Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

Київ

справа №760/4475/17

адміністративне провадження №К/9901/247/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів - Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Солом'янського районного суду м. Києва прийняту у складі судді Оксюти Т.Г. від 10 листопада 2017 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду постановлену колегією у складі суддів Вівдиченко Т.Р., Губської Л.В., Земляної Г.В. від 14 грудня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_2

до Інспектора УПП у м. Києві ДПП лейтенанта поліції Долі Віталія Володимировича, лікаря-нарколога Київської міської наркологічної клінічної лікарні "Соціотерапія" Грязової Ірини Ігорівни

про визнання дій протиправними,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до інспектора УПП у м. Києві ДПП лейтенанта поліції Долі Віталія Володимировича, лікаря-нарколога Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» Грязової Ірини Ігорівни про визнання дій протиправними.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (з відповідними змінами та доповненнями), водій зобов'язаний на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Частиною першою статті130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) передбачена адміністративна відповідальність особи за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок огляду водія на стан алкогольного та іншого сп'яніння чітко та послідовно визначений статтею 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За змістом частин другої, третьої та п'ятої статті 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння або щодо перебування його під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння або щодо перебування його під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, затверджується управлінням охорони здоров'я в місцевих державних адміністраціях. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється. Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння або щодо перебування його під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція) визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Відповідно до пункту 2 розділу І, пункту 12 розділу ІІ Інструкції, на стан сп'яніння оглядаються водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.

Відповідно до пункту 7 розділу I Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я у випадку відмови водія від проходження огляду з використанням спеціальних технічних засобів або незгоди з його результатами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 на місці події відмовився від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та після того, як інспектор Доля В.В. повідомив, що відносно нього буде складаний протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду, позивач погодився їхати до закладу охорони здоров'я для проведення огляду.

Враховуючи виявлення інспектором Доля В.В. у ОСОБА_2 ознак наркотичного сп'яніння, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, беручи до уваги пункт 7 розділу ІІІ Інструкції №1452/735, яким передбачено обов'язкове проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, позивача було доставлено до закладу охорони здоров'я для огляду на стан сп'яніння.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій встановили те, що в діях інспектора УПП у м. Києві ДПП лейтенанта поліції Долі В.В. відсутні порушення прав позивача.

Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій інспектора УПП у м. Києві ДПП лейтенанта поліції Долі В.В. при огляді позивача на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення від 22 лютого 2017 року серії БР №129068 за частини першої статті 130 КУпАП.

Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправними дій лікаря-нарколога Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» Грязової І.І. при проведені огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, Суд вказує на таке.

Як встановили суди попередніх інстанцій, огляд позивача проводився після надання ним особистої згоди на такий огляд, позивачу було роз'яснено процедуру огляду, зокрема, проінформовано його, що у разі виявлення у нього ознак наркотичного сп'яніння йому необхідно бути здати зразок біологічного середовища для лабораторного дослідження.

При огляді, який проводився у присутності Інспектора УПП у м. Києві ДПП лейтенанта поліції Долі В.В., у позивача були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, що було зафіксовано у пунктах 10-20 акту №001379 та встановлено діагноз «Наркотичне сп'яніння».

ОСОБА_2 у присутності лейтенанта поліції Долі В.В., був ознайомлений з висновком та діагнозом за результатами огляду, зафіксованими у пункт 20 акту №001379 та для уточнення наркотичної речовини, що спричинила наркотичне сп'яніння, було запропоновано здати зразок біологічного середовища.

Висновок та діагноз за результатами огляду, зафіксований у пункті 20 акту № 001379 та з яким було ознайомлено позивача, повністю відповідає пункту 10 висновку №001379.

Твердження позивача про те, що йому не було надано примірнику висновку №001379 не підтверджено жодним доказом.

З огляду на зазначене, Суд доходить висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно зроблено висновок, що при проведенні 22 лютого 2017 року огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відповідачем - лікарем-наркологом Грязовою І.І. були дотримані вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Враховуючи викладене, Суд робить висновок, що суди першої та апеляційної інстанції правильно застосували норми процесуального права.

Відповідно до частини другої та четвертої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Враховуючи положення цієї статті, Суд вважає всі інші доводи позивача безпідставними.

Доводи касаційної скарги не спростовують доводів рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, Суд робить висновок, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 242, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

Судді Н.А.Данилевич

В.М.Шарапа