Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.04.2020 року у справі №160/11268/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 160/11268/19

провадження № К/9901/29602/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А. А. суддів: Кравчука В. М., Желєзного І. В.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 (суддя Озерянська С. І.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 (головуючий суддя Юрко І. В., судді Чабаненко С. В., Чумак С. Ю.)

у справі № 160/11268/19

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради

про визнання протиправним та скасування припису,

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 21.01.2019.

2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 позовну заяву залишено без розгляду.

3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.03.2020 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2020, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від
06.10.2020, позов залишено без розгляду.

5. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з вищевказаними судовими рішеннями не погодилася, тому звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й скерувати справу до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 21.01.2019 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради проведено перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, за результатом якої складено акт, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, а саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 к побудовано у 2018 році нежитлову багатофункціональну одноповерхову капітальну будівлю, розмірами у плані 28,0 м. х 11,2 м. висотою 6,5 м., яка експлуатується без декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), що забороняється законодавством.

7. У зв'язку з виявленням вказаного порушення в ході проведення заходу державного нагляду (контролю), на підставі ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, відповідачем винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 21.01.2019, яким вимагається з 21.01.2019 зупинити експлуатацію об'єкта містобудування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до введення в експлуатацію згідно чинного законодавства України.

8. Також, 21.01.2019 відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності за виявленим правопорушенням, розгляд якого призначено на 10:45 год. 07.02.2019.

9.07.02.2019 відповідачем винесена постанова від 07.02.2019 №28/0702 про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 69
156,00 грн.

10. Позивач зазначила, що 29.05.2019 до відповідача було подано адвокатський запит про надання належним чином завіреної копії акту, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт; припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; протоколів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності по об'єкту: АДРЕСА_1.

Запитувані документи на вказаний запит отримано 07.06.2019, а тому, на думку позивача, позов подано 11.11.2019, тобто у межах строку звернення до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що зі змісту позову про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та доданих до нього матеріалів вбачається, що позивачем вже 06.03.2019 було надано в якості додатка копію припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від
21.01.2019. При цьому, в судовому засіданні 01.07.2020 представником позивача та в наданій заяві від 30.06.2020 про поновлення пропущеного строку для звернення до суду було зазначено, що оскаржуваний припис позивач отримала простою кореспонденцією 25.02.2019 разом з постановою про накладення штрафу від
07.02.2019. Отже, саме 25.02.2019 ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав та саме з зазначеної дати почав відлік строк звернення до адміністративного суду з вимогою щодо оскарження припису від 21.01.2019, кінцевою датою якого є
25.08.2019. З позовом позивачка звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду лише 11.11.2019, що свідчить про пропуск шестимісячного строку на звернення до суду. Доказів, які б підтверджували поважні причини, що позбавляли позивача можливості звернутись до суду з вказаним позовом до суду після отримання оскаржуваного припису на запит адвоката Самуха А. О. позивачем не надано.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим та апеляційним адміністративними судами норм процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.

13. Зокрема, скаржник посилається на те, що судами не враховано практику Верховного Суду, викладену у постанові від 30.03.2020 у справі №826/10808/18, а також на те, що суди не врахували зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, оскільки він не зазначив про відомі йому обставини у клопотанні
13.01.2020, натомість вказавши про наявність судової справи у Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська тільки у клопотанні про залишення позову без розгляду 17.06.2020.

14. Скаржник вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 отримала припис 25.02.2019.

15. Позивач наголошує на тому, що адвокат Губаренко О. А. не надав ОСОБА_1 необхідної інформації про розгляд справи у Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська, а також не виконував належним чином своїх обов'язків за договором про надання правової допомоги, тому позивачем було укладено новий договір з адвокатом Самухою А. О. При цьому адвокат Сумуха А. О. не був обізнаний про спірний припис до моменту отримання відповіді з необхідними документами на адвокатський запит.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

17. Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 1 ст. 122 КАС України або іншими законами.

18. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

19. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

20. Процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

21. Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

22. При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.

23. Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

24. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

25. Законодавче закріплення строків звернення з позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

26. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

27. Момент обрахування строку на звернення до суду пов'язаний з моментом, коли особа повинна була дізнатись про порушення свого права або законного інтересу.

28. Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

29. Суди першої та апеляційної інстанції правомірно виходили з того, позивач був обізнаний про наявність спірного припису на момент звернення до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, оскільки, як встановлено судами, зі змісту позовної заяви про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивачем вже 06.03.2019 було надано в якості додатка копію припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21.01.2019.

30. Отже, суди зробили вірний висновок про те, що подання позову у цій справі
11.11.2019 відбулося з порушенням строку, визначеного КАС України.

31. Суди попередніх інстанцій керувалися тим, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 стало відомо про існування оскаржуваного припису 25.02.2019, посилаючись на те, що в судовому засіданні 01.07.2020 представником позивача та в наданій заяві від 30.06.2020 про поновлення пропущеного строку для звернення до суду було зазначено, що оскаржуваний припис позивач отримала простою кореспонденцією
25.02.2019.

32. Доводи касаційної скарги про те, що визначення судами датою, коли позивач дізнався про наявність припису 25.02.2019 не ґрунтуються на доказах, Верховний Суд відхиляє, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції стороною позивача був визнаний той факт, що оскаржуваний припис отримано саме 25.02.2019.

Зміна процесуальної позиції у суді касаційної інстанції не узгоджується з принципом добросовісної поведінки учасника справи, який передбачає, що дії сторони щодо захисту її прав та свобод мають бути чіткими, послідовними та взаємоузгодженими.

33. Вимога щодо добросовісності однаковою мірою поширюється на всіх учасників справи. Посилання скаржника на зловживання процесуальними правами з боку відповідача є необґрунтованими, оскільки позивач також був обізнаний і мав повідомити суд про існування судової справи про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська.

34. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції вірно відхилив доводи позивача про на те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 всі документи, в тому числі і спірний припис, були передані адвокату Губаренко О. А. для подання позову про скасування припису, та адвокатом не виконані умови договору правової допомоги та не повернуті надані позивачем документи. Вказані обставини не є поважною підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки позивачка мала право звернутися до суду у встановлений законом строк навіть за відсутності на руках вказаного припису, але з дня, коли дізналася про існування спірного припису, що порушує її права, свободи чи інтереси. Будь-яких підстав, які б заважали позивачці звернутись до суду із цим позовом у встановлений законом строк в заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом та в апеляційній скарзі не зазначено, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

35. Посилання скаржника на практику Верховного Суду, викладену у постанові від
30.03.2020 у справі №826/10808/18, не є виправданим за обставин цієї справи, оскільки у справі №826/10808/18 позивач вперше звернувся до суду з дотриманням процесуальних строків, було встановлено, що тривалість розгляду справи (в порядку цивільного судочинства), на яку позивач чи його представник об'єктивно не могли вплинути; враховано поведінку позивача після отримання рішення суду про закриття провадження у справі у зв'язку із неналежністю розгляду спору в порядку цивільного судочинства, а також те, що позивач не допустив невиправданного зволікання і звернувся до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства. Натомість у цій справі позивачкою не було вчинено належних дій для подання позову без пропуску процесуального строку.

36. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених ст. 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

37. Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень судами попередніх інстанцій не допущено порушень норм процесуального права, які є підставами для скасування судових рішень, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

38. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі № 160/11268/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя І. В. Желєзний