Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

Київ

справа №750/8157/17

провадження №К/9901/115/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 750/8157/17

за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Чернігівського районного відділу поліції старшого лейтенанта поліції Шебітченко Максима Анатолійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова (прийняту у складі головуючого судді - Карапута Л.В.,) від 31 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.) від 07 грудня 2017 року,

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м.Чернігова з позовом до Інспектора Чернігівського районного відділу поліції старшого лейтенанта поліції Шебітченко Максима Анатолійовича, в якому просив:

1.1. скасувати постанову серія БР № 933414 від 15.08.2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог статей 276, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також позивач зазначає, що зайняв ліву смугу для розвороту, а тому не порушував Правил дорожнього руху.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 31 жовтня 2017 року Деснянський районний суд м. Чернігова вирішив:

3.1. Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора Чернігівського районного відділу поліції старшого лейтенанта поліції Шебітченко Максима Анатолійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що порушення позивачем пунктів 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху повністю підтверджується матеріалами відеофіксації вчинення адміністративного правопорушення. Також вказано, що у відповідача були достатні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 07 грудня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

5.1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2017 року - без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 02 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

8. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 31 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

9. Ухвалою Верховного Суду від 4 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

10. Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивач у справі)

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Стверджує, що справу про адміністративне правопорушення, в порушення вимог ст. 276 КУпАП, розглянуто відповідачем не за місцем його вчинення, а за місцем зупинки транспортного засобу. Додатково скаржник обґрунтовує скаргу посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 "У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення". Також позивач звертає увагу, що доданий до касаційної скарги відеозапис руху його автомобіля відображає включений лівий покажчик повороту.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. 15 серпня 2017 року відносно ОСОБА_1 відповідачем було винесено постанову серія БР № 933414 про накладення штрафу в розмірі 425,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.

13. Згідно змісту постанови, позивач 15 серпня 2017 року о 10 год. 11 хв., керуючи автомобілем «Пежо 407» реєстраційний номер НОМЕР_1 на автомобільній дорозі М01 Київ - Чернігів - Н.Яриловичі, що має по дві смуги руху в кожному напрямку, рухався по крайній лівій смузі руху в той час, коли крайня права (б) смуга була вільною, у зв'язку з чим порушив вимоги пунктів 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.

14. Винесення постанови про адміністративне правопорушення слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом про її скасування.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

15. Кодекс про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року №8073-X

15.1. Частина 2 статті 122. Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

15.2. Частини 1, 2 статті 222. Органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106 1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116 2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121 1, 121 2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132 1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133 1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164 4, статтею 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181 1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

15.3. Стаття 251. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

15.4. Частина 2 статті 258. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

15.5. Частина 4 статті 258. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

15.6. Стаття 283. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

16. Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395

16.1. Пункт 1 та 2 розділу III. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

17. Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення

17.1. Пункт 2.4. Аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

18. Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306

18.1. Пункт 1.9. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

18.2. Пункт 11.2. На дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися як найближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.

18.3. Пункт 11.5. На дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

22. Таким чином, суд касаційної інстанції не може досліджувати доданий до касаційної скарги відеозапис руху автомобіля позивача.

23. Разом з цим, судом першої інстанції було встановлено, що порушення позивачем пунктів 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху повністю підтверджується матеріалами відеофіксації вчинення адміністративного правопорушення.

24. Доводи скаржника, з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015, щодо незаконності розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення за місцем зупинки транспортного засобу є необґрунтованими, оскільки зі змісту статті 258 КУпАП вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивача, що Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015, приймалось до внесення змін у статтю 258 КУпАП.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно вказано на безпідставність доводів позивача з приводу неналежного місця розгляду справи про адміністративне правопорушення.

25. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

26. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

27. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

28. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

29. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Чернігівського районного відділу поліції старшого лейтенанта поліції Шебітченко Максима Анатолійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх