Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року

м. Київ

справа № 160/11817/20

адміністративне провадження № К/990/45059/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор-Інвест» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року (судді: Юрко І.В., Білак С.В., Чабаненко С.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор-Інвест» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа - Дніпровська міська рада, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратибор-Інвест» (далі - ТОВ «Ратибор-Інвест», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач), де третя особа Дніпровська міська рада, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.02.2020 №0003690504.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати означену вище постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на наступне:

- суд апеляційної інстанції застосував норму пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, від 15.11.2022 у справі №1740/2115/18, від 04.04.2023 у справі №420/7409/19, від 13.03.2024 №580/4017/21; норму статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №240/37093/21 та від 18.01.2024 у справі №340/739/20; не застосував при апеляційному перегляді положення Рішень Дніпровської міської ради від 13.07.2016 року № 7/11, від 15.02.2017 року № 12/18 та від 06.12.2017 року № 13/27, щодо яких відсутній висновок Верховного Суду;

- в порушення норм процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 9, ч. 2 ст. 73, ч. 1 ст. 90, ст. 242, ст. 317, ст. 322 КАС України суд апеляційної інстанції не в повній мірі дослідив зібрані у справі докази та не з`ясував питання обґрунтованості застосування податковим органом в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні ставок земельного податку, встановлених Рішеннями Дніпровської міської ради № 7/11 від 13.07.2016 року, № 12/18 від 15.02.2017 року, №13/27 від 06.12.2017 року.

Підставами касаційного оскарження скаржником зазначено неправильне застосування судами (судом) норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган просить залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін як законне й обґрунтоване, а скаргу Товариства - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходив апеляційний суд при ухваленні рішення.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Ратибор-Інвест» згідно з КВЕД є «Організація будівництва будівель».

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.05.2008 №200/32 розділено земельну ділянку по вул. Сімферопольській, 3 (кадастровий номер 1210100000:03:263:0086), яка знаходиться у власності позивача відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку від 26.12.2007 серії ЯК №147942, номер державної реєстрації 020710400042, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на земельні ділянки:

1 - 0,0558 га (кадастровий номер 1210100000:03:263:0088 (далі - земельна ділянка №0088));

2 - 0,1892 га (кадастровий номер 1210100000:03:263:0089 (далі - земельна ділянка №0089)).

Змінено цільове призначення цих земельних ділянок, визначивши його:

- для земельної ділянки №0088 - проектування, будівництво та обслуговування житлового будинку (ІІІ черга), код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.9 (житлові кооперативи);

- для земельної ділянки № 0089 - проектування, будівництво та обслуговування житлового будинку з автопаркінгом (IV черга), код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.13.2 (житлова забудова і комерційне використання).

Дозволено позивачу:

- будівництво ІІІ черги житлового будинку на земельній ділянці №0088 площею 0,0558 га, що знаходяться у власності позивача згідно з Державним актом від 11.07.2008 року серії ЯД941493;

- будівництво IV черги житлового будинку на земельній ділянці №0089 площею 0,1892 га, що знаходяться у власності позивача згідно з Державним актом від від 11.07.2008 року серії ЯД941494.

Віднесено ці земельні ділянки за основним цільовим призначенням до категорії «Землі житлової та громадської забудови».

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.11.2019 року №НВ-1211559732019 земельна ділянка №0088 має цільове призначення: 1.9, категорія земель: «Землі житлової та громадської забудови), вид використання: проектування та будівництво житлового будинку (ІІІ черга), площа земельної ділянки: 0,0558, дата державної реєстрації земельної ділянки - 08.09.2016 року.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.11.2019 року №НВ-1211559662019 земельна ділянка №0089 має цільове призначення: 1.13.2., категорія земель: Землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: проектування та будівництво житлового будинку з автопаркінгом 5 черга, площа земельної ділянки: 0,1892 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 08.09.2016 року.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.05.2020 року №ЗВ-1213888452020 Земельна ділянка №0088 має цільове призначення: 02.03. Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: проектування та будівництво житлового будинку (ІІІ черга), дата державної реєстрації земельної ділянки - 08.09.2016 року.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.05.2020 року №ЗВ-1213889052020 Земельна ділянка №0089 має цільове призначення: 02.10. Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. категорія земель: землі житлової та громадської забудови, дата державної реєстрації земельної ділянки - 08.09.2016 року.

Позивачем подано податкові декларації з плати за землю:

1) за 2017 рік - від 19.02.2017 року, згідно з якою річна сума земельного податку за земельну ділянку №0089 складає 3101,34 грн, за земельну ділянку №0088 - 914,67 грн (всього 4016,01 грн);

2) за 2018 рік - від 19.02.2018 року, згідно з якою річна сума земельного податку за земельну ділянку №0089 складає 3101,34 грн, за земельну ділянку №0088 - 914,67 грн (всього 4016,01 грн);

2) за 2019 рік - від 20.02.2019 року, згідно з якою річна сума земельного податку за земельну ділянку №0089 складає 22485,57 грн, за земельну ділянку №0088 - 7044,76 грн (всього 29530,33 грн).

Також в матеріалах справи наявні:

- витяги про земельну ділянку №0089: від 29.05.2019 року №2405-4057, за яким коефіцієнт кф: 3.00, нормативна грошова оцінка земельної ділянки: 15 506 679,92 грн; від 02.07.2019 року №0107-4357 «станом на 2017 рік», за яким коефіцієнт кф: 2.00, нормативна грошова оцінка земельної ділянки: 10 337 786,61 грн; від 11.09.2019 року №1009-5715 «за 2018 рік, станом на 01.07.2018 рік», за яким коефіцієнт Кф:2,00, нормативна грошова оцінка земельної ділянки: 10 337 786,61 грн; від 20.09.2019 року №0107-4358 «за 2018 рік, станом на 01.01.2019 рік», за яким коефіцієнт кф: 3.00, нормативна грошова оцінка земельної ділянки: 15 506 679,92 грн;

- витяги про земельну ділянку №0088: від 29.05.2019 року №2405-4058, за яким коефіцієнт кф: 3.00, нормативна грошова оцінка земельної ділянки: 4 573 323,15 грн; від 01.07.2019 року №0107-4355 «станом на 2017 рік», за яким коефіцієнт кф:2,00,нормативна грошова оцінка земельної ділянки: 3 048 882,10 грн; від 11.09.2019 року №1009-5712 «за 2018 рік, станом на 01.07.2018 рік», за яким коефіцієнт Кф:2,00, нормативна грошова оцінка земельної ділянки: 3 048 882,10 грн; від 20.09.2019 року №0107-4356 «за 2018 рік, станом на 01.01.2019 рік», за яким коефіцієнт Кф:3,00, нормативна грошова оцінка земельної ділянки: 4 573 323,15 грн.

Крім того, в матеріалах справи також містяться рішення Дніпропетровської міської ради:

1) «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська» від 15.07.2015 року №4/65;

2) «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» від 13.07.2016 року №7/11;

3) «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» від 06.12.2017 року №13/27;

4) «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» від 15.02.2017 року №12/18;

5) «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» від 21.02.2018 року №8/30.

У період з 27.12.2019 по 08.01.2020 року на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 13.12.2019 року №1636-п контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ратибор-Інвест» з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельні ділянки, що перебувають в користуванні позивача на підставі державного акту від 11.07.2008 року №ЯД941493 площею 0,0558 га (кадастровий номер №1210100000:03:263:0088) та державного акту від 11.07.2008 року №ЯД941494 загальною площею 0,1892 га (кадастровий номер №1210100000:03:263:0089) за період з 01.01.2017 року по 31.10.2019 року №1225/04-36-05-04/34059895, за результатами якої складено Акт від 14.01.2020 №1225/04-36-05-04/3405995.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п.16.1.4. п.16.1. ст.16, пп.271.1.1. п.271.1. ст.271, абз.1 п.284.1. ст.284, п.286.1., п.286.2. ст.286, п.289.1. ст.289 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого встановлено заниження суми земельного податку за земельні ділянки площею 0,0558 га (кадастровий номер 1210100000:03:263:0088) та площею 0,1892 га (кадастровий номер 1210100000:03:263:0089), які знаходяться на території Соборного району м.Дніпра за період з 01.01.2017 року по 31.10.2019 року на загальну суму 875 703,65 грн.

10 лютого 2020 року за результатами такої перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003690504, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем «Земельний податок з юридичних осіб» на 1 094 629,56 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 875 703,65 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 218 925,91 грн.

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що прийняте всупереч нормам податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив про те, що відповідач внаслідок визначення та використання під час прийняття оскаржуваного рішення нових коефіцієнтів та збільшеної у односторонньому порядку бази оподаткування позивача плати за землю (в першу чергу - коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача), фактично змінив вартісну характеристику бази оподаткування з 01 січня 2017 року, порушивши принцип стабільності податкового законодавства та збільшивши покладений на позивача податковий тягар, що свідчить про незаконність оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення. Пославшись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.07.2023 року по справі №160/1790/20, суд зазначив, що відповідач діяв необґрунтовано, сформувавши витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на періоди часу, що вже минули, оскільки такого правозастосування законодавством не передбачено, а відповідний підхід позбавляє платника податку правової визначеності під час обчислення розміру плати за землю.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, вказавши, що саме власник земельної ділянки або землекористувач має бути зацікавлений у тому, щоб відомості в Державному земельному кадастрі були повними і достовірними, для чого таким суб`єктам надано право на отримання витягів (без обмеження кількості звернень за ними) та внесення змін до відомостей про земельну ділянку. Тому, саме позивач, як землекористувач, мав бути зацікавлений у тому, щоб у Державному земельному кадастрі були наявні відомості щодо цільового призначення земельних ділянок за кодами КЦВПЗ 2010.

У справі відсутні докази про те, що у спірний період позивачем внесені відомості до Державного земельного кадастру про види цільового призначення земельних ділянок за КЦВПЗ 2010.

Крім того, апеляційний суд звернув увагу, що правомірність дій та формування ГУ Держкомзему у Дніпропетровській області показників Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, на підставі яких податковим органом донараховано податкове зобов`язання, оспорювалася позивачем в судовому порядку у справі №160/15751/20, проте рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, ч.2 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із пп.14.1.147 пункту 14.1. статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1. статті 269 ПК України платниками плати за землю є платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Положенням пункту 271.1. статті 271 ПК України встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 284.1. статті 284 ПК України встановлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Згідно із пунктом 285.1. статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до пунктів 286.1., 286.2. статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

В даному випадку спір між сторонами виник щодо визначення ставок земельного податку та коефіцієнту функціонального використання земельних ділянок, який має застосовуватися при розрахунку нормативної грошової оцінки, земельних ділянок №0088 та №0089 за період з 01.01.2017 року по 31.10.2019 року.

Частиною першою статті 15 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон №3613, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом (частина третя статті 26 Закону №3613).

Відповідно до частини першої статті 38 Закону №3613 відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Пункт 4 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3613 передбачає, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

15 лютого 2011 року набрав чинності Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, яким затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ 2010 року). Відповідно, з цього часу при веденні Державного земельного кадастру та державного реєстру земель, а також при функціонуванні автоматизованої системи державного земельного кадастру обов`язковою до використання була саме ця Класифікація.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489, який набрав чинності з 01 січня 2017 року (далі - Порядок №489).

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку №489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі КВЦПЗ 2010 року.

Відповідно до примітки 2 до Додатку 1 Порядку у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

17 липня 2018 року набрав чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 березня 2018 року №162, яким внесено зміни до додатка 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, а саме: цифри « 2,0» замінено цифрами « 3,0».

Таким чином, з 01 січня 2017 року визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ 2010 року, відомості про який містяться у Державному земельному кадастрі. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки має застосовуватись Кф « 2,0», а з 17 липня 2018 року - « 3,0».

