Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.12.2018 року у справі №826/1170/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа №826/1170/16

адміністративне провадження №К/9901/44684/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Енергобанк" Брайка Станіслава Анатолійовича

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2016 (суддя Іщук І.О.) та

ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Вівдиченко Т.Р., Ісаєнко Ю.А.) у справі

за позовом ОСОБА_4

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК» Брайка Станіслава Анатолійовича, за участю третьої особи - ПАТ "Енергобанк"

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

І. ПРОЦЕДУРА

1. 27.01.2016 ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Енергобанк" Брайка С.А. (далі - відповідач), третя особа - ПАТ "Енергобанк" (далі - банк), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) згідно з договором;

- зобов'язати відповідача провести дії щодо включення його до цього переліку та подати додаткову інформацію до Фонду щодо включення позивача до Загального реєстру вкладників банку, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017, позов задоволений частково.

Визнано протиправною спірну бездіяльність відповідача та зобов'язано його подати додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду.

В іншій частині у задоволені позову відмовлено.

3. Відповідач подав на зазначені рішення судів касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю.

4. Ухвалою від 27.04.2017 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.

5. У зв'язку з його ліквідацією справу передано для розгляду Верховному Суду (далі - Суд).

6. Відзив та заперечення на касаційну скаргу від позивача до Суду не надходили.

7. 14.09.2018 до Суду надійшло клопотання відповідача про прискорення розгляду касаційної скарги.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. 11.11.2014 ОСОБА_5 уклав із ПАТ "Енергобанк" договір №ДФ-118637-2612 банківського вкладу, предметом якого є грошовий вклад у розмірі 101000 Швейцарських франків зі строком розміщення з 11.11.2014 до 11.11.2015.

9. Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу частини банківського вкладу від 28.01.2015 позивач придбав у ОСОБА_5 частину банківського вкладу у розмірі 9050 Швейцарських франків.

10. 12.02.2015 на підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" від 12.02.2015 №96 до категорії неплатоспроможних" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №29, згідно з яким з 13 лютого 2015 року розпочинає процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 13.02.2015 по 12.05.2015 включно, а також призначила уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у банку Ільчука Олександра Павловича. В АТ "ЕНЕРГОБАНК" запроваджено тимчасову адміністрацію.

11. 30.04.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду №93 строк проведення тимчасової адміністрації в банку та повноваження уповноваженої особи Фонду продовжено до 11.06.2015 включно.

12. 26.05.2015 на офіційному сайті Фонду розміщено оголошення, що з 26 травня 2015 року банк здійснює виплату коштів вкладникам згідно з договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився до 13 травня 2015 року включно через установи ПАТ "КБ "Приватбанк".

13. 12.06.2015 на підставі постанови Правління НБУ від 11.06.2015 №370 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №115, згідно з яким з 12 червня 2015 року розпочинає процедуру ліквідації банку з відшкодуванням за рахунок Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до Плану врегулювання. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку призначено Ільчука Олександра Павловича строком на 1 рік з 12 червня 2015 року до 11 червня 2016 року включно.

14. 18.06.2015 на офіційному сайті Фонду розміщено оголошення, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду вказаного вище рішення Фонд з 19.06.2015 розпочинає виплати коштів вкладникам банку, для чого з 19.06.2015 до 30.07.2015 включно вони можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "КБ "Приватбанк".

15. 14.07.2015 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №136, відповідно до якого з 15.07.2015 Ільчука О.П. відсторонено від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку та з 15.07.2015 на цю посаду призначено Брайка Станіслава Анатолійовича, про що видано наказ №223.

16. 06.11.2015 позивач звернувся до Фонду з заявою щодо виплати гарантованої суми відшкодування за вкладом у банку.

17. У відповідь Фонд листом від 14.12.2015 №02-036-53617/15 повідомив, що в Переліку вкладників, переданому йому уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку, відсутня інформація про його вклади.

18. З цих підстав позивач звернувся з позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

19. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач порушив вимоги нормативно-правових актів, що порушує його право власності на вклад.

20. Відповідач заперечує проти задоволення позову з тієї підстави, що позивач не вважається вкладником банку, а є кредитором, у зв'язку з чим має право заявити свої кредиторські вимоги відповідно до ст.45 Закону України про систему гарантування вкладів.

21. Стверджує, що ні позивач, ані на його користь не укладалися договори банківського вкладу (депозиту) або банківського рахунку. Позивач не вносив грошові кошти в банк, рахунку в банку не має та відносно нього не відбувалася ідентифікація, як вкладника.

22. ОСОБА_5 та позивач обрали спосіб передачі прав на кошти, який відповідає здійсненню відступлення прав вимоги. ОСОБА_5 не відкривав вкладного рахунку на користь позивача.

23. Вважає, що не допустив протиправної бездіяльності та не має обов'язку включати позивача до відповідного переліку вкладників, кошти яким підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з доведення позивачем прав вкладника банку.

