Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №814/2534/14

адміністративне провадження №К/9901/7205/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року (суддя - Птичкіна В.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року (судді: Шеметенко Л.П. (головуючий), Домусчі С.Д., Запорожан Д.В.) у справі №814/2534/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним наказу та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернулась до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним наказу Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 24 липня 2014 року №485 «Про проведення фактичної перевірки»; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0001852203 від 15 серпня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_3 зазначила про відсутність у відповідача підстав для проведення фактичної перевірки. Крім того, позивач, як особа, що здійснює підприємницьку діяльність на ринку, не повинна сплачувати збір на провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним наказ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 24 липня 2014 року №485 «Про проведення фактичної перевірки». Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0001852203 від 15 серпня 2014 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року, змінено рішення суду першої інстанції, шляхом викладення його резолютивної частини в наступній редакції: «Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити. Визнати протиправним наказ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 24.07.2014 №485 «Про проведення фактичної перевірки». Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001852203 від 15 серпня 2014 року. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені нею судові витрати (судовий збір) в сумі 255,78 грн».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що законодавством не передбачено отримання позивачем торгового патенту для здійснення роздрібної торгівлі у буфеті на території ринку «Україна» в м. Миколаєві, тому Головне управління Міндоходів у Миколаївській області не повинно було розцінити відомості про ненадання такого патенту позивачу як інформацію про можливі порушення законодавства, тобто як підставу для проведення фактичної перевірки, оскільки позивач як фізична особа - підприємець, яка здійснює роздрібну торгівлю у буфеті на території ринку «Україна» в м. Миколаєві, повністю відповідає передбаченим Законом умовам звільнення від сплати збору за провадження торговельної діяльності, що свідчить про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій та як наслідок, протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_3

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, зважаючи на наявність законодавчо встановленого обов'язку суб'єкта господарювання, який здійснює торгівельну діяльність у пунктах продажу товарів сплачувати збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

ФОП ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24 липня 2014 року контролюючий орган видав наказ про проведення фактичної перевірки позивача на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, з метою здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За результатами перевірки складено акт від 5 серпня 2014 року, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту «а» підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, зважаючи на здійснення позивачем торгівельної діяльності у пункті продажу товарів - буфеті розташованому на території ринку «Україна» площею 32 м2 без наявності торгового патенту на провадження деяких видів підприємницької діяльності.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2014 року №0001852203, яким на підставі абзацу другого частини першої пункту 125.1 статті 125 Податкового кодексу України, застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 15 373,20 грн.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки є, зокрема, отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, передумовою для проведення спірної перевірки слугував лист від 14 липня 2014 року №4682/8/14-02-15-02-28 за підписом заступника начальника контролюючого органу відповідно до змісту якого, вказано що торговий патент ФОП ОСОБА_3 за адресою здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_1 територія ринку «Україна» не надавався.

Однак, в зазначеному листі, як встановлено судами, відсутня інформація про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, а міститься лише посилання на ненадання торгового патенту позивачу за місцем здійснення підприємницької діяльності. Разом з тим, законодавством не передбачено отримання позивачем торгового патенту, як особи, яка здійснює торговельну діяльність у межах ринку, відповідно до пп. «в» підпункту 267.1.2 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, тому Головне управління Міндоходів у Миколаївській області не повинно було розцінити вказані відомості ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва як інформацію, яка свідчить про можливі порушення позивачем законодавства, а отже відсутні підстави для проведення фактичної перевірки, встановлені підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, судові інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача правових підстав для проведення фактичної перевірки позивача та, як наслідок, про протиправність спірного наказу.

Відповідно до змісту положень статті 267 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання (юридичні особи, ФОП), їх відокремлені підрозділи, які здійснюють торгівельну діяльність у пунктах продажу товарів, мають сплачувати збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності та повинні оформити відповідний патент.

Відповідно до пп. «в» підпункту 267.1.2 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин) не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вказана норма, яка є спеціальною, передбачає підставу для звільнення від сплати збору за провадження торговельної діяльності для фізичних осіб - підприємців, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності, без застережень та виключень щодо видів пунктів продажу товарів.

Таким чином, оскільки позивач є фізичною особою - підприємцем, яка здійснює роздрібну торгівлю на території ринку «Україна» в м. Миколаєві, то відповідно на неї поширюється пільга, передбачена пп. «в» підпункту 267.1.2 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, щодо звільнення від сплати збору за провадження торговельної діяльності.

Зважаючи на те, що позивач є фізичною особою - підприємцем, яка здійснює роздрібну торгівлю у буфеті на території ринку «Україна» в м. Миколаєві, що свідчить про відповідність позивача передбаченим статтею 267 Податкового кодексу України умовам звільнення від сплати збору за провадження торговельної діяльності.

У ході розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року у справі №814/2534/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду