Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.02.2018 року у справі №809/1628/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №809/1628/15

адміністративне провадження №К/9901/19172/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 (головуючий суддя - Матуляк Я.П.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 (головуючий суддя - Гінда О.М., судді - Качмар В.Я., Ніколін В.В.)

у справі 809/1628/15

за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

до Приватного підприємства «Ландшафт-ІФ»

про надання дозволу на проведення перевірки, -

В С Т А Н О В И В:

21 квітня 2015 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Ландшафт-ІФ» (далі - ПП «Ландшафт-ІФ», відповідач), в якому просила надати дозвіл на проведення позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері ЗЕД за період з 01.04.2012 по 30.04.2015 відповідно до пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

В обґрунтування позовних вимог ДПІ у м. Івано-Франківську зазначено, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII встановлено обмеження щодо перевірок підприємств у 2015 та 2016 роках з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами і такі перевірки здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що суб'єкт владних повноважень має право звернутися з позовом до відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, виключно у випадках, які прямо передбачені законом. Однак, ані ПК України, ані жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено право податкового органу звертатися до адміністративного суду з позовом про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки.

Не погодившись з судовими рішеннями, ДПІ у м. Івано-Франківську звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Відповідач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

09.02.2018 справу, в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції Закону від 03.10.2017 №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до п.5.1 розділу 5 Інструкції НБУ «Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої Постановою Правління НБУ від 24.03.1999 за №136, Івано-Франківським регіональним відділенням ПАТ «КБ «Хрещатик» листом від 09.02.2015 за № 76-09-56 повідомлено ДПІ у м. Івано-Франківську про порушення ПП «Ландшафт-ІФ» законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньо-економічними операціями згідно з договором № 5 від 01.09.2014, дата здійснення операції - 17.10.2014.

Керуючись вимогами пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України, ДПІ у м. Івано-Франківську надіслала запит 18.02.2015 за № 3343/10/09-15-22-03-01-47/976 з метою надання ПП «Ландшафт-ІФ» інформації про стан заборгованості по розрахунках за зовнішньоекономічними операціями згідно з вищезгаданим договором.

На вказаний запит підприємство надало відповідь за № 03/01 від 11.03.2015 та копії документів, відповідно до яких встановлено, що між ПП «Ландшафт-ІФ» та нерезидентом SPRL Imports. Belgium укладено контракт № 5 від 01.09.2014 року на експорт деревини паливної. На виконання вищевказаного контракту підприємством відвантажено згідно з митною декларацією №206050001/2014/007233 від 17.10.2014 деревину паливну в кількості 24,775 м. куб. на суму 972 євро контрагенту SPRL Imports. Belgium. Розрахунки за експортовану продукцію нерезидентом не проведено. При цьому відповідачем не надано копії підтверджуючих документів про наявність висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на перевищення строків розрахунків по контракту № 5 від 01.09.2014 та про звернення з позовною заявою про стягнення заборгованості з нерезидента SPRL Imports. Belgium.

Оскільки відповідач, враховуючи його обсяг доходу за 2014 рік, відноситься до суб'єктів господарювання, щодо яких заборонено проводити перевірки в силу дії Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», то позивач вважає, що фактично позбавлений можливості виконувати функції, покладені на нього як на контролюючий орган.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим законодавством не передбачено право податкового органу на звернення до суду з позовом про надання дозволу на проведення документальної позапланової перевірки.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення публічно-правових спорів визначено статтею 19 КАС України, яка кореспондується зі статтею 17 КАС України (у редакції до 15.12.2017, який діяв станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) . Зокрема, згідно із пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначено ПК України.

Положеннями статті 20 ПК України визначено права контролюючих органів. У вказаній нормі наведено перелік випадків, за наявності яких контролюючий орган має право на звернення до суду.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що контролюючі органи мають право звертатись до суду виключно у випадках, встановлених законом.

Проте ні ПК України, ні іншими законами України не встановлено право контролюючих органів на звернення з адміністративними позовами до суб'єктів господарювання з вимогами про надання дозволу на проведення перевірки.

З 01.01.2015 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, пунктом 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015-2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюється виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, органом, який надає контролюючому органу дозвіл на проведення позапланової перевірки платника податку з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, визначено виключно Кабінет Міністрів України.

Щодо передбаченої даною нормою можливості проведення перевірки платника податку за рішенням суду, на що посилається позивач у касаційній скарзі, то таке рішення суду як підставу для проведення перевірки слід розцінювати у контексті положень підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 у справі 809/1628/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова