Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року

Київ

справа №807/445/14

адміністративне провадження №К/9901/27383/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Пасічник С.С. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів: Гуляка В.В., Коваля Р.Й. від 06 квітня 2016 року у справі №807/455/14 за позовом Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до Обласного виробничого об'єднання по комунальному обслуговуванню та наданню послуг на селі «Закарпаткомунремсільбуд» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Обласного виробничого об'єднання по комунальному обслуговуванню та наданню послуг на селі «Закарпаткомунремсільбуд» про стягнення податкового боргу.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не сплачено суму узгодженого грошового зобов'язання по сплаті за наслідками подання відповідачем податкових декларацій по сплаті земельного податку за період 2011-2013 роки, а також сум, визначених податковими повідомленнями-рішеннями.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з Обласного виробничого об'єднання по комунальному обслуговуванню на селі «Закарпаткомунремсільбуд» до бюджету податковий боргу в розмірі 22 405, 35 грн., в тому числі пеня в сумі 216, 13 грн. по наступних платежах: - платіж 50 13050100 01 «земельний податок з юридичних осіб» у розмірі 19 680, 96 грн., в тому числі пеня в сумі 88, 10 грн.; - платіж 50 1305020023 «орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 2 724, 39 грн., в тому числі пеня в сумі 128, 03 грн., за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено наявність підстав у податкового органу щодо стягнення податкового боргу як узгодженої суми заборгованості.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що надіслання податкових вимог у 2010 році, з огляду на положення пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, виключає наявність у позивача права на стягнення коштів з рахунків платника на погашення податкового боргу, який виник у 2011-2013 роках.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що з дати виникнення податкового боргу у 2010 році по день подання позову сума податкового боргу не переривалась, а Податковим кодексом України не передбачено надсилання нових податкових вимог на суму боргу, що зростає.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач вказує на законність оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, оскільки ні перша, ні друга податкові вимоги, надіслані йому у 2010 році, не містили суми податкового боргу у розмірі 22 405, 35 грн., яка заявляється до стягнення. Крім того, актом звірки взаєморозрахунків від 24 лютого 2014 року згідно договору оренди земельної ділянки між ВО «Закарпаткомунремсільбуд» та Холмківською сільською радою спростовується твердження позивача, викладене у позові, про часткову сплату відповідачем плати за землю за серпень 2013 року та несплати за серпень-листопад 2013 року. Також зазначає, що сплата грошових зобов'язань відповідно до податкових повідомлень-рішень від 04 жовтня 2013 року №0005201501, №0005191501 підтверджується квитанціями.

Заслухавши суддю-доповідача, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна сума податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб та орендної плати з юридичних осіб виникла на підставі самостійно задекларованого зобов'язання шляхом подання: - податкової декларації №644 від 31 січня 2011 року з плати за землю на 2011 рік, відповідно до якої загальна сума задекларованого податку становить 6 248, 00 грн. (помісячно по 520, 67 грн.) - податкової декларації №672 від 14 лютого 2012 року з плати за землю на 2012 рік, відповідно до якої загальна сума задекларованого податку становить 6 248, 00 грн. (помісячно по 520, 67 грн.). - податкової декларації №13000155517 від 10 жовтня 2013 року з плати за землю на 2013 рік, відповідно до якої загальна сума задекларованого податку становить 6 248, 00 грн. (помісячно по 520, 67 грн.), а також на підставі податкових повідомлень-рішень: - від 25 травня 2011 року №0001501503/10/01336920/15-014, яким визначено відповідачу грошове зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 1 147, 42 грн.; - від 25 травня 2011 року №0001511503 про визначення грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 52, 07 грн.; - від 15 січня 2013 року №0004571503 про визначення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 279, 35 грн.; - від 04 жовтня 2013 року №0005201501 про визначення грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 170, 00 грн.; від 04 жовтня 2013 року №0005191501 про визначення грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 170, 00 грн.

Суми грошових зобов'язань та штрафів, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, відповідачем не сплачені та відповідні ППР не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

Позивачем направлено відповідачу податкову вимогу №1/241 від 08 жовтня 2010 року, яка вручена 20 листопада 2010 року та №2/355 від 28 грудня 2010 року, яка вручена 04 лютого 2011 року.

Загальний розмір податкового боргу за вказаними податковими вимогами становить 18 717, 37 грн. (8 628, 77 грн. станом на 08 жовтня 2010 року та 10 088, 60 грн. станом на 28 грудня 2010 року).

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема, сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

В такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи зменшувався податковий борг відповідача в період з 04 лютого 2011 року (вручення товариству другої податкової вимоги) по 06 лютого 2014 року (звернення податкового органу з позовом до суду) до нуля, що має вирішальне значення для вирішення відповідної справи.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Стаття 349 КАС України визначає повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року та постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі №807/455/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С.Пасічник

Судді І.А.Васильєва

В.П.Юрченко