Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

Київ

справа №822/1720/16

адміністративне провадження №К/9901/7109/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Генеральної прокуратури України,

третя особа - Головне управління ДФС у Хмельницькій області,

про зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року (суддя Блонський В.К.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року (головуючий суддя Курко О.П., судді Соврига Д.І., Білоус О.В.), -

в с т а н о в и в :

У вересні 2016 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач), третя особа - Головне управління ДФС у Хмельницькій області, в якому, просив суд:

- зобов'язати Генеральну прокуратуру України винести постанову передбачену частиною 1 статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду»;

- у місячний термін з дня набрання законної сили рішенням суду та не пізніше трьох діб після винесення такої постанови про розмір шкоди, надіслати її копію завірену гербовою печаткою позивачу для звернення до органу державного казначейства;

- надіслати її копію ГУ ДФС у Хмельницькій області для врахування суми втраченого грошового забезпечення та часу протягом якого ОСОБА_3, не працював у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади) до загального трудового стажу, стажу роботи за спеціальністю, безперервного стажу, а також при призначенні пенсії.

Позов мотивований тим, що відповідачем були порушені вимоги Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано Генеральну прокуратуру України повторно розглянути звернення ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України з приводу виплати йому втраченого заробітку за час відсторонення від посади в зв'язку із здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001894 та прийняти постанову у порядку, передбаченому статтею 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" № 266-94 від 01.12.1994 року. У решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що право позивача на відшкодування шкоди не залежить від того, що в цілому кримінальне провадження № 42015000000001894 відповідачем не закрите, і на даний час триває судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42015000000001894 відносно двох інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 327 КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29 січня 2018 року касаційна скарга Генеральної прокуратури України надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення, а провадження у справі закрити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що даний спір не є публічно-правовим, а порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування передбачено ст. 303 КПК України.

Касаційна скарга має бути залишена без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Генеральна прокуратура України здійснювала досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001894 від 10 вересня 2015 року за ознаками злочину передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.

Під час розслідування кримінального провадження позивач ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31 грудня 2015 року був відсторонений від посади першого заступника ГУ ДФС у Хмельницькій області.

Постановою Генеральної прокуратури України від 04 травня 2016 року кримінальне провадження № 42015000000001894 щодо позивача як підозрюваного закрито в зв'язку з відсутністю складу злочину за частиною 3 статті 368 КК України.

За час відсторонення позивача від посади йому за місцем роботи не нараховували і не виплачували грошове забезпечення, також не виплатили грошове забезпечення, починаючи з того часу як позивач приступив до виконання службових обов'язків, в зв'язку з відсутністю постанови органу досудового розслідування, яка передбачена Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".

Позивач письмово звернувся до Генеральної прокуратури України з проханням винести постанову якою необхідно зобов'язати ГУ ДФС у Хмельницькій області провести йому виплату заробітку за час відсторонення від посади першого заступника начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області.

У відповідь на його звернення, Генеральна прокуратура України своїм листом від 15 липня 2016 року повідомила його про те, що на даний час триває судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42015000000001894, в зв'язку з чим у відповідача немає можливості прийняти постанову про визначення розміру відшкодовуваної шкоди, оскільки прийняття будь-яких процесуальних рішень під час судового розгляду обвинувального акту перебуває у виключній компетенції суду.

Не погодившись із такими діями відповідача, оскільки вони суперечать вимогам Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", позивач звернувся до суду.

Пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" № 266/94-ВР від 01.12.1994 року, визначено, що відповідно до положень цього Закону відшкодовується шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

В силу положень частини 1 статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" і його право на таке відшкодування не залежить від того, що в цілому кримінальне провадження № 42015000000001894 відповідачем не закрите, і на даний час триває судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42015000000001894 відносно двох інших осіб.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач зобов'язаний прийняти постанову якою визначити розмір відшкодовуваної шкоди позивачу у місячний термін з дня звернення громадянина, але натомість не виконала свій обов'язок, обмежившись письмовою відмовою, чим допустила протиправні дії відносно позивача.

Посилання відповідача в касаційній скарзі, що вказаний спір не належить до адміністративного судочинства не приймаються Судом до уваги, оскільки вказані доводи відповідача досліджувались та були спростовані судом апеляційної інстанції.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що предметом даного позову є не стягнення матеріальної шкоди, а неправомірна бездіяльність відповідача, яка полягала у не прийнятті постанови передбаченої частиною 1 статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

За таких обставин, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_3, та прийняти відповідну постанову в порядку встановленому статтею 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".

Суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється лише щодо застосування норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

В.М. Шарапа