Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 826/4444/17

адміністративне провадження № К/9901/9381/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/4444/17

за позовом громадянина Іраку ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Громадянина Іраку ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя: Я. І. Добрянська) від 05 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. В. Епель, Л. В. Губська, О. В. Карпушова) від 27 березня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 28 березня 2017 року громадянин Іраку ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач, ДМС України), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДМС України від 27 жовтня 2016 року № 534-16 про відмову у визнанні громадянина Іраку ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов`язати ДМС України повторно розглянути заяву громадянина Іраку ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2017 року відкрито провадження у справі.

3. 03 листопада 2017 року відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

4. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволено, внаслідок чого, позов залишено без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

5. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 04 квітня 2019 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6. Ухвалою Верховного Суду (у складі колегії суддів: Бевзенка В. М. - судді-доповідача, суддів Данилевич Н. А., Смоковича М. І.) від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою позивача та установлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 25 квітня 2019 року.

7. 25 квітня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року № 757/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 травня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

10. Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до УДМС із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

12. В анкеті позивача, складеній УДМС щодо позивача особи, яка звернулась із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в графі 1.17.1 зазначено, що позивач володіє, як він повідомив, російською, англійською мовами на середньому рівні, а в реєстраційному листку від 23 червня 2016 року та в протоколі співбесіди з позивачем від 06 липня 2016 року зафіксовано, що за слів позивача, англійською та російською мовами він володіє вільно.

13. 23 червня 2016 року позивач засвідчив своїм підписом протокол ознайомлення з прийняттям рішень за заявою, правами і обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

14. 27 жовтня 2016 року ДМС України прийнято рішення № 534-16 про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

15. 25 листопада 2016 року УДМС України в Полтавській області складено відповідне повідомлення № 9, копія якого позивачу направлена поштою 28 листопада 2016 року та отримана ним особисто 06 березня 2017 року.

16. 28 березня 2017 року позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач пропустив визначений спеціальним законодавством п`ятиденний строк звернення до суду за відсутності поважних причин.

18. При цьому, доводи позивача про те, що він не міг зрозуміти, що йому необхідно оскаржити відмову ДМС від 27 жовтня 2016 року в наданні статусу біженця, оскільки не володіє українською мовою та не має юридичної освіти, що він належить до вкрай вразливої категорії осіб - шукачів притулку та через відсутність коштів не міг своєчасно скористатися послугами перекладача та правовою допомогою, тому шукав відповідну благодійну організацію, не спростовують факту пропуску ним строку звернення до суду за відсутності поважних причин, оскільки жодних доказів, які б підтверджували факт його своєчасного звернення, зокрема до органів ДМС, за отриманням безоплатної юридичної допомоги та/або перекладача не підтверджуються жодними доказами.

19. Крім того, аналізуючи доводи апеляційної скарги, суди також зазначили, що позивач самостійно звернувся до УДМС ще в червні 2016 року за наданням йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, в ході процедури розгляду його заяви (заповнення анкети, реєстраційного листка, складання протоколу співбесіди тощо) був обізнаний зі своїми правами (у відповідності до матеріалів міграційної справи УДМС залучався перекладач), зокрема своїм підписом посвідчив протокол ознайомлення, відповідно до якого йому роз`яснено право на адвоката та перекладача. Однак, жодних доказів того, що в період з червня 2016 року по 06 березня 2017 року - дату фактичного отримання позивачем копії оскаржуваного рішення ДМС від 26 жовтня 2016 року та протягом більше, ніж трьох тижнів після цього, він був позбавлений наданого йому права на правову допомогу та/або перекладача, намагався, але не мав практичної можливості його реалізувати, позивач суду не надав.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, уважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

21. Позивач, наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову та апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

24. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. За правилами частини третьої статті 3 КАС України (в редакції від 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

26. За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

27. Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

28. Аналогічні вимоги, щодо строку звернення до суду були закріплені Кодексом адміністративного судочинства України в його редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (стаття 99 КАС України).

29. Водночас, Законом, яким установлені спеціальні строки звернення до суду у справах цієї категорії, є Закон України від 8 липня 2011 року № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі - Закон № 3671-VI).

30. За приписами частин першої, п`ятої та п`ятнадцятої статті 10 Закону № 3671-VI рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у тому числі стосовно перебуваючих з ним на території України неповнолітніх дітей (членів сім`ї заявника або таких, які знаходяться під його опікою чи піклуванням), внесених до анкети заявника, на визнання яких біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, є письмова згода заявника, висловлена в анкеті чи заяві, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, але не більш як до трьох місяців.

За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

У разі невикористання особою права на оскарження протягом п`яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні та повертає особі національний паспорт та інші документи (якщо такі є в особовій справі заявника), що перебувають на зберіганні.

31. Відповідно до частини першої та другої статті 12 Закону № 3671-VIІ, рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.

32. Зі змісту наведених норм убачається, що законодавством регламентовано скорочений п`ятиденний строк оскарження до суду особою, яка зверталася за захистом до органів ДМС, рішення про відмову в наданні їй статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. При цьому законодавець визнав строк у п`ять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Після спливу цього строку, настають відповідні зобов`язання та наслідки для такої особи визначені Законом № 3671-VIІ, в тому числі щодо залишення країни.

33. У частині третьої статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

34. Разом з тим, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.

35. Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

36. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

37. Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

38. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

39. Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року № 12 звернуто увагу судів на те, що строк у п`ять робочих днів для оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлений частиною першою статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», застосовується як для подання скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, так і до строків звернення до суду з позовною заявою.

40. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками останніх про необхідність залишення позову без розгляду, а також зауважує, що жодних поважних причин, які б об`єктивно унеможливили своєчасне подання позивачем позовної заяви в межах місячного строку на виконання вимог Закону № 3671-VI, ним не зазначено і будь-яких доказів суду не надано.

41. Посилання позивача на те, що він не міг зрозуміти, що йому необхідно оскаржити відмову ДМС від 27 жовтня 2016 року в наданні статусу біженця, оскільки не володіє українською мовою та не має юридичної освіти, що він належить до вкрай вразливої категорії осіб - шукачів притулку та через відсутність коштів не міг своєчасно скористатися послугами перекладача та правовою допомогою, тому шукав відповідну благодійну організацію, як на підставу поважності причини пропуску строку звернення до суду, Верховним Судом до уваги не приймаються, оскільки це не є непереборною обставиною, яка пов`язана з дійсними істотними труднощами у реалізації права звернення до суду. При цьому, жодних доказів, які б підтверджували факт його своєчасного звернення, зокрема до органів ДМС, за отриманням безоплатної юридичної допомоги та/або перекладача не підтверджуються жодними доказами.

42. Твердження про необізнаність із установленою законами України процедурою та строками оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у цій категорії спорів не можуть бути самостійним свідченням про поважність причин пропуску відповідного строку. Роз`яснення право на оскарження було зазначене у повідомлені.

43. Отже, зважаючи на встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками останніх про необхідність залишення позову без розгляду, а також зауважує на ненаведенні позивачем обставин, які би давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які би зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

44. Жодні доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами першої й апеляційної інстанцій фактичних обставин справи.

45. Отже, аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, а отже і наявність передбачених законом підстав для залишення його адміністративного позову без розгляду.

46. Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до цих правовідносин.

47. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Громадянина Іраку ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі № 826/4444/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: М. М. Яковенко

Судді: І. В. Дашутін

О. О. Шишов