Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2019 року

Київ

справа №813/4598/16

адміністративне провадження №К/9901/32063/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Клименко О.М. від 21.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гулида Р.М., суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З. від 30.05.2017 у справі за позовом Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2016 Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулась до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, накладеного відповідно до рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 08.12.2016 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначила, що ФОП ОСОБА_2 не допустив працівників податкового органу до проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, що у відповідності до статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність правових підстав для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна у зв'язку зі спливом строку, встановленого пунктом 94.10 статті 94 ПК України.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, оскільки Інспекція вперше вчасно звернулася до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна в порядку статті 183-3 КАС України, однак через відсутність коштів для сплати судового збору ухвалою суду його було повернуто.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 30.11.2016 №701 про проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_2, відповідно до направлень на перевірку від 30.11.2016 №756 та від 30.11.2016 №757 посадові особи Інспекції направлені на фактичну перевірку відповідача з 30.11.2016 тривалістю 5 робочих днів.

30.11.2016 ними складено акт №176/13-04-40-00/НОМЕР_1 відмови відповідачем від підпису у направленні на перевірку та акт №177/13-04-40-00/НОМЕР_1 про недопуск до проведення фактичної перевірки.

06.12.2016 посадовими особами Інспекції складено акт №180/13-04-40-00/НОМЕР_1 відмови відповідача від підпису у направленні на перевірку та акт №181/13-04-40-00/НОМЕР_1 про недопуск до проведення фактичної перевірки.

08.12.2016 начальником Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 07.12.2016 №35/40-00 прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №15716, яким застосовано адміністративний арешт майна платника податків ФОП ОСОБА_2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а 08.12.2016 року о 14 год. 05 хв. до Львівського окружного адміністративного суду надійшло подання Інспекції про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_2 в порядку статті 183-3 КАС України, яке ухвалою суду від 09.12.2016 року повернуто заявнику, оскільки останнім не усунуто недоліків подання у строк, встановлений судом.

У справі, що переглядається, контролюючий орган звернувся із позовом 27.12.2016.

Згідно із пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

В силу пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

За правилами пункту 94.19.1 статті 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з: відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для такого висновку. Так, за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов'язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

Отже, вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявлені поза межами 96-годинного строку, не є такими, що можуть бути задоволеними, адже, у цьому випадку, відсутні відповідні обставини, з якими положення статті 94 ПК України пов'язують можливість забезпечення виконання платником податків його обов'язків.

За встановлених у даній справі обставин звернення Інспекції до суду із позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача, накладеного рішенням начальника Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від №15716, лише 27.12.2016, тобто після спливу строку у 96 годин, протягом якого судом має бути перевірена обґрунтованість цього рішення, та припинення застосованого ним адміністративного арешту в силу вимог пункту 94.19.1 статті 94 ПК України, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу.

За наведеного, доводи касаційної скарги стосовно вчасного звернення Інспекцією з поданням, яке було повернуто у зв'язку із несплатою судового збору, не заслуговують на увагу.

Таким чином, за встановлених у даній справі обставин Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду