Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

м. Київ

справа №826/2462/16

адміністративне провадження №К/9901/36627/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2016 (суддя - Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 (судді - Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі -ДПІ) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки),

У С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ, у якому просив: визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення перевірки підприємця відповідно до наказу від 28.12.2015 № 2153 та повідомлення від 28.12.2015 № 283/26-50-12-01-1; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.01.2016 № 0000241201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 14`180,63 грн; визнати протиправною та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.01.2016 № Ф-7/26-50-12-01 у сумі 21`869,64 грн; рішення від 29.01.2016 № 0000251201 про застосування до позивача на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фінансових санкцій у сумі 1`093,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки через недотримання контролюючим органом вимог статей 78, 79 Податкового кодексу України, що полягало у неналежному повідомленні платника податків про дату та місце проведення перевірки, та, як наслідок, відсутність правових наслідків такої перевірки.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 17.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправними дії ДПІ щодо проведення перевірки позивача відповідно до наказу від 28.12.2015 № 2153 та повідомлення від 28.12.2015 №283/26-50-12-01-12; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 29.01.2016 № 0000241201; визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.01.2016 № Ф-7/26-50-12-01; визнав протиправним та скасував рішення про застосування штрафних санкцій від 29.01.2016 № 0000251201.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що контролюючим органом не було дотримано умови та порядок прийняття рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, відповідно, допущені контролюючим органом процедурні порушення щодо проведення перевірки нівелює правові наслідки такої перевірки.

ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволені позову відмовити.

Доводи скаржника обґрунтовані посиланням на те, що акти індивідуальної дії прийняті контролюючим органом з дотриманням вимог податкового, валютного та іншого чинного законодавства. Також відповідач посилається на порушення, що були встановлені у ході податної перевірки. При цьому, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, ДПІ не наводить доводів на спростування встановлених судами обставин про порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства щодо завчасного ознайомлення позивача з відомостями про дату початку та місце проведення перевірки.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.07.2017 № К/800/24836/17 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу відповідача.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.10.2018 прийняв касаційну скаргу позивача до провадження та ухвалою від 19.11.2018 призначив справу до розгляду у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без повідомлення сторін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття актів індивідуальної дії (податкове повідомлення-рішення від 29.01.2016 № 0000241201; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 29.01.2016 № Ф-7/26-50-12-01; рішення про застосування штрафних санкцій від 29.01.2016 № 0000251201), з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки, викладені у акті від 06.01.2016 № 1/1-26-50-12-01-2833909290 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог чинного законодавства з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вимог іншого законодавства позивачем за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. Згідно з цими висновками позивач порушив: пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено чистий оподатковуваний дохід за 2014 рік на загальну суму 63`025,00 грн (без ПДВ) та донараховано податок на доходи фізичних осіб, що підлягав сплаті до бюджету за 2014 рік у сумі 9`453,75 грн; підпункт 2 частини першої статті 7 та статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті до бюджету за 2014 рік на 21`869,64 грн.

Суди також встановили, що зазначена податкова перевірка була проведена контролюючим органом на підставі наказу від 28.12.2015 №2153, прийнятого на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, та повідомлення від 28.12.2015 №283/26-50-12-01-12.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Пунктами 79.1 та 79.2 статті 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У свою чергу, перелік випадків, у яких податковий орган має право проводити документальну позапланову перевірку, передбачений пунктом 78.1 статті 78 ПК України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Правовий аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Крім того, незважаючи на положення пункту 79.3 статті 79 ПК України про необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з положення підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 цього Кодексу.

З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб саме до початку її проведення.

Отже, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо проведення невиїзної документальної перевірки.

Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Як встановили суди попередніх інстанцій, наказ на проведення зазначеної перевірки від 28.12.2015 №2153 та повідомлення від 28.12.2015 №283/26-50-12-01-12 були надіслані на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення 28.12.2015 (номер поштового відправлення 0100135473396). Однак, зазначений лист вручений позивачу (особисто) лише 19.01.2016, що підтверджується даними виписки пошукової системи УКДП ПЗ "Укрпошта", тоді як проведення перевірки було розпочато 29.12.2015 та закінчено 05.01.2016. Вказані обставини не спростовані контролюючим органом ні під час розгляду справи, ні у касаційній скарзі.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

Крім того, пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду і вирішення справи) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення невиїзної документальної перевірки з огляду на недотримання контролюючим органом умов для цього та відсутності правових наслідків останньої у зв'язку із незаконністю проведення такої перевірки.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України

суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду