Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.11.2019 року у справі №159/1508/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2019 року

Київ

справа №159/1508/17

адміністративне провадження №К/9901/15274/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л. В.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи касаційну скаргу Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30.05.2017 (ухвалену в складі головуючого судді Василюка О. С. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Каралюса В. М., суддів: Затолочного В. С., Матковської З. М. ) по справі № 159/1508/17 за позовом ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі- Позивач, ОСОБА_1) звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з адміністративним позовом до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі- Відповідач, УПФУ), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому пенсії без врахування розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі не нижчому, ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України, починаючи з 01.09.2015 з виплатою компенсації втрати частини доходу в зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії в повному розмірі без обмеження строком.

Заявлені позовні вимоги мотивував тим, що відповідач виплачує йому пенсію в розмірі нижчому, ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму. Зобов'язано Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії і виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі, не нижчому, ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом, починаючи з 01 вересня 2015 року, з врахуванням раніше виплачених сум. В решті позову - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно з ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При цьому, суди дійшли висновку, що оскільки розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, не є стабільним і встановлюється щорічно бюджетним законодавством, а виплата пенсії не підлягає обмеженню строком, дії відповідача по виплаті пенсії позивачці в розмірі, який є нижчим ніж встановлено законом, є неправомірними, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на касаційну скаргу

В серпні 2017 року Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від
30.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від
20.07.2017, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач вказує на те, що пенсійна виплата обрахована згідно норм діючого законодавства.

Заперечення на касаційну скаргу до Суду не надходили.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.08.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Бучик А. Ю., Рибачук А. І., справу передано головуючому судді.

Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2019 справа прийнята до провадження та призначено її розгляд в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами встановлено, що позивач - ОСОБА_1 з 02.07.2015 перебуває на обліку в Ковельському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України, одержує пенсію за віком.

Страховий стаж позивача складає 29 років 03 місяці та 09 днів.

Позивач звернувся до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок і підвищення його пенсії до розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України листом №48/Т-01 від
07.04.2017 відмовило позивачу в задоволенні його заяви.

Вказана відмова мотивована тим, що пунктом 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої пунктом 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії. Водночас, відповідно до п. 2 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною 1 цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Страховий стаж позивача складає 29 років 03 місяці та 09 днів. Пенсія ОСОБА_1 обчислена у відповідності до статей 27, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до пенсії позивача також здійснюється доплата до розміру прожиткового мінімуму при неповному стажі роботи.

Позивач, не погодившись з відмовою у перерахунку пенсії, звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч.4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовані, зокрема нормами ~law22~ та ~law23~.

Згідно із пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №№1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами ~law24~ в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до Законом України "Про пенсійне забезпечення".

~law27~ визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої ~law28~, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено ~law29~).

Відповідно до ~law30~ мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ~law31~.

Пунктом 2 постанови № 265 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112) установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

З огляду на вищенаведені норми ~law32~ та постанови № 265, у разі відсутності необхідного стажу для призначення пенсії у розмірі прожиткового мінімуму (у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років), за рахунок коштів Пенсійного фонду виплачується пенсія, розрахована пропорційно наявному страховому стажу, а щомісячна державна адресна допомога в розмірі, що не вистачає до 949,00 грн, виплачується за рахунок коштів державного бюджету.

Крім того, абзацом 2 ~law33~ установлено, що організовуючи в Україні систему соціального захисту, в тому числі, пенсійного забезпечення, держава, діючи в межах допустимого розсуду, заклала основу самоврядності її функціонування, що базується на принципах, закріплених у ~law34~, серед яких має місце заінтересованість кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу), солідарності та субсидування в солідарній системі.

Таким чином, сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення, яке здійснюється в межах солідарно-накопичувальної системи загальнообов'язкового державного соціального страхування (першого-другого рівнів), не передбачає прямого взаємозв'язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що розраховується і сплачується виходячи з нормативного закріплення бази у статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - ~law36~), та розміром пенсійних виплат. Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між участю особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат.

Частина 3 статті 46 Конституції України дослівно визначає гарантію, за якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом". Вказане положення повторюється у ~law37~.

Їх застосування у комплексному підході до аналізу системи соціального забезпечення в Україні визначає необхідність сукупного забезпечення державою рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму, як через систему пенсійних так і інших соціальних виплат ("пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування"), а отже, як за рахунок солідарно-накопичувальної системи, так і коштів Державного бюджету України, в рамках виконання конституційних зобов'язань перед особою.

Таким чином, законодавством відмежовано поняття "пенсійні виплати" від інших соціальних виплат (допомоги, доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат), виходячи з того, за рахунок яких коштів вони виплачуються (або з коштів Пенсійного фонду з Накопичувального пенсійного фонду, який формується за рахунок пенсійних внесків, сплачених учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування, або за рахунок Державного бюджету України). Відповідно, від цього залежить, який орган є відповідальним за виплату.

Держава взяла на себе зобов'язання створити альтернативні компенсаторні механізми забезпечення достатнього рівня життя за рахунок системи гарантування права на соціальний захист на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом, шляхом виплати додаткових соціальних допомог, надання безоплатно соціальних послуг, безоплатного або з істотною знижкою отримання права на медичне забезпечення та придбання лікарських засобів, компенсації соціальних витрат тощо, а тому оцінка не може ґрунтуватися лише на підході порівняння абсолютного значення розміру конкретної пенсійної виплати, оскільки в межах реалізації соціальних прав, особа користується і іншими видами допомоги від держави.

Саме на виконання своїх зобов'язань у сфері соціального захисту на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, державою унормовано здійснення соціальних виплат на підставі постанови №265, Закону України від 18.05.2004 № 1727-IV "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", Закону України від 01.06.2000 № 1768-III "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" тощо.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у своїй сукупності вказані норми матеріального права не суперечать один одному та частини 3 статті 46 Конституції України, і лише свідчать про право позивача звернутися до відповідного органу соціального захисту населення для отримання державної соціальної допомоги, яка б забезпечила рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законами про Держбюджет України на відповідний рік.

Оскільки, у справі, яка розглядається страховий стаж позивача на момент призначення пенсії склав менше 35 років, то відсутні підстави для визнання протиправними дій пенсійного органу та задоволення позову, в межах розгляду даної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 607/8511/17 та від 17 травня 2019 року у справі № 709/2410/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 340, 349, 351, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України- задовольнити.

Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 по справі № 159/1508/17 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді А. Ю. Бучик

А. І. Рибачук