Така правова позиція відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі №160/10137/19, від 01 квітня 2021 року у справі №160/8847/19, від 27 січня 2020 року у справі №804/886/18, від 12 липня 2021 року у справі №640/9862/20.

Оскаржуючи правомірність застосованих контролюючим органом коефіцієнтів функціонального використання земельних ділянок №0088 та №0089 при нарахуванні ТОВ «Ратибор-Інвест» додаткових податкових зобов`язань за період, що перевірявся, за платежем «земельний податок», позивач вказував на те, що при декларуванні та сплаті відповідних податкових зобов`язань ним були використанні витяги Держгеокадастру, сформовані на дату подання відповідних декларацій.

Натомість контролюючим органом при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зокрема, в частині визначення зобов`язань за 2017 та 2018 роки, були використані витяги з технічної документації земельних ділянок, сформовані у 2019 році (витяги від 29.05.2019 року).

Оцінюючи правомірність такого правозастосування суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що відповідач діяв необґрунтовано, сформувавши витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на періоди часу, що вже минули, оскільки такого правозастосування законодавством не передбачено, а відповідний підхід позбавляє платника податку правової визначеності під час обчислення розміру плати за землю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2023 року у справі №160/1790/20.

Зміст витягу не може змінювати дійсну нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а правомірність його формування може бути перевірена, зокрема, у судовому порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 10.08.2023 року у справі №160/1998/19, від 18.05.2023 року у справі №160/2003/20.

Суд апеляційної інстанції, своєю чергою, вказав на те, що правомірність дій та формування ГУ Держкомзему у Дніпропетровській області показників Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, на підставі яких податковим органом донараховано податкове зобов`язання, оскаржувалася позивачем в судовому порядку у справі №160/15751/20, проте рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано, що фактичною підставою до відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Ратибор-Інвест» у справі №160/15751/20 слугувало обрання позивачем неналежного способу захисту, а ,відтак, означені судові рішення не є преюдиційними у питанні доведення правомірності використання контролюючим органом Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 20.09.2019 року, натомість таке питання підлягало встановленню та доведенню під час розгляду у справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, тобто у цій справі.

Колегія суддів також враховує, що іншим аспектом цієї справи є визначення належних ставок земельного податку, а саме: застосування контролюючим органом ставок податку, відмінних від затверджених Дніпровською міською радою, що було наведено позивачем у позовній заяві як окрема підстава протиправності податкового повідомлення-рішення від 10.02.2020 року №0003690504.

Так, позивач стверджує, що всупереч визначеній у рішенні Дніпропетровської міської ради від 06.12.2017 №8/30 ставці земельного податку у період з 01.01.2018 року по 28.02.2018 року для земель громадської забудови 03.10 (для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури) у розмірі 1% від їх нормативної грошової оціни, відповідачем у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні у вказаному періоді було застосовано ставку - 3% від їх нормативної грошової оціни.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено наявність в матеріалах справи рішень Дніпровської міської ради:

1) «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська» від 15.07.2015 року №4/65;

2) «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» від 13.07.2016 року №7/11;

3) «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» від 06.12.2017 року №13/27;

4) «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» від 15.02.2017 року №12/18; «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 року №13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» від 21.02.2018 року №8/30.

Проте, Третій апеляційний адміністративний суд в оскаржуваній постанові зосередився виключно на аспекті визначення сторонами коефіцієнту функціонального використання земельних ділянок, який має застосовуватися при розрахунку нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки, жодним чином не дослідивши та не проаналізувавши питання правомірності застосування контролюючим органом обраних ставок земельного податку. Оцінки Рішенням Дніпровської міської ради № 7/11 від 13.07.2016 року, № 12/18 від 15.02.2017 року, № 13/27 від 06.12.2017 року щодо визначення ставок земельного податку за період з 01.01.2017 року по 31.10.2019 року за відповідними категоріями та цільовим призначенням земельних ділянок суд не надав.

Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відтак, враховуючи, що судом апеляційної інстанції на порушення статей 9 242 КАС України не повною мірою з`ясовано обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор-Інвест» задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська