Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 420/6857/20

адміністративне провадження № К/990/30238/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року (суддя: Харченко Ю.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року (судді: Шеметенко Л.П., Джабурія О.В., Турецька І.О.) у справі за позовом Інституту ІНФОРМАЦІЯ_1" до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 151236,10 грн,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У липні 2020 року ІНФОРМАЦІЯ_1» звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 151 236,10 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням в Інституті за період з вересня 2017 року по червень 2019 року в сумі 151 236,10 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку кошти не відшкодував, позивач звернувся з позовом до суду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1» від 06 червня 2019 року № 918 «Про відрахування курсантів ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідача відраховано за недисциплінованість курсанта 2 курсу денної форми навчання ІНФОРМАЦІЯ_1» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за державним замовленням для Державної прикордонної служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1» від 10 червня 2019 року № 10-РС достроково розірвано контракт про навчання через службову невідповідність та зараховано у розпорядження начальника Інституту з 06 червня 2019 року матроса ОСОБА_1 , колишнього курсанта навчального курсу.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1» від 04 липня 2019 року № 137 виключено із списків особового складу Інституту та всіх видів забезпечення з 04 липня 2019 року.

Також, вказаним наказом оголошено суму до відшкодування за час навчання в Інституті у розмірі 151236,10 грн., визначено про необхідність внесення суми до книги обліку нестач і надано позивачу термін для добровільного відшкодування витрат, які пов`язані з його навчанням.

У наведеному наказі не вказано, який саме термін наданий відповідачу для добровільного відшкодування витрат, які пов`язані з навчанням.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року позов залишено без розгляду.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущений місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України, відповідно до якого для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суди зазначили, що при виключенні відповідача зі списків особового складу Інституту йому було надано витяг з наказу від 04 липня 2019 року № 137, в якому вказана сума до відшкодування витрат за час навчання у розмірі 151236,10 грн., тому за висновками суддів попередніх інстанцій, саме з цієї дати у позивача розпочався строк на реалізацію свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних витрат у судовому порядку.

Також суди відхилили посилання позивача на зміну практики предметної юрисдикції цієї категорії спорів, оскільки Великою Палатою Верховного Суду у справі № 804/285/16 щодо розгляду даної категорії справ в порядку адміністративного судочинства було прийнято у грудні 2018 року, а тому, позивач у 2020 році не може посилатись на зміну практики Верховного Суду щодо підсудності даних спорів та відповідно обґрунтовувати поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду попереднім зверненням в порядку цивільного судочинства, яке також відбулось у 2020 році.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без урахування судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 205/8482/15-ц щодо підстав поновлення строків для звернення до суду у зв`язку зі зміною підсудності справ.

Касатор зазначає, що строк пропущено ним з поважних причин, адже Роздільнянським районним судом Одеської області, до якого позивач вперше звернувся із цим позовом, 02 липня 2020 року справі № 511/869/20 виніс ухвалу, якою закрив провадження у зв`язку із тим, що правовідносини, які виникли між сторонами, є адміністративно-правовими, а справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

У зв`язку із викладеним, командування Інституту звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у місячний строк з дня, коли Інститут дізнався про зазначені обставини та обраний неправильний спосіб захисту своїх прав, що, на переконання скаржника, відповідає вимогам частини 2 статті 122 КАС України.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г Єресько Л.О., Соколова В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду.

ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

За приписами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням відповідача з публічної служби та виникненням у нього, на підставі укладеного контракту, зобов`язання щодо відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з його утриманням в Інституті ІНФОРМАЦІЯ_1».

Верховним Судом сформовано правову позицію відповідно до якої спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України. Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, про що дійшов обґрунтованого висновку суд першої інстанції.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 і неодноразово викладалася у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 24 грудня 2019 року у справі №824/284/19-а, від 29 квітня 2020 року у справі №560/1942/19, від 18 червня 2020 року у справі №140/2024/19 та від 01 липня 2020 року у справі №400/1758/19, від 13 серпня 2020 року у справі №1.380.2019.001192, від 19 листопада 2020 року у справі №400/2654/19, від 20 листопада 2020 року у справі №160/11957/19, від 21 січня 2021 року у справі №520/1559/2020 та від 28 січня 2021 року у справі №520/6265/2020.

У аспекті спірних правовідносин необхідно звернути увагу, що пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

Як в заявленому позові, так і в клопотанні про поновлення строків звернення до суду, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач вказує на те, що він вважав, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та у нього є трирічний строк на звернення до суду. Позивач зазначає, що 25 травня 2020 року звернувся до цивільного суду із позовом до відповдіача про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у сумі 151236,10 грн., однак 20 липня 2020 року отримав ухвалу Роздільнянським районним судом Одеської області від 02 липня 2020 року, якою відмовлено у відкритті провадження за даним позовом та роз`яснено про необхідність звернення в порядку адміністративного судочинства. З огляду на викладене, позивач вказує, що 24 липня 2020 року звернувся з цим позовом в порядку адміністративного судочинства.

Проте, наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду мають суб`єктивний характер і не позбавляли останнього можливості звернутися до суду з цим позовом у встановлені КАС України строки.

Так, надаючи оцінку доводам позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з огляду на попереднє звернення до суду в порядку цивільного судочинства, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 804/285/16 щодо розгляду даної категорії справ в порядку адміністративного судочинства було прийнято у грудні 2018 року.

Також, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, Інститут посилався на зміну Великою Палатою Верховного Суду судової практики щодо юрисдикції розгляду такої категорії справ, що було відображено у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 205/8482/15-ц.

Проте Верховний Суд уважає, що обставини, на які посилається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки також не перешкоджали зверненню до суду в установлений строк.

При цьому, суди попередніх інстанції, залишаючи позов без розгляду, вірно констатували, що відлік місячного строку для звернення з цим позовом до суду потрібно починати з наказу від 04 липня 2019 року № 137, в якому відповідачу оголошена сума для добровільного відшкодування витрат за час навчання у розмірі 151236,10 грн. (а.с. 17 т.1).

Відтак строк звернення до суду з цим позовом сплив 04 серпня 2019 року, натомість позивач звернувся до окружного суду 24 липня 2020 року.

Також не є поважною причиною для поновлення строку звернення до адміністративного суду посилання позивача на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 02 липня 2020 року справі № 511/869/20, якою закрито провадження у справі, у зв`язку з тим, що правовідносини, які виникли між сторонами є адміністративно-правовими, а справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а також посилання на наступне звернення, після отримання вказаної ухвали без зайвих зволікань, до адміністративного суду 24 липня 2020 року, адже практика щодо підсудності спорів стосовно проходження публічної служби, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі змінилася у грудні 2018 року на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, натомість строк звернення до суду з цим позовом сплив 04 серпня 2019 року.

Отже, оскільки Інститутом пропущений місячний строк для звернення до адміністративного суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України, жодних причин і обставин, які об`єктивно ускладнювали або унеможливлювали реалізацію позивачем прав у встановлений строк, останнім не наведено і таких судом апеляційної інстанції не встановлено, то Верховний Суд погоджується із його висновком про наявність підстав для залишення цього позову без розгляду.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Непереборних або поважних обставин, які перешкоджали звернутися позивачу до належного суду із цим позовом та не залежали від його волевиявлення останнім не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено.

Ураховуючи наведене, посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 205/8482/15-ц є необґрунтованими.

За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Також Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Таким чином, залишаючи позову без розгляду, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що переглянуті в передбачених статтею 341 КАС України межах рішення суддів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1» залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов