Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2018 року

Київ

справа №813/1097/17

адміністративне провадження №К/9901/46128/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року (колегія суддів: Улицький В.З., Гулид Р.М., Кузьмич С.М.) у справі № 813/1097/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Іскра» до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Іскра» (далі - позивач або ПАТ «Іскра») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач або Галицька ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2016 року № 0010051200 та № 0010061200.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що під час застосування до нього штрафних санкцій відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий орган невірно визначив кількість днів прострочення платежу, а зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень взагалі неможливо встановити кількість днів прострочення, виходячи з якої відповідач здійснював нарахування штрафної санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Залишаючи без задоволення вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Іскра» прострочило сплату узгодженої суми грошового зобов'язання більше ніж на 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, відтак податковий орган правомірно притягнув його до відповідальності у вигляді штрафу.

Доводи позивача щодо неправильного відображення в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях кількості днів затримки сплати грошового зобов'язання суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки розрахунок нарахованих штрафних санкцій та кількість днів прострочення сплати грошового зобов'язання наведено в акті перевірки.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року апеляційна скарга ПАТ «Іскра» задоволена; постанова Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року скасована.

Прийнята нова постанова, якою позов задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2016 року № 0010051200 № 0010061200 про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб, видані Галицькою ОДПІ (Сихівське відділення) м. Львова.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а його висновки не відповідають обставинам справи.

Апеляційний суд вказав, що відповідач не мав права застосовувати до ПАТ «Іскра» штрафні санкції за затримку сплати податкового боргу, який не обліковується в інтегрованій картці останнього; висновок суду першої інстанції про наявність у позивача заборгованості із земельного податку в сумі 711 788,67 грн суперечить даним інтегрованої картки платника і спростовується додатковими запереченнями відповідача; розрахунок штрафної санкції, наведений в акті перевірки, не відповідає фактичним обставинам.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач неправильно визначив кількість днів затримки сплати податкового боргу та розмір штрафних санкцій, що слугувало підставою для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Вважаючи постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року незаконною та необґрунтованою, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року.

Відповідач вказує на те, що розрахунок штрафної санкції додано до акта перевірки від 13 серпня 2016 року № 2214/00214244/12-00 та до податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2016 року № 0010051200.

Згідно з цим розрахунком, узгоджена сума податкового зобов'язання у розмірі 22 168,25 грн (по терміну сплати 31 жовтня 2015 року) фактично сплачена 21 березня 2016 року, кількість днів затримки становить 143, у зв'язку з чим штрафну санкцію застосовано у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу, а саме - 4 433,65 грн.

Узгоджена сума податкового зобов'язання у розмірі 10 180,60 грн (по терміну сплати 31 березня 2016 року) фактично сплачена 30 червня 2016 року, кількість днів затримки становить 92 дні, у зв'язку з чим штрафну санкцію застосовано у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу, а саме - 2 036,12 грн.

Відповідач стверджує, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи ПАТ «Іскра» щодо неправильного відображення в оскаржуваних рішеннях кількості днів затримки сплати грошового зобов'язання та зазначив, що розрахунок нарахованих штрафних санкцій та кількість днів прострочення сплати грошового зобов'язання наведено в акті перевірки, який був надісланий позивачу.

Відповідач доводить, що ПАТ «Іскра» прострочило сплату узгодженої суми грошового зобов'язання по земельному податку, відтак податковий орган правомірно притягнув останнє до відповідальності у вигляді штрафу.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підставі для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Апеляційним судом встановлено, що на підставі ст. 126 ПК України оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями до ПАТ «Іскра» застосовано штрафні санкції за порушення строків сплати земельного податку в загальній сумі 1 337 964,25 грн в тому числі:

- податковим повідомленням-рішенням від 12 вересня 2016 року № 0010051200 за затримку сплати грошового зобов'язання з земельного податку в сумі 1 165 032,05 грн на позивача накладено штраф у розмірі 20% у сумі 233 006,41 грн;

- податковим повідомленням-рішенням від 12 вересня 2016 року № 0010061200 за затримку сплати грошового зобов'язання з земельного податку в сумі 172 932,20 грн на позивача накладено штраф у розмірі 10% у сумі 17 293,22 грн.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2016 року № 0010051200 та № 0010061200 слугували висновки акта перевірки від 31 серпня 2016 року № 2214/00214244/12-00.

За даними облікової картки ПАТ «Іскра» станом на 01 березня 2016 року, тобто на дату початку погашення боргу згідно з актом від 31 серпня 2016 року № 2214/00214244/12-0, загальна сума боргу становила 711 788,67 грн.

Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, який підтверджений наявними у справі письмовими доказами, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями до ПАТ «Іскра» застосований штраф за затримку сплати земельного податку на істотно більшу суму заборгованості, ніж та, що обліковувалась за позивачем.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, стосовно того, що зазначений у акті від 31 серпня 2016 року № 2214/00214244/12-00 розрахунок штрафних санкцій не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

У рядку 10 розрахунку вказано: дата виникнення податкового боргу - 02 березня 2016 року на суму 22 168,27 грн, дата погашення податкового боргу - 21 березня 2016 року, кількість днів затримки сплати - 90 днів, застосовано штраф у розмірі 20%.

Проте, фактично кількість днів затримки сплати боргу за період: з 02 березня 2016 року по 21 березня 2016 року складає 19 днів, а не 90, і штрафна санкція застосовується в розмірі 10%, а не 20%, як зробив відповідач.

У рядку 12 розрахунку вказано: дата виникнення податкового боргу 31 березня 2016 року на суму 10 180,61 грн, дата погашення податкового боргу - 21 березня 2016 року, кількість днів затримки сплати - 92 днів, застосовано штраф у розмірі 20%.

Проте, фактично кількість днів затримки сплати боргу за період: з 31 березня 2016 року по 21 березня 2016 року складає 0 днів, а не 92, і штрафна санкція взагалі не застосовується, оскільки затримки сплати боргу нема.

Пунктом 126.1 ст.126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За встановлених обставин судова колегія касаційного суду погоджується з висновком апеляційного суду про те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, форма податкового повідомлення-рішення форми «Ш» наведена у додатку 4 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254, (який на час виникнення спірних правовідносин діяв у редакції від 11 липня 2016 року).

Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) додається до податкового-повідомлення рішення.

Відповідач доводить, що у розрахунку штрафної санкції, доданому до податкового повідомлення-рішення, кількість днів затримки визначена вірно і ця кількість становить більше 30 днів, що дає підстави для застосування штрафу у розмірі 20%.

Судова колегія касаційного суду відхиляє ці доводи відповідача, оскільки за своїм змістом розрахунок штрафних санкцій, доданий до податкового повідомлення-рішення, та розрахунок і строки, наведені у акті перевірки, що слугував підставою для прийняття спірних рішень, не є тотожними, а суми в них суттєво різняться. Так, в акті перевірки сума штрафних санкцій 4433,65 зазначена двічі (в 2 та 10 рядку), а в розрахунку штрафних санкцій один раз в 2 рядку. В акті перевірки зазначено суму штрафних санкцій в рядку 4, 5, 9, 17, 18 які взагалі відсутні в розрахунку.

Окрім того, податковим органом здійснено розрахунок суми штрафної санкції в зв'язку з поданням уточненої податкової декларації № 9039885253 від 21.03.2016 (рядок 2,5. 7,10, 12), що суперечить наведеним приписам ст.ст. 50, 126 ПК України, оскільки фактичної сплати не відбулось.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду