Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2020 року

Київ

справа №815/6914/15

адміністративне провадження №К/9901/9784/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Держгеокадастру у м. Білгороді-Дністровському Одеської області, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, треті особи: ОСОБА_2 , Затоківська селищна рада, про скасування запису, анулювання кадастрового номера, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Самойлюк Г.П. від 31.05.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Ступакової І.Г., Бітова А.І., Милосердного М.М. від 12.07.2016,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до відділу Держгеокадастру у м. Білгороді-Дністровському Одеської області, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області (далі - відділ Держгеокадастру, відділ державної реєстрації відповідно, відповідачі), треті особи: ОСОБА_2 , Затоківська селищна рада, у якому просила: визнати протиправним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно відділу Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції від 11.11.2014, індексний номер 29312920, видане ОСОБА_2 (далі - спірне свідоцтво); скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 498432851103) про реєстрацію за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) права власності на земельну ділянку площею 0,0446 га за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, «Кінаповець», садівничий кооператив (район «Сонячний») , земельна ділянка НОМЕР_2 (далі - спірний запис); анулювати кадастровий номер 5110300000:02:025:0235, який присвоєно земельній ділянці, площею 0,0446 га за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, «Кінаповець», садівничий кооператив (район «Сонячний» ), земельна ділянка НОМЕР_2.

2. В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки НОМЕР_3, площею 0,045 га на підставі рішення Затоківської селищної ради №63 від 21.10.1999.

3. Водночас, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 05.09.2013 визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ №362171, площею 0,0895 га, яка розташована за адресою: Одеська область м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, CK "Кінаповець" , який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011050600024.

4. Позивач зазначала, що, незважаючи на існування вищевказаного судового рішення ОСОБА_3 (чоловік відповідача) звернувся до відділу Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції та зробив поділ земельної ділянки, розділивши земельну ділянку НОМЕР_3 на дві ділянки: земельну ділянку НОМЕР_3 та НОМЕР_2 (спірна ділянка), площею 0,0446 га.

5. Відтак, на думку позивача, відсутні передумови виникнення у ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,046 га, оскільки її право виникло 11.11.2014, тобто в той час, коли набрало чинності рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 05.09.2013 у справі 2-2726/11, яким скасовано державний акт на земельну ділянку площею 0,895 га.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Ухвалою суду від 31.05.2016 закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно відділу Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції від 11.11.2014, індексний номер 29312920, виданого ОСОБА_2 .

7. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016, у задоволенні позову відмовлено.

8. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що підстави для скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності спірної земельної ділянки відсутні, оскільки доводи позивача не підтверджені належними доказами та спростовані матеріалами справи. Також, суди дійшли висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту власних прав та інтересів в частині позовних вимог щодо анулювання кадастрового номера 5110300000:02:025:0235, який присвоєно земельній ділянці НОМЕР_2, площею 0,0446 га за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, «Кінаповець», садівничий кооператив (район «Сонячний »).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про реєстрацію права власності (номер запису про право власності 7645412) за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), внесений державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області Алексєєнко Віолеттою Анатоліївною, щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки (кадастровий номер 5110300000:02:025:0235), площею 0,0446 га за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, «Кінаповець», садівничий кооператив (район «Сонячний »), земельна ділянка НОМЕР_2. Цільове призначення земельної ділянки - для колективного садівництва. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 498432851103. Зазначене вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №56435085 від 31.03.2016.

11. Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності, серія та номер: індексн. №29312920, видане 11.11.2014, видавник: Реєстраційна служба Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області.

12. Підставою внесення запису про право власності є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 17115544 від 11.11.2014.

13. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого ОСОБА_2 , реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції від 11.11.2014, індексний номер 29312920, останній на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка (кадастровий номер 5110300000:02:025:0235) площею 0,0446 га за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, «Кінаповець », садівничий кооператив ( район « Сонячний»).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14. У касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що оскаржувані судові рішення не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, оскільки ухвалені всупереч вимог законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини, до того ж судом першої інстанції не отримано усіх необхідних доказів, витребуваних згідно з ухвалою, зокрема, матеріали реєстраційної справи, і це не враховано апеляційним судом.

15. Скаржник аргументує свою позицію також тим, що судом апеляційної інстанції не повно з`ясовані обставини справи і не досліджено усі докази. Зокрема, не враховано відсутність, як станом на час внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, так і станом на час розгляду і вирішення цієї справ, передбачених законом документів, які необхідні для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно - спірну земельну ділянку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

17. В свою чергу, як зазначено у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, в рішенні від 12.10.1978 у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

18. Відтак, для забезпечення права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції, яка визнається і ратифікована Україною, суттєвого значення набуває питання дотримання національними судами правил предметної юрисдикції.

19. Вирішуючи цей спір, суди виходили з того, що такий є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

20. В той же час, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

21. При цьому, відповідно до частини другої статті 4, пункту першого частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

22. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

23. Наведені норми права узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

24. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

25. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

26. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

27. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

28. При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

29. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 (справа №11-479апп18 (№ 805/4506/16-а)).

30. В свою чергу, у частині першій статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

31. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

32. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

33. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

34. Такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №815/7008/15 (провадження №11-1149апп18).

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

35. Як свідчать обставини цієї справи, позивач не була заявником оскаржуваних у цій справі реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано за третьою особою. ОСОБА_1 обґрунтувала підстави свого позову необхідністю захисту її права власності на цю ж саму земельну ділянку, яка, як вона вважає, протиправно використовується третьою особою.

36. Отже, звернення до суду з даним позовом спрямовано насамперед на захист цивільного права позивача, при цьому доводи ОСОБА_1 , якими вона обґрунтовує свій позов, більшою мірою зачіпають питання цивільних правовідносин між нею та третьою особою щодо підстав набуття відповідного речового права, тоді як обставини стосовно дотримання державним реєстратором вимог законодавства при здійсненні державної реєстрації цього права, у світлі таких аргументів, набувають другорядного значення.

37. Оскаржуваний позивачем запис внесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно за заявою іншої особи, а тому такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

38. Отже, спір у такій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер.

39. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 у справі №817/1048/16, від 18.04.2018 у справі №804/1001/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. А саме про те, що у спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку.

40. Такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

41. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

42. Тому, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

43. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

44. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

45. Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №807/137/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що даний спір позбавлений ознак публічно - правового, оскільки є спором щодо захисту цивільного права позивача, відтак, з огляду на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин та предмет спору, такий повинен вирішуватись судом цивільної юрисдикції.

47. За правилами пункту 5 частини першої статті 349, частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

48. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

49. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

50. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 341 КАС України).

51. В той же час, пунктом 1 частини першої статті 238, частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

52. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів і вимог касаційної скарги й задовольнити її частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати і закрити провадження у справі. При цьому, роз`яснити позивачу, що даний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

53. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 354, 355, 356 підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 - скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу Держгеокадастру у м. Білгороді-Дністровському Одеської області, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, треті особи: ОСОБА_2 , Затоківська селищна рада, про скасування запису, анулювання кадастрового номера.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду.

Роз`яснити ОСОБА_1 про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний