Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

м. Київ

справа № 520/3921/17

провадження № К/9901/3159/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 520/3921/17

за позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Київського районного суду м. Одеси (у складі судді Васильків О. В.) від 12 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Шляхтицького О. І., Запорожана Д. В., Романішина В. Л.) від 27 вересня 2017 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У квітні 2017 року ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса (правонаступник Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі), в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити йому пенсію за віком з урахуванням вимог ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), починаючи з 28 грудня 2016 року, та з урахуванням раніше виплачених сум.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з вересня 1996 року йому призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). З травня 2015 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса та отримує пенсію за віком, призначену йому згідно із Законом № 1058-IV.

3. Позивач вказує, що при призначенні йому пенсії згідно із Законом № 1058-IV Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса був застосований показник середньої заробітної плати у середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік (1197,97 грн.), у той час як при призначенні йому пенсії у 2015 році для обчислення заробітку, з якого визначатиметься розмір пенсії згідно з ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV застосуванню підлягав показник середньої заробітної плати в Україні за останні три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: 2012 - 2014 роки.

4. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі нарахувати і виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком з урахуванням положень ст. 40 Закону № 1058-IV, починаючи з 28 грудня 2016 року, та з урахуванням раніше виплачених сум.

5. 26 грудня 2017 року до Верховного Суду було передано з Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у справі № 520/3921/17, яка ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2017 року була залишена без руху.

6. У встановлений строк Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі усунуто недоліки касаційної скарги. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

7. Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2018 року у зазначеній справі відкрито провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

8. Станом на 21 березня 2018 року від ОСОБА_2 відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

9. У касаційній скарзі клопотань заявлено не було.

10. Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з вересня 1996 року ОСОБА_2 перебував на обліку в Управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, де отримував пенсію вислугу років на підставі Закону № 2262-XII.

12. З травня 2015 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса та отримує пенсію за віком, призначену йому згідно із Законом № 1058-IV.

13. Листом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса від 28 лютого 2017 року № 64/Л - 01 ОСОБА_2 на його звернення щодо порядку призначення пенсії повідомлено, що при переході на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV заробітна плата для обчислення пенсії розрахована йому із застосуванням показника середньої заробітної плати в країні за 2007 рік (1197,91 грн.).

14. Вважаючи, що відповідачем при обчисленні розміру його пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV безпідставно не застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2012 - 2014 роки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з наступного.

16. Частиною 1 ст. 1 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

17. Згідно з ст. 7 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

18. Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

19. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

20. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена ч. 2 ст. 40 цього Закону для призначення пенсії.

21. Зі змісту наведених правових норм, суди дійшли висновку, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.

22. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

23. За призначенням пенсії відповідно до Закону 1058-IV ОСОБА_2 звернувся вперше. Крім того, після звільнення з лав Збройних Сил України позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

24. У зв'язку з наведеним суди дійшли висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком.

25. В обґрунтування такого висновку, суди покликаються на правову позицію щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлену у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2015 року (справа № 21-612а14).

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не звернули увагу на те, що застосувати середню заробітну плату, визначену ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV при переведенні ОСОБА_2 з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV немає підстав.

27. Вказує, що згідно ст. 45 Закону № 1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

V. ОЦІНКА СУДУ

28. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

29. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

30. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

31. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

32. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування норм права.

33. Оцінюючи доводи скаржника, колегія суддів виходить з того, що всі його доводи, викладені в касаційній скарзі, збігаються з доводами, викладеними у запереченні на позов та апеляційній скарзі, досліджувалися судами з наданням їм належної правової оцінки. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

34. Колегія суддів звертає увагу, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за Законом № 2262-XII у подальшому при розрахунку пенсії за віком згідно з Законом № 1058-IV такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років. Застосування до спірних правовідносин норм ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV є безпідставним.

35. Водночас, висновки судів попередніх інстанцій у цій справі узгоджуються з позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року (справа № 465/5246/17).

36. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог позивача.

37. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

38. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

39. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 341, 343, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у справі № 520/3921/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб