 18212159066, яку видано ОСОБА_3;

Зобов'язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України видати наказ та виключити запис щодо реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а саме: житлового будинку АДРЕСА_2, зареєстровану 06.09.2012 за реєстраційним записом №ОД 18212159066 з Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 скасовано, позов залишено без розгляду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що зареєструвавши Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №ОД18212159066 щодо реконструкції житлового будинку (Літ. "А"), нове будівництво надбудови (Літ. "А1 "), прибудови (Літ. "а "), гаражу (Літ. "З"), комори (Літ. "И") 1110.3; ІІ категорії складності загальною площею 137,8 кв. м. за ОСОБА_3 відповідач діяв у порушення приписів статей 373, 375, 386 Цивільного кодексу України, статей 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій".

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо протиправності дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеської області (правонаступник - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції) щодо реєстрації 06.09.2012 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а саме: житлового будинку АДРЕСА_2, реєстраційний запис №ОД 18212159066.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що при вирішенні процесуального питання щодо строків звернення до суду суд першої інстанції припустився помилки, та дійшов висновку, що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до суду.

При цьому суд виходив з того, що позовні вимоги стосуються визнання протиправними дій відповідача щодо реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, які мали місце 16.09.2012 та її скасування, водночас з позовом до суду позивач звернувся - 14.12.2017, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Апеляційний суд визнав безпідставним посилання позивача в обгрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач зазначив, що із спірним рішенням відповідача він ознайомився лише 10.10.2017, оскільки як свідчать матеріали справи, позивач був обізнаний із наявністю спірного рішення відповідача та його дій ще у 2012 році, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13.11.2012 справа 22ц/1590/9840/12, з огляду на що дійшов висновку, що позивач був безпосередньо обізнаний про факти порушення його права та й мав об'єктивну можливість знати про ці факти.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску ним строку звернення до суду, оскільки позовна давність на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження майном не поширюється, а строк позовної давності не застосовується, коли правопорушення є триваючим.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.ч. 1 та 2 ст. 99 КАС України або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 100 КАС України (у зазначеній редакції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Аналогічні приписи щодо наслідків пропуску строків містяться у статті 123 КАС України (в редакції на момент постановлення судових рішень).

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом суди виходили з того, що даний спір належить до юрисдикції адміністративних судів. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо пропуску позивачем встановленого КАС України, строку звернення до суду.

Колегія суддів не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017р. ), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, від 19.02.2020 у справі №1340/3580/18 та інших Велика Палата дійшла наступних висновків:

"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.".

У постанові від 05.09.2019 у справі №815/5256/15, правовідносини в якій є подібними, до правовідносин у справі, що розглядається, Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку про те, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові також дійшла висновку, що позовні вимоги щодо неправомірності реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

Крім того, у постанові від 05.12.2018 (справа №757/1660/17-ц) Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, відповідно до якого ".. розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб'єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.".

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не враховувати запропонований підхід під час вирішення цієї справи.

З висловлених позивачем в ході розгляду справи мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність, на його думку, реєстрації такої декларації пов'язана з тим, що така порушує його права, як власника суміжної земельної ділянки та сусіднього домоволодіння, оскільки будівництво здійснюється ОСОБА_3 з порушенням будівельних і санітарних норм.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивача, порушують його права, як власника суміжної земельної ділянки та будинку, а тому у позивача виникла необхідність захисту його цивільних прав.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки проведення незаконної реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, скільки законність проведення третьою особою відповідних будівельних робіт, скасування декларації буде мати вплив на майнові права та інтереси третьої особи, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, що в свою чергу виключає можливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на суб'єктний склад сторін спору даний спір має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

За правилами частини 1 статті 171 КАС України вирішення питання належності спору до юрисдикції адміністративних судів передує вирішенню питання дотримання строку звернення до суду.

З огляду на викладене, залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, передбаченого КАС України, за умови належності даного спору до юрисдикції цивільного суду, не можна визнати обгрунтованим.

Саме під час розгляду справи цивільним судом, до юрисдикції якого належить дана справа, належить дати оцінку дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ч. 1 ст. 354 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ч. 1 ст. 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до статті 239 КАС України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 - скасувати.

Провадження у справі №815/6541/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи - ОСОБА_2, Фонтанська сільська рада Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук