Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2018 року у справі №812/970/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2019 року

Київ

справа №812/970/17

адміністративне провадження №К/9901/25980/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І. В., судді Саприкіної І. В., судді Чиркіна С. М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про стягнення капіталізованих платежів за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шишова О. О., Сіваченко І. В., Гарищук Т. Г. від 18 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі також - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про стягнення з відповідача капіталізованих платежів в сумі 376135,52 грн.

На обґрунтування позову посилалося на те, що відповідач перебуває в стані припинення з 06 листопада 2015 року.

24 травня 2017 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.

Сєвєродонецьку подало голові ліквідаційної комісії відповідача заяву № 03/951 про вступ з грошовими вимогами, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю працівника, шляхом капіталізації відповідних платежів, у зв'язку з ліквідацією підприємства на суму 347443,96 грн. Цінний лист отримано відповідачем 29 травня 2017 року. Однак станом на 04 липня 2017 року Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області не надало позивачу відповіді щодо задоволення або відмови в задоволенні вимог кредитора.

Натомість вимоги статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та положення Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 (далі також - Порядок № 765) поширюються й на випадок ліквідації платоспроможної юридичної особи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Луганського окружного адміністративного суду міста від 23 жовтня 2017 року позов задоволено.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та положення Порядку №765 поширюються й на випадок ліквідації платоспроможної юридичної особи.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області задоволено частково, постанову Луганського окружного адміністративного суду у справі №812/970/17 скасовано, позовну заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про стягнення капіталізованих платежів залишено без розгляду.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області звернулося до суду 06 липня 2017 року, тобто більше ніж через рік з часу коли позивачу стало відомо про початок ліквідації відповідача, оскільки про ліквідацію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області позивачу було відомо з 13 травня 2016 року, а саме з моменту отримання довідки про наявність чи відсутність заборгованості перед відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його прийнятим з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана до суду 02 березня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 812/970/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І. В., суддів: Саприкіну І. В., Чиркіна С. М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами у цій справі встановлено, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області зареєстровано як юридична особа та визначено організаційно-правову форму органу державної влади, основним видом діяльності якого є діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, є платником єдиного внеску та перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сєвєродонецьку Луганської області, що підтверджується обліковою карткою платника страхових внесків.

Згідно з даними бази "Реєстр потерпілих" Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України наявні дві справи потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які мають зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво, що сталося під час роботи в ГУ МВС України у Луганській області.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 730 від 16 вересня 2015 про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ утворено юридичну особу публічного права - Головне управління Національної поліції в Луганській області, та ліквідовано юридичну особу - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління Міністерства внутрішніх справ у Луганській області перебуває в стані припинення з 06 листопада 2015 року.

24 травня 2017 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.

Сєвєродонецьку Луганської області подало голові ліквідаційної комісії відповідача заяву № 03/951 про вступ з грошовими вимогами, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю працівника, шляхом капіталізації відповідних платежів, у зв'язку з ліквідацією підприємства на суму 347443,96 грн. Цінний лист отримано відповідачем 29 травня 2017 року.

Станом на 04 липня 2017 року ГУ МВС України у Луганській області не надало позивачу відповіді щодо задоволення або відмови в задоволенні вимог кредитора.

Відповідно до інформації з бази даних "Реєстр потерпілих" ОСОБА_1 отримав трудове каліцтво під час роботи на підприємстві ГУ МВС України у Луганській області (акт про нещасний випадок від 25 вересня 2000 року № 1).

Згідно з випискою з акта огляду МСЕК № 2-20 СУ № 011544 від 29 березня 2007 року потерпілому ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності та стійку втрату працездатності - 40 відсотків - безстроково. Щомісячна страхова виплата потерпілому становить 640,00 грн, сума відповідного платежу, що підлягає капіталізації, складає 121574,40 грн.

Також за медичним висновком ОСОБА_1 визначена потреба щодо санаторно-курортного лікування. За нормами підпункту 4 пункту 2 Порядку № 765 витрати на оздоровлення здійснюються, виходячи із розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки для осіб з інвалідністю І групи щороку, іншим особам з інвалідністю - один раз на три роки. Середня вартість санаторно-курортної путівки розрахована із вартості путівок, придбаних за кошти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у 2016 році та становить 12552,11 грн. Відповідно, сума капіталізації на оздоровлення складає 62760,55 грн.

Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку № 765 до суми платежів, що підлягають капіталізації, включається заборгованість підприємства-банкрута з виплат, пов'язаних із зобов'язаннями цього підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян: з одноразової допомоги, щомісячних страхових виплат втраченого заробітку, витрат по догляду за потерпілим та виплат за листками непрацездатності. Сума заборгованості за страховими виплатами ОСОБА_1 станом на 15 березня 2017 року складає 15317,60 грн.

Враховуючи викладене, загальна сума виплат потерпілому ОСОБА_1 згідно з розрахунком, що підлягає капіталізації, складає 199652,55 грн.

Відповідно до інформації, наданої відділенням Фонду в Станично-Луганському районі з бази даних "Реєстр потерпілих" ОСОБА_2 отримала трудове каліцтво під час роботи на підприємстві ГУМВС України у Луганській області (акт про нещасний випадок від 03 листопада 2005 року № 1).

Згідно з випискою з акта огляду МСЕК серія 10ААА № 012918 від 17 лютого 2011 року потерпілій встановлена ІІ група інвалідності та стійка втрата професійної працездатності - 70 відсотків - безстроково.

Згідно з постановою відділення Фонду в Станично-Луганському районі від 11 січня 2016 року № 1220/35180/5180 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати, сума відповідного платежу ОСОБА_2, що підлягає капіталізації, складає 147791,41 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що строк звернення до адміністративного суду розпочався після неотримання від відповідача відповіді стосовно задоволення або відмови в задоволенні вимог кредитора, викладених у заяві від 24 травня 2017 року. Наголошено на тому, що строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, а також інших видів заборгованостей, у відповідності до частини 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не застосовується, а відтак у даних правовідносинах позивач виступає в якості привілейованого кредитора.

До суду надійшов відзив Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, в якому відповідач зазначає, що постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року є законною та обґрунтованою, а тому просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції та відмовити в задоволенні касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 статті 99 КАС України (в редакції, діючій на час звернення з адміністративним позовом до суду) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Частинами 1, 2 статті 99 КАС України або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Частиною 3 статті 99 КАС України (в редакції, діючій на час звернення з адміністративним позовом до суду) встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи Частиною 3 статті 99 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 статті 1205 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ЦК України, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини 3 статті 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

В той же час, відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" джерелами формування коштів Фонду, разом зі страховими внесками та сумами фінансових санкцій, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №765, визначено, що до суми платежів, які підлягають капіталізації, включається заборгованість суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута з виплат, пов'язаних з його зобов'язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат по догляду за потерпілим та виплат за листками непрацездатності.

Частинами 1 та 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що спори, що виникають із правовідносин за Частинами 1 та 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", вирішуються в судовому порядку. Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених Частинами 1 та 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Наведеними нормами Цивільного кодексу України та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат особам, які потерпіли на підприємстві.

При цьому з огляду на приписи вищенаведених правових норм, заборгованість з капіталізованих платежів, що мають надійти до Фонду у випадках ліквідації страхувальників, є одним з видів заборгованості перед Фондом, а отже, позовна давність у даних правовідносинах не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12 та Верховним Судом у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 812/862/17.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v.
the Czech Republic", № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 1 статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року необхідно скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, в силу частини 6 статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: І. В. Саприкіна

С. М. Чиркін