Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/2099/17

адміністративне провадження №К/9901/14/18, № К/9901/18577/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 (суддя Троян Н. М.) у справі № 826/2099/17 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2017 у задоволенні позову у цій справі відмовлено.

Позивач оскаржив зазначене судове рішення в апеляційному порядку.

Проте, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, оскільки апелянт не виконав вимоги ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2017 про залишення апеляційної скарги без руху, а саме, не надав суду документ про сплату судового збору.

Не погоджуючись з вищезгаданими процесуальними рішеннями апеляційного суду позивач оскаржив їх у касаційному порядку та просить скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційні скарги позивача обґрунтовуються тим, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувані рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки не вірно встановив, що позивач не звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Судовий збір».

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

З зібраних матеріалів справи вбачається, що у поданій апеляційній скарзі апелянтом відзначалось, що згідно доданого до скарги посвідчення серії С № 106314 позивач має статус особи, яка звільняється від сплати судового збору на підставі положень пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Судовий збір».

Проте, приймаючи оскаржувану ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху апеляційний суд виходив з того, що апелянтом не додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору. Поряд апеляційний суд відзначив, що для позивача, який надав посвідчення особи, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, Законом України «Про судовий збір» не встановлено пільг щодо сплати судового збору, враховуючи і те, що позивачем не надано доказів того, що вона належить до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб визначених абзацом 17-22 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду та вважає його безпідставним з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

Відповідно до абзацу першого пункту 4 Постанови КМ України «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» № 302 від 12.05.1994 встановлено, що особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".

Положення статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема її абзац шістнадцятий, встановлює перелік осіб членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті.

Додатком № 2 до Постанови КМ України «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» № 302 від 12.05.1994, регламентовано зразок Посвідчення з написом "ПОСВІДЧЕННЯ ЧЛЕНА СІМ'Ї ЗАГИБЛОГО", який за формою та змістом відповідає наявній в матеріалах справі копії посвідчення позивача серії С № 106314 (а. с. 117).

Тому на думку колегії суддів, надана апелянтом копія посвідчення серії С № 106314 є належною правовою підставою вважати, що власник цього посвідчення звільняється від сплати судового збору, як член сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти (прирівняна до них у встановленому порядку особа). Будь-які додаткові докази для підтвердження зазначеного права у цьому випадку для суду не потрібні.

Апеляційний суд зазначеного не врахував та дійшов помилкового рішення про залишення апеляційної скарги позивача без руху для надання документу про сплату судового збору, що як наслідок призвело і до помилковості оскаржуваного рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги апелянту у зв'язку з не усуненням встановлених судом недоліків, а саме, не наданням документу про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої та другої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. (ч.1) Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. (ч. 2)

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування оскаржуваних ухвал суду з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 у справі № 826/2099/17 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду