Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

м. Київ

К/9901/19961/18

№ 465/3119/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Франківського районного суду м. Львова від 24.07.2017р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року позивач звернулася з позовом до суду, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо не включення до середньомісячного заробітку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати під час обчислення розміру пенсії та зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати їй пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» починаючи з 03.08.2005р. в розмірі 89 % середньомісячного заробітку державного службовця, з урахуванням інших видів виплат (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати), згідно з поданою довідкою Національного банку України від 02.03.2017р. №236 про заробітну плату, якою передбачені складові заробітної плати для призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу» та на які нараховано і утримано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально побутових питань, сума індексації заробітної плати включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру пенсії.

Позивач посилається на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду України від 14.05.2013р. у справі № 21-125а13.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 24.07.2017р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017р. позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії відповідача щодо не включення до середньомісячного заробітку позивача сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань, сум індексації під час обчислення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплачувати позивачу пенсію державного службовця з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації доходу починаючи з 01.03.2017р. згідно довідки Національного банку України № 236 від 02.03.2017р., в розмірі 89% середньомісячного заробітку державного службовця на який нараховано та утримано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, із збереженням індексації пенсії з наростаючим підсумком за весь період з врахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги про зобов'язання провести перерахунок пенсії державного службовця за період з 03.08.2005р. по 28.11.2016р. включно залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. У задоволенні позовних вимог за період з 29.11.2016р. по 28.02.2017р. відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилось Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова, подало касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що матеріальна допомога на оздоровлення та індексація не включається до заробітку для обчислення пенсії, оскільки є одноразовими виплатами і не зазначені в переліку складових заробітної плати, передбачених частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. № 3723ХІІ та п 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000р.

Крім того, з 01.05.2016р. набув чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VII від 10.12.2015р., у зв'язку з чим згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону 889-VII Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993р. № 3723ХІІ втратив чинність.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у 2005 році) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

Згідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У статті 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що до структури заробітної плати входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно положень частини 2 статті 3 Закону України «Про державну службу» статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-XII заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Також відповідно до частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

В ході розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач до виходу на пенсію працювала у Національному банку України З 03.08.2005р. перебуває на обліку в Залізничному об'єднаному Управлінні пенсійного фонду України м. Львова та отримує пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідно до довідки Національного банку України №236 від 02.03.2017р. позивачу в період з 01.08.2003р. по 31.07.2005р. виплачено надбавки та премії, серед яких і матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, в тому числі індексація грошових коштів (а.с.7).

09.03.2017р. позивач звернулася із заявою до відповідача про перерахунок призначеної їй пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» з урахуванням всіх складових заробітної плати, в тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, згідно довідки про заробітну плату №236 від 02.03.2017р., виданої Національним банком України.

Рішенням відповідача від 24.03.2017р. №29-р/8 позивачу відмовлено в задоволенні вимог щодо перерахунку пенсії, оскільки пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02.03.2015р. з 01.06.2015р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. З 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015р., згідно пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого Закон України від 16.12.1993р. №3723-ХІІ втратив чинність. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка застосовується з 01.05.2016 року, не передбачено механізму перерахунку пенсій державним службовцям, яким призначено пенсії відповідно до Закону України від 16.12.1993р. №3723-ХІІ (а.с.8).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань, індексація заробітної плати входили до системи оплати праці державного службовця.

Суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі матеріальні допомоги, індексація заробітної плати, інші виплати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права щодо пенсійного забезпечення (в частині врахування сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, які виплачувались позивачці і з яких сплачувалися страхові внески), яке фактично виникло на стадії призначення позивачу пенсії, яке продовжує бути порушеним внаслідок не врахування таких виплат при призначенні пенсії, тому зміни у законодавстві, зокрема введення в дію з 01.05.2016 року Закону України «Про державну службу» № 889-VII від 10.12.2015р., у зв'язку з чим згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону 889-VII Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993р. № 3723ХІІ втратив чинність, не впливає на характер спірних правовідносин, який виник до цих обставин.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що при обчисленні пенсії, в тому числі і державним службовцям, відповідно до частини 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для такого обчислення включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що на час призначення пенсії позивачу відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-XII та пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000р. «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» матеріальна допомога на оздоровлення, допомога на вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати не входили до структури заробітної плати державного службовця, а тому не враховуються при обчисленні та перерахунку пенсії також є безпідставним, оскільки згідно статті 41 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Крім того, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного Суду України від 14.05.2013р. № 21-125а13.

Також безпідставним є посилання в касаційній скарзі на те, що з 01.05.2016р. введено в дію Закон України «Про державну службу» № 889-VII від 10.12.2015р., у зв'язку з чим згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону 889-VII Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993р. № 3723ХІІ втратив чинність, оскільки спірні правовідносини виникли щодо порядку призначення пенсії позивачу відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. № 3723ХІІ, а не перерахунку пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанції правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Керуючись статтями 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова залишити без задоволення, а постанову Франківського районного суду м. Львова від 24.07.2017р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017р. у даній справі - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук