Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2020 року

Київ

справа №826/6372/18

адміністративне провадження №К/9901/9471/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Клименчук Н.М.) від 19 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Ключковича В.Ю., судді: Губської О.А., Беспалова О.О.) від 13 березня 2019 року у справі за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до Міністерства юстиції України, державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліта-2010», про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Сидори» (далі - Підприємство, ПОСП «Сидори») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни (далі - Державний реєстратор), треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліта-2010» (далі - ТОВ «Еліта-2010»), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 728/5;

- визнати протиправними та скасувати рішення Державного реєстратора від 15 березня 2018 року про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексні № 40138443, 40138485, 40138510, 40138546, 40138408, 40138641, 40138468, 40138592, 40138286, 40137842, 40137921, 40137745, 40138678, 40138197, 40138658, 40138692, 40138081, 40138133, 40138406, 40138611, 40138560, 40138073, 40137916.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 19 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1, 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у квітні 2019 року ПОСП «Сидори» звернулось до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначив, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно визначено характер спірних правовідносин, що призвело до необґрунтованих висновків про відсутність підстав для розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою від 09 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 19 лютого 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

З матеріалів справи вбачається, що ПОСП «Сидори» входить до складу чеського агрохолдингу Resilient a.s. і займається вирощуванням зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур в Білоцерківському районі Київської області на власних та орендованих у фізичних та юридичних осіб земельних ділянках.

28 лютого 2018 року від імені 28 орендодавців Підприємства, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі - Комісія) подано скаргу щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав оренди на належні їм земельні ділянки у селі Сидори Білоцерківського району Київської області за ПОСП «Сидори», прийнятих протягом 2014-2017 роки.

07 березня 2018 року Комісією видано висновок, в якому рекомендовано задовольнити вищевказану скаргу частково, а саме в частині 27 земельних ділянок.

15 березня 2018 року Міністерством юстиції України прийнято наказ № 728/5, яким скасовано усі оскаржувані рішення державних реєстраторів, крім рішення державного реєстратора Рибалко В. М. від 14 грудня 2015 року № 27057105.

Також, 15 березня 2018 року Державним реєстратором Мироненко Ю. Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди на 26 із 28 земельних ділянок скаржників за ТОВ «Еліта-2010».

Вважаючи, що такі дії і рішення відповідачів є протиправними, ПОСП «Сидори» звернулося до суду з даним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.

Закриваючи провадження у справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що хоча формально предметом спору є визнання дій державного реєстратора протиправними і скасування державної реєстрації, фактично позов заявлено з метою захисту цивільного права, що свідчить про приватноправовий характер спору та його непідсудність адміністративному суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України; тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ПОСП «Сидори» звернулося до суду з метою захисту порушених прав, які виникають із земельних правовідносин.

У прохальної частини позивач, окрім оскарження наказу Міністерства юстиції України, просить суд визнати протиправними 26 рішень Державного реєстратора щодо реєстрації права оренди за новим орендарем земельних ділянок ТОВ «Еліта - 2010».

Колегія суддів звертає увагу, що скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій обов`язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано, оскільки питання правомірності укладення та належності виконання цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено реєстрацію, обов`язково постане перед судом, який буде вирішувати цей спір.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 821/592/16, від 30 січня 2019 року у справі № 826/26802/15.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Станом на момент розгляду справи відповідне право оренди на спірні земельні ділянки належним чином зареєстровано за іншою юридичною особою (ТОВ «Еліта-2010»), а тому з метою повного та належного захисту своїх прав позивач буде змушений звертатися до суду іншої юрисдикції з метою визнання договорів оренди недійсними та поновлення своїх прав.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що даний спір не має ознак публічно-правового спору, оскільки позивач оскаржує спірний наказ та рішення державного реєстратора не з підстав дотримання відповідачами процедурних питань їх прийняття, а виключно з підстав захисту цивільного права (права користування земельними ділянками).

Таким чином, спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

За таких обставин Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду знаходить, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, усебічно перевіривши обставини справи на підставі норм процесуального права обґрунтовано закрили провадження у справі

Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

Згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді А. А. Єзеров

С. М. Чиркін