Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.11.2019 року у справі №640/13048/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 640/13048/19

адміністративне провадження № К/9901/29013/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №640/13048/19

за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного суду міста Києва про стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2019 року, постановлену у складі: головуючого судді Вєкуа Н. Г., і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, ухвалену у складі: головуючого судді Чаку Є. В., суддів Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І.,

УСТАНОВИЛ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Голосіївського районного суду міста Києва з вимогою стягнути з Голосіївського районного суду міста Києва на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 100000,00 грн, що на день пред'явлення позову еквівалентно 3342 євро за офіційним курсом Національного банку України.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.

3. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимоги про стягнення шкоди розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Водночас позивач не оскаржує будь-яких рішень дій чи бездіяльності відповідача, прийнятих/учинених під час реалізації ним публічно-владних управлінських функцій.

4. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що цей спір не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

ІI. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Уважаючи судові рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені із порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що шкоду, яка є предметом позову, йому було завдано багаточисленними порушеннями Голосіївським районним судом міста Києві вимог законодавства під час розгляду судової справи № 752/5909/16-ц.

7. Позивач доводить, що Голосіївський районний суд міста Києва, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, є суб'єктом владних повноважень.

Водночас саме адміністративному суду підсудні справи щодо відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин.

8. Інші особи, які беруть участь у справі, правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

9. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.

10. Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

11.3а правилами частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

12. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

13.08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

14. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

15. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX.

16. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

17. Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

18. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

19. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

20. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

21. Згідно з частиною 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

IV. Позиція Верховного Суду

22. КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору і справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

23. Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

24. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

25. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

26. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

27. У цій справі предмет позову стосується шкоди, заподіяної позивачеві протиправними (на його думку) діями відповідача.

28. З аналізу викладених вимог КАС України випливає, що спір про стягнення моральної шкоди може бути розглянутий за правилами адміністративного судочинства, якщо таку шкоду позивач пов'язує з протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень і ці вимоги (про відшкодування шкоди) є похідними від вимог вирішити публічно-правовий спір.

29. Якщо вимоги про стягнення моральної шкоди мають самостійний характер (непохідний), такі вимоги, у залежності від суб'єктного складу сторін, вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

30. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 766/10783/16-ц (провадження № 14-278цс18), від 26 червня 2019 року у справі № 263/5125/18 (провадження № 11-286апп19).

31. У позові відсутні вимоги позивача про вирішення публічно-правового спору як підстави для відшкодування завданої йому моральної шкоди, що не дає підстав для вирішення вимог позивача за правилами адміністративного судочинства.

32. Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

33. Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

34. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

35. Ураховуючи, що вимоги про відшкодування моральної шкоди не заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, Суд уважає помилковими доводи касаційної скарги про належність цього спору до юрисдикції адміністративного суду та погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що розгляд таких позовних вимог має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

36. Отже, суди попередніх інстанцій належним чином визначили характер спору, предмет і підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшли обґрунтованого висновку про те, що позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

37. Положеннями частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

40. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

41. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

42. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

43. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

44. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін.

45. Судові витрати не розподіляються.

46. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко