Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа №2а-1165/11

адміністративне провадження №К/9901/15058/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стародуба О.П.,

суддів: Анцупової Т.О., Кравчука В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (правонаступник Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області) на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 04.04.2016р. (суддя - Струс-Духнич Т.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016р. (судді - Яворський І.О., Кухтей Р.В., Нос С.П.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про стягнення та перерахунок соціальних виплат,

в с т а н о в и в:

У серпні 2011р. ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 07.10.2011р. позов задоволено.

Визнано протиправною відмову УПФУ в Сокальському районі, Львівської області у призначенні ОСОБА_2 пенсії згідно із пунктом "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ по списку №2 як газозварнику.

Зобов'язано УПФУ в Сокальському районі Львівської області зарахувати ОСОБА_2 період роботи з 08.06.1981р. по 03.01.1994р. на посаді газозварника до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах згідно зі Списком №2.

Зобов'язано УПФУ в Сокальському районі Львівської області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ по Списку №2 як газозварнику, з моменту звернення за призначенням пенсії - з 20.05.2011р.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012р. змінено постанову Сокальського районного суду Львівської області від 07.10.2011р., визначивши дату призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_2 - 27.02.2011р.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2014р. постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012р. та змінену нею постанову Сокальського районного суду Львівської області від 07.10.2011р. скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про визнання дій протиправними - відмовлено.

У лютому 2016р. управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області звернулось до суду із заявою про поворот виконання рішення, в якій просило стягнути з ОСОБА_2 на користь управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області кошти в сумі 40 279,30 гривень, безпідставно виплаченої пенсії в рахунок повороту виконання рішення суду.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 04.04.2016р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016р., заяву залишено без розгляду.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що строк звернення до суду з заявою про поворот виконання рішення суду Управлінням пропущено з поважних причин, зокрема у зв'язку зі зверненням до суду з позовом в порядку цивільного судочинства щодо стягнення з ОСОБА_2 суми безпідставно виплаченої пенсії.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповіно до ч. 1 ст. 265 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень) питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.

У випадках, встановлених частиною першою цієї статті, суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання (ч. 2).

Згідно з ч. 3 цієї статті, якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 02.11.2011р. №13-рп/2011, поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.

Отже, за змістом вказаної вище статті КАС України, якщо обов'язок щодо вирішення питання про поворот виконання судового рішення не був виконаний судом апеляційної чи касаційної інстанції, відповідач вправі в межах річного строку звернутися до суду, у якому перебуває справа, із заявою про поворот виконання рішення; при цьому, строк починає обраховуватись з моменту набрання законної сили рішенням чи ухвалою суду про відмову в задоволенні позову, задоволення позовних вимог у меншому розмірі, закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

За змістом ст. 100 КАС України, якщо заяву подано після закінчення строків і суд на підставі заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, то така заява залишається без розгляду.

Залишаючи заяву відповідача без розгляду суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстави для звернення із заявою про поворот виконання рішення суду у відповідача виникли з дня набрання законної сили постановою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2014р., водночас з такою заявою відповідач звернувся 22.02.2016р.

Суди виходили з того, що посилання відповідача, як на поважну підставу пропуску строку звернення до суду, на звернення із цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої пенсії є необгрунтованим, оскільки про можливість звернення із даною заявою відповідачу було відомо ще 01.07.2014р. - дату надходження на адресу Управління постанови Вищого адміністративного суду України від 12.06.2014 року.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що заява про поворот виконання рішення суду подана після закінчення строку встановленого ч. 3 ст. 265 КАС України, а заявником не наведено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення із відповідною заявою.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що заяву про поворот виконання рішення суду подано відповідачем з пропуском передбаченого законом строку, вказані в заяві підстави пропуску строку є неповажними, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про залишення заяви без розгляду.

Посилання відповідача на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства, як на поважну підставу пропуску строку, є безпідставними, оскільки доказів, які б свідчили, що вказана причина пропуску процесуального строку має об'єктивний та незалежний від скаржника характер, та яка позбавила його можливості направити заяву про поворот виконання судового рішення у строк, встановлений частиною 3 статті 265 КАС України, відповідачем не надано.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення, а ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 04.04.2016р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук