Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.05.2020 року у справі №814/1522/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2020 року

Київ

справа №814/1522/15

адміністративне провадження №К/9901/19276/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 року (суддя Лісовська Н.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 року (головуючий суддя Жук С.І., судді: Потапчук В.О., Шеметенко Л.П.)

у справі № 814/1522/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Кор-Буд»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді Кор-Буд» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (після реорганізації Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області) (далі - відповідач, податковий орган) в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток та за платежем податок на додану вартість.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 16.06.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 року, адміністративний позов задовольнив.

Скасував податкові повідомлення-рішення податкового органу від 19.12.2014 року № 0023672208 та № 0023682208.

При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач не надав суду беззаперечних доказів безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами і не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Податковий орган посилається на відомості щодо контрагентів позивача, отриманні в порядку співпраці між податковими органами.

Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство вказує, що податковим органом не зазначено, в чому саме полягає порушення норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, в касаційній скарзі відтворено дослівно зміст апеляційної скарги, яка, в свою чергу відтворює окремі положення акта перевірки, та яким надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 25.11.2014 року по 01.12.2014 року податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 05.12.2014 року № 962/14-03-22-08/34510974.

Висновками акта встановлено наступні порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, 138.2, 138.6 ст. 138, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток на суму 606 534 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 808 618 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.12.2014 року:

№ 0023672208, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 207 644,00 грн, з яких 805 096 грн за основним платежем та 402 548 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0023682208, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 909 801 грн, з яких 606 534 грн за основним платежем та 303 267 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

За приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за період, що перевірявся податковим органом, позивач мав господарські відносини з наступними контрагентами, взаємовідносини з якими визнані відповідачем безтоварними:

- ТОВ «Віді-Пром» - договір поставки будматеріалів від 01.09.2012 року № 78;

- ТОВ «М-Центр-1» - договір від 01.11.2012 року про надання автотранспорту з водієм;

- ТОВ «Профінструмент-Україна» - договір поставки бетономішалки та електрогенераторної установки від 01.07.2012 року № 01/07;

- ТОВ «Діомед Інвест» - договір від 03.01.2013 року № 03/01 на виконання ремонтних робіт;

- ТОВ «Соладей-Україна» - договір поставки від 20.05.2013 року № 20/05/13;

- ТОВ «Опт-Трейдінг» - договір підряду від 10.06.2013 року № 322 на реконструкцію покрівлі житлового будинку;

- ПП фірма «Вант Плюс» - договори підряду від 02.07.2013 року № 78 та від 01.10.2013 року № 01/10/13 на капітальний ремонт приміщення комплексу «Шамбала»;

- ТОВ «Єдине Транспортне Агентство» - договір поставки будматеріалів від 27.09.2013 року;

- ТОВ «Мега-Проект» - договори підряду від 21.10.2013 року № 21/10/13 (ремонтні роботи), від 09.12.2013 року № 09/12/13 (капітальний ремонт дошкільного навчального закладу), від 12.12.2013 року № 12/12/13 (ремонтні роботи);

- ПП «Техмашсервіс» - договір поставки від 01.11.2013 року № 01/11/13;

- ТОВ «Промлай» - договір поставки від 02.12.2013 року № 02/12;

- ТОВ «Тех-Трейдінг» - договір підряду від 20.01.2014 року № 20/01/14 на будівництво об`єкта;

- ТОВ «Блюмбо Україна» - договір підряду від 24.02.2014 року № 24/02/14 на будівництво об`єкта;

- ТОВ «Кімік» - договір оренди будівельних машин, механізмів та іншої техніки від 17.01.2014 року № 27, договір підряду від 03.04.2014 року № 15 на будівництво об`єкта;

- ТОВ «Укр-Маркет-Постач» - договір поставки будматеріалів від 02.06.2014 року № 02/06;

- ТОВ «Гермес 2013» - договір підряду від 03.06.2014 року № 03/06 і № 03/06-01 на виконання робіт у приміщеннях Южноукраїнської АЕС.

Не є спірним між сторонами, що Товариство є будівельним підприємством, яке має відповідну ліцензію.

З метою своєчасного проведення будівельних робіт позивач залучав до виконання договірних зобов`язань субпідрядників.

Приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами позивач надав письмові договори, видаткові та податкові накладні, акти надання послуг, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт. Зазначені первинні бухгалтерські документи досліджувалися відповідачем і відображені в акті перевірки.

Зазначені первинні документи досліджені судами попередніх інстанцій, копії долучені до матеріалів справи. Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що за своєю формою та змістом вони відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено доводами касаційної скарги, що висновки податкового органу щодо безтоварності операцій позивача ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Віді-Пром», ТОВ «М-Центр-1», ТОВ «Діомед Інвест», ТОВ «Соладей-Україна», ТОВ «Опт-Трейдінг», ПП фірма «Вант Плюс», ПП «Техмашсервіс», ТОВ «Промлай», ТОВ «Тех-Трейдінг», ТОВ «Блюмбо Україна» та актах документальних перевірок ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «Єдине Транспортне Агентство», ТОВ «Мега-Проект».

Також судами встановлено та не спростовано податковим органом, що акти перевірок, на які посилається відповідач, не містять дослідження операцій контрагентів безпосередньо з позивачем.

Суд погоджується з доводом судів попередніх інстанцій, що єдиною обставиною, яку може підтверджувати акт про неможливість проведення зустрічної звірки - це непроведення зустрічної звірки. Вказаний акт не є носієм інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Укр-Маркет-Постач» та ТОВ «Гермес» наказ на проведення перевірки не видавався.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач протиправно включив висновки щодо вказаних контрагентів до акту перевірки.

Крім того податковий орган вказаує на наступні підстави визнання безтоварними операцій позивача: - невизначеність умов поставки та порядку переходу права власності в розумінні Інкотермс 2010; - відсутність причетності директора до господарської діяльності контрагента позивача, з огляду на що, підписані від його імені документи недійсні; - надані позивачем документи не відкривають суті отриманих послуг; - до перевірки не надано додаткові угоди, рахунки-фактури, які є невід`ємними складовими договору; - в договорах не зазначено кількість фахівців, їх кваліфікацію, умови відрядження до об`єкту будівництва в інших населених пунктах; - в актах здачі-прийому робіт не зазначено адреси об`єктів будівництва, на яких були використані орендовані машини та механізми; - не надано первинні бухгалтерські документи, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей, зокрема, товарно-транспортних накладних; - відсутність первинних документів про відрядження директора до місця реєстрації контрагентів.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що перелічені обставини не є беззаперечним доказом безтоварності операцій позивача, адже недоліки в оформленні документів не означають їх недійсність.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що кримінальні провадження стосовно фіктивного підприємництва контрагентів позивача не порушені.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстрі податкових накладних.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач не надав суду беззаперечних доказів безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами і не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 року у справі № 814/1522/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко