ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року

Київ

справа №817/1726/16

адміністративне провадження №К/9901/21677/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (судді: Махаринець Д. Є., Щербаков В. В., Жуковська Л. А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (судді: Іваненко Т. В., Кузьменко Л. В., Франтовська К. С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №4596/к від 22 вересня 2016 року про звільнення з посади заступника начальника Головного управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з 23 вересня 2016 року з врахуванням п.1 наказу Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року №115/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року №100/26545;

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 вересня 2016 року по день ухвалення судового рішення з урахуванням положень статті 50 Закону України «Про державну службу» в редакції 2015 року;

- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року №115/5, на виконання якого діяли відповідачі, лише перейменовано головні управління юстиції в областях на головні територіальні управління юстиції в областях, що на його думку, не призвело до жодних змін в організації виробництва і праці в розумінні пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Тому, позивач не погоджується із тим, що мало місце скорочення чисельності або штату Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та вважає своє звільнення незаконним та безпідставним.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що у даному випадку відповідачем повністю виконано вимоги передбачені статтею 49-2 КЗпП вимоги та запропоновано позивачу в повному обсязі вакантні посади для працевлаштування, суди зауважили, що ОСОБА_1 вакантні посади пропонувались 2 рази, а саме: станом на 22 червня 2016 року та 08 вересня 2017 року. Позивачем не обґрунтовано, в чому саме полягає моральна шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з бездіяльністю зазначених суб`єктів владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується. Будь-яких доказів, що підтверджують притягнення посадових осіб до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання ними своїх обов`язків, що могло завдати шкоди, позивачем також не надано, тому оскільки суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування наказу про звільнення і його поновлення на роботі, відповідно і вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

На переконання скаржника, будь-яких змін істотних умов державної служби з підстав передбачених частиною першою статті 43 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» з 29 червня 2016 року тобто після видання наказу про поновлення позивача на посаді не відбулося, а тому наказ про звільнення з роботи є безпідставним, незаконним та таким, що порушує право позивача на працю відповідно до Конституції України, Закону України «Про державну службу», Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України).

Скаржник не заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.

Позиція інших учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Відповідач заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду.

На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 року, дану касаційну скаргу разом з матеріалами адміністративної справи передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційні провадження №К/9901/21677/18 (адміністративна справа №817/1726/16) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Шарапи В. М., суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 527/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 грудня 2019 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

ОСОБА_1 з 1999 року перебував на службі в органах юстиції, з 11 жовтня 2011 року займав посаду заступника начальника Головного управління юстиції у Рівненській області.

Рішеннями судів у справі №817/1665/15, а саме, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року. Визнано протиправним та скасовано наказ №1520/к Міністерства юстиції України від 14 травня 2015 року про звільнення з посади заступника начальника Головного управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 з 15 травня 2015 року на посаді заступника начальника Головного управління юстиції у Рівненській області. Визнано протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції в Рівненській області щодо не проведення розрахунку з ОСОБА_1 у день звільнення - 14 травня 2015 року. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9369,15 коп. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 5621,58 грн допущено до негайного виконання. В задоволенні решти вимог відмовлено.

29 червня 2016 року заступником Міністра юстиції України - керівником апарату повідомлено ОСОБА_1 про зміну істотних умов державної служби.

22 вересня 2016 року заступником Міністра юстиції України - керівником апарату видано наказ №4596/к «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку із незгодою на проходження державної служби на одній із запропонованих посад у зв`язку із зміною істотних умов державної служби пункт 6 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» з припиненням державної служби.

23 вересня 2016 року на виконання наказу №4596/к від 22 вересня 2016 року начальником головного управління юстиції у Рівненській області Смачило І. видано наказ «Про звільнення ОСОБА_1 ».

22 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Міністра юстиції України Петренко П. Д. із заявою в якій він вказав, що Головне територіальне управління юстиції не виконало п.3 наказу №3686/к від 22 червня 2016 року та не надало роз`яснення в чому полягають зміни істотних умов державної служби у 2016 році.

08 вересня 2016 року у відповідь на подане звернення Міністерство юстиції України надало відповідь в якій зазначено, що 29 червня 2016 року під особистий підпис ОСОБА_1 доведено повідомлення про зміну істотних умов державної служби у зв`язку із скороченням штату працівників та зміною функцій державного органу, з одночасною пропозицією іншої роботи. Крім того додатково було надано перелік вакантних посад в Головному територіальному управлінні юстиції у Рівненській області та його структурних підрозділах і запропоновано переведення на одну із посад згідно переліку вакансій Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та його структурних підрозділів станом на 08 вересня 2016 року, всього 77 посад.

13 вересня 2016 року ОСОБА_1 подав власноруч написану заяву на ім`я міністра юстиції України Петренка П .Д., якою не погодився проходити державну службу на жодній із запропонованих йому посад зазначених у додатку.

Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач звернувся з позовом до суду.

Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частина 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 43 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України (КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина перша статті 42 Кодексу законів про працю України: при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до частини другої статті 1 Закон № 889-VIII встановлено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до статті 83 Закону № 889-VІІІ державна служба припиняється:

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);

2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);

3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);

4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону);

5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);

6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону).

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 889-VІІ зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов`язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» від 21 січня 2015 року №17 вирішено ліквідувати Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики в даних сферах.

На підставі та на виконання даної постанови Міністерством юстиції України видано наказ від 30 січня 2015 року №115/5 «Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України», за змістом якого: головні управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі перейменовані на головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі; затверджено типову структуру територіальних управлінь; затверджено зміни до деяких нормативно-правових актів.

Встановлено, що на виконання даного наказу внесено зміни до Положення про Головні управління юстиції України в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року №759/19497, в тому числі і щодо завдань, функцій та повноважень.

Отже, у зв`язку з цим функції і повноваження Головного територіального управління юстиції у Рівненській області значно розширилися порівняно з функція Головного управління юстиції у Рівненській області. Зокрема, до завдань Головного територіального управління у Рівненській області додалися завдання щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо діяльності державної виконавчої служби. Також змінено обсяги повноважень заступників начальника управління.

06 лютого 2015 року було затверджено нову структуру і штатну чисельність Головного територіального управління юстиції у Рівненській області. Згідно нового штатного розпису істотно збільшено посадові оклади працівників Головного територіального управління юстиції в Рівненській області на 2016 рік в порівнянні з попереднім штатним розписом Головного управління юстиції у Рівненській області 2015 року. Аналіз штатного розпису свідчить про суттєве збільшення кола обов`язків і повноважень заступників керівника, оскільки в новому штатному розписі заступники начальника фактично одночасно є начальниками профільних управлінь територіального управління юстиції, тобто, посади заступників керівника установи поєднують в собі також і посади начальників відповідних управлінь (з питань державної виконавчої служби та з питань державної реєстрації). Ці обставини свідчать про зміни в організації виробництва і праці.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що кількісно штат Головного управління юстиції у Рівненській області не змінився, однак змінились функції працівників, частково змінився склад за посадами.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року по справі №817/461/15 залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року також встановлено, що функції і повноваження Головного територіального управління юстиції у Рівненській області значно розширилися порівняно з функція Головного управління юстиції у Рівненській області. Зокрема, до завдань Головного територіального управління у Рівненській області добавилися завдання щодо реалізації державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державної реєстрації договорів комерційної концесії (субконцесії), реєстрації (легалізації, прийняття повідомлення про утворення) об`єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації, а отже доводи позивача щодо відсутності змін в організації виробництва і праці не підтверджені.

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій правомірно посилались на рішення судів, які набрали законної сили і в яких встановлено, що відбулися зміни в організації виробництва і праці Головного територіального управління юстиції у Рівненської області, незважаючи на те, що позивачем у вказаній справі є інша особа. Тому Верховний Суд не надає оцінку тим обставинам, що були встановлені у рішенні суду, яке набрало законної сили та не є предметом оскарження у цій справі.

Позивачу разом із повідомленням про зміну істотних умов державної служби було запропоновано список вакансій Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та його структурних підрозділах станом на 22 червня 2016 в якому було вказано усього 54 вакантні посади.

Крім того, 22 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Міністра юстиції України Петренко П. Д. із заявою в якій він вказав, що Головне територіальне управління юстиції не виконало п.3 наказу №3686/к від 22 червня 2016 року та не надало роз`яснення в чому полягають зміни істотних умов державної служби у 2016 році.

08 вересня 2016 року у відповідь на подане звернення Міністерство юстиції України надало відповідь в якій зазначено, що 29 червня 2016 року під особистий підпис ОСОБА_1 доведено повідомлення про зміну істотних умов державної служби у зв`язку із скороченням штату працівників та зміною функцій державного органу, з одночасною пропозицією іншої роботи. Крім того додатково було надано перелік вакантних посад в Головному територіальному управлінні юстиції у Рівненській області та його структурних підрозділах і запропоновано переведення на одну із посад згідно переліку вакансій Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та його структурних підрозділів станом на 08 вересня 2016 року, всього 77 посад.

13 вересня 2016 року ОСОБА_1 подав власноруч написану заяву на ім`я Міністра юстиції України Петренка П. Д . відповідно до якої якою не погодився проходити державну службу на жодній із запропонованих йому посад зазначених у додатку.

Верховний Суд зазначає, що на момент поновлення позивача на посаді відбулися зміни істотних умов державної служби, тому відповідач виконав всі вимоги чинного законодавства для поновлення його на роботі та для того, щоб останній проходив державну службу в органах Міністерства юстиції України. Оскільки ОСОБА_1 власноручно написав заяву про відмову проходити державну службу на жодній із запропонованих йому посад зазначених у додатку, тому відповідач правомірно виніс наказ Міністерства юстиції України №4596/к від 22 вересня 2016 року про звільнення з посади заступника начальника Головного управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 .

Також Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Оскаржувані рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Тому,. Верховний Суд, беручи до уваги встановлені в цій справі обставини, зокрема доведеність факту істотних змін умов державної служби та виконання відповідачем вимог чинного законодавства, при зміні істотних умов державної служби, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги .

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А. Г. Загороднюк

Судді Л. О. Єресько

В. М. Соколов