25. Проаналізувавши ст.ст.3, 26-27, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI), п.12 розділу ІІ, п.6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 №14 (далі - Порядок №14), врахувавши, що договір банківського вкладу від 11.11.2014 №ДФ-118637-2612 не був визнаний нікчемним, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, у зв'язку з чим має подати Фонду додаткову інформацію про позивача, як вкладника банку.

26. Водночас, цей суд відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити дії з включення позивача до переліку відповідних вкладників з тих мотивів, що законодавство не передбачає права включати осіб до вже сформованого переліку.

27. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач став співвласником вкладу, а отже до нього перейшов весь комплекс прав власника банківського вкладу, у тому числі і право вимоги.

28. Застосувавши до спірних відносин додатково ч.ч.2-3 ст.228 Цивільного кодексу України, ст.12 Закону №4452-VI, пп.3-5 розділу ІІІ, пп.2-4 розділу IV Порядку №14, цей суд визнав не доведеними доводи відповідача про наявність підстав не включати позивача до відповідного переліку вкладників банку.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. Відповідач у касаційній скарзі посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та відмовити у задоволенні позову повністю з наступних підстав.

30. Стверджує, що договір банківського вкладу від 11.11.2014 №ДФ-118637-2612 був укладений саме між ОСОБА_5 і банком, а позивач, придбавши частину вкладу, не заявив своїх кредиторських вимог до банку і лише 06.11.2015 в період здійснення ліквідації банку просив виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом.

31. Суди необґрунтовано не врахували, що позивач рахунку у банку не мав і не вносив відповідні кошти, у зв'язку з чим надали невірну правову оцінку спірним правовідносинам.

32. Позивач відповідно до ст.2 Закону №4452-VI вважається кредитором банку, а не вкладником.

33. Набуття прав вкладника іншою особою встановлюється ст.1063 ЦК України та нормами параграфу 3 глави 71 ЦК України та не є автоматичним.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Верховний Суд, перевіривши та оцінивши доводи касаційної скарги, дотримуючись меж касаційного перегляду, визначених у ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), врахував наступне.

35. Згідно з ч.1 ст.351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

36. Основні доводи касаційної скарги відповідають запереченням на позов.

37. З приводу можливості віднесення позивача до категорії вкладників банку Суд виходить з положень ст.2 Закону №4452-VI.

38. Зокрема, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

39. Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

40. Кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

41. Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

42. Договір банківського вкладу згідно з ч.1 ст.1060 ЦК України укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

43. Фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.

Визначення імені фізичної особи (стаття 28 цього Кодексу) або найменування юридичної особи (стаття 90 цього Кодексу), на користь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору банківського вкладу.

44. Згідно з ч.3 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

45. Суд звернув увагу, що рішення суду першої інстанції прийняте без участі відповідача та без з'ясування суті його заперечень. Належних доказів повідомлення відповідача за належною адресою про дату, час і місце судових засідань матеріали справи не містять.

46. Водночас в апеляційній скарзі відповідач наголошував, що у зв'язку з продажем частини вкладу, що знаходилася на рахунку у банку іншої фізичної особи, позивач відноситься до кредиторів банку, а не вкладників, оскільки має документально підтверджені вимоги щодо майнових зобов'язань.

47. Суд апеляційної інстанції не навів мотивів відхилення таких доводів і визнав позивача вкладником за відсутності відповідних доказів.

48. Водночас, визначення статусу позивача як вкладника, або як кредитора банку має істотне значення, оскільки такі особи відповідно до положень ст.52 Закону №4452-VI належать до різних черг задоволення вимог і це впливає на процедуру відшкодування.

49. Зокрема, згідно з ч.1 ст.28 Закону №4452-VI (у редакції на час спірних відносин) Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

50. Відповідно до з ч.5 ст.45 Закону №4452-VI (у редакції на час спірних відносин) протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

51. Фонд відповідно до ч.1 ст.49 Закону №4452-VI (у редакції на час спірних відносин) припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

52. Згідно з ч.5 вищевказаної статті Закону протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

53. Водночас Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду. (ч.6 ст.49 Закону №4452-VI (у редакції на час спірних відносин)

54. Суди неповно з'ясували обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема не встановили, у чому полягає спір позивача саме з відповідачем (враховуючи, що позивач до відповідача не звертався, а звернувся одразу до Фонду гарантування вкладів). Суди не надали правової оцінки доводам відповідача щодо відсутності у позивача статусу вкладника (відповідач вважає позивача кредитором), не врахували статус вкладу як спільного і не з'ясували думку інших співвласників вкладу.

55. Тому відповідно до ст.353 КАС України оскаржені рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, під час якого необхідно повно з'ясувати фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, дійсний зміст спору, дослідити належні та допустимі докази таких обставин і надати правову оцінку всім заявленим учасниками істотний довід.

56. Врахувавши викладене вище Суд дійшов висновку, що касаційна скарга частково є обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 341, 343-356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Енергобанк" Брайка Станіслава Анатолійовича задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

Суддя Т.О. Анцупова