Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа №520/2703/19

адміністративне провадження №К/9901/35856/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентто» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 (суддя - Мельников Р.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 (судді - Калитка О.М., Мельнікова Л.В., Рєзнікова С.С.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентто» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вентто» (далі - позивач, ТОВ «Вентто», Товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2019 № 00000291411 про визначення Товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 928' 204, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані доводами позивача, що реальність господарських операцій між Товариством та його контрагентами - ТОВ «Марксвел» та ТОВ «Брутекс» - підтверджена первинними документами, але контролюючий орган не надав їм належної оцінки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані висновком суду про доведеність ГУ ДФС в судовому процесі правомірності податкового повідомлення-рішення, тоді як позивач не надав доказів на підтвердження господарських операцій з придбання будівельних матеріалів у ТОВ «Марксвел» та ТОВ «Брутекс».

Товариство подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, позивач посилається, зокрема на те, що висновок судів попередніх інстанцій щодо змісту його господарських операцій з ТОВ «Марксвел» та ТОВ «Брутекс» не відповідає обставинам у справі, які суд встановив неповно і неправильно, суперечить нормам матеріального права, зокрема нормам пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Позивач стверджує, що надані ним під час перевірки та в судовому процесі первинні документи підтверджують його господарські операції з придбання у зазначених постачальників товару (поліуретований заповнювач Icosit КС 340/45), а також подальше використання його у власній господарській діяльності, тоді як суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права дійшли до протилежного висновку.

Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято ГУ ДФС на підставі акта від 06.02.2019 №329/20-40-14-11-11/33900517 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вентто» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.10.2017 по 31.12.2018, з питань перевірки єдиного внеску за період з 01.10.2017 по 31.12.2018». Згідно з висновками, викладеними в цьому акті перевірки, Товариство порушило норми пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 195 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ «ВЕНТТО» занизило податок на додану вартість, який підлягає сплаті до державного бюджету, на 618' 803,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2019р. №00000291411, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 928' 204, 50 грн (в тому числі, 618' 803,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 309' 401,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Висновок ГУ ДФС про заниження позивачем податкових зобов`язань на загальну суму 37' 607,00 грн (за грудень 2017 року та липень 2018 року) та завищення податкового кредиту на 581' 196, 00 грн (за серпень 2018 року) обґрунтований тим, що господарські операції Товариства з придбання товару у ТОВ «Марксвел» та ТОВ «Брутекс» не мають реального змісту, документи, якими оформлені ці операції і на підставі яких Товариство задекларувало податковий кредит, виписані формально з метою незаконної податкової мінімізації. Обґрунтовуючи довід про безтоварність господарських операцій позивача з придбання товару (поліуретований заповнювач Icosit КС 340/45) у цих контрагентів, контролюючий орган посилався на відсутність у ТОВ «Марксвел» та ТОВ «Брутекс» трудових ресурсів (в звітах за формою 1ДФ значиться 1 особа); не підтвердження позивачем належними документами транспортування товару; задіяння в ланцюгу поставок юридичних осіб, які припинені або щодо яких прийняті рішення про припинення та розпочато ліквідаційну процедуру, які не мають необхідних ресурсів для здійснення підприємницької діяльності, а поставка зазначеного товару не відповідає їхній податковій звітності (ТОВ «Молдіс», ТОВ «Фастдел», ТОВ «Люрмінг»), повторюваність ТОВ «Молдіс», яке припинено, в ланцюгах поставок товару до ТОВ «Марксвел» та ТОВ «Брутекс.

У судовому процесі встановлено, що між ТОВ «Марксвел» (постачальник) та ТОВ «Вентто» (покупець), між ТОВ «Брутекс» (постачальник) та ТОВ «Вентто» (покупець) були укладені договори поставки товару (поліуретований заповнювач Icosit КС 340/45) № 3В-1307/18 від 13.07.2018 та ) № 3107-В від 31.07.2018 відповідно. На підтвердження виконання умов цього договору позивач надав копії видаткових накладних від 01.08.2018 №0012/0108, №0011/0108, №0010/0108, №009/0108, від 01.08.2018 № 0108/1, № 0108/2, № 0108/3.

Розрахунок за товар згідно з наданими позивачем платіжними дорученнями він провів з ТОВ «Продукт Агро Плюс» в серпні 2018 року на підставі договорів від 21.08.2018 № В 2108/4 та від 27.08.2018 № В 2708/5 про відступлення права вимоги, сторонами в яких виступили ТОВ «Марксвел», ТОВ «Брутекс» (первісні кредитори), ТОВ «Продукт Агро Плюс» (новий кредитор) і ТОВ «Вентто» (боржник).

ПДВ в загальній сумі на 581 196, 00 грн, перерахованого в ціні за товар, позивач включив до суми податкового кредиту в податковій декларації за серпень 2018 року. Ця сума ПДВ відповідає сумі ПДВ в податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Марксвел», ТОВ «Брутекс».

Порядок формування платником ПДВ податкового кредиту врегульований нормами статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Підпунктом ''а'' пункту 198.1 статті 198 ПК визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' від 16.07.1999 №996-XIV (у редакції, чинній станом на період спірних операцій) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений цією нормою.

Як підсумок вимог наведених правових норм, у податковому обліку господарські операції з придбання товарів (послуг), суми ПДВ за якими відносяться до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Обов`язковим звітним документом в податковому обліку з ПДВ для підтвердження суми податкового кредиту є податкова накладна.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції з метою створення її видимості, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Оцінка доказів судами попередніх інстанцій, на підставі якої суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, визначених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема правилу оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій слушно взяли до уваги, що надані Товариством копії платіжних доручень на підтвердження здійснення оплати товару стосуються інших договорів про відступлення права вимоги, які не були долучені до матеріалів справи, а відтак не є належними доказами розрахунку за товар та сплати позивачем ПДВ в операціях постачання товару, які враховані ним в податковому обліку за серпень 2018 року.

При оцінці наданих Товариством копій договору № 23/07-18 від 23.07.2018 про надання транспортних послуг з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , акта наданих послуг № 240 від 01.08.2018, видаткового касового ордеру від 01.08.2018, на які посилався позивач як на докази перевезення поліуретованого заповнювача, суди першої та апеляційної інстанцій об`єктивно взяли до уваги, що останні не містять інформації, яка б давала можливість пересвідчитися щодо перевезення саме зазначеного товару. До того ж, позивач не навів доводів на спростування зафіксованого в акті перевірки факту, що документи, які підтверджують завантаження, розвантаження, перевезення поліуретованого заповнювача під час перевірки не були надані (а.с. 22). У справі немає зауважень позивача на акт перевірки щодо цього факту.

Суди також взяли до уваги, що відповідно до видаткової накладної № 420 від 01.08.2018 позивач реалізував ТОВ «Елавтопласт» 6490 кг поліуретанового заповнювача Icosit KC 340/45, тоді як згідно з рахунком 281 «Товари на складі» вищезазначений товар обліковувався на балансі Товариства у кількості 3885 кг.

При оцінці вище зазначених договорів, платіжних доручень, видаткових накладних, податкових накладних, наданих позивачем на підтвердження задекларованої суми податкового кредиту, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано взяли до уваги надану контролюючим органом податкову інформацію щодо діяльності учасників поставок по всьому ланцюгу постачання, їхню повторюваність, спільність нового кредитора в договорах про відступлення права вимоги до позивача різними кредиторами, а також інформацію, зібрану в межах кримінальних проваджень, щодо їх діяльності як такої, що була спрямована на формування неправомірної податкової вигоди для третіх осіб.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, фактично стосуються правильності оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі і встановлення на підставі цієї оцінки обставин у справі. Разом з тим, згідно з частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги, як це передбачено частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, та в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентто» залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду