Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.03.2021 року у справі №420/7028/20

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 420/7028/20

адміністративне провадження № К/9901/8007/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н. Є.,

суддів: Дашутіна І. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа трейд логістик"

на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року (суддя Токмілова Л. М. )

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року (судді: Семенюк Г. В., Домусчі С. Д., Шляхтицький О. І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа трейд логістик"

до Одеської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними, скасування рішень та карток відмови,

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа трейд логістик" (надалі також - Позивач, ТОВ "Альфа трейд логістик") звернулось до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА500030/2020/000020/2 від 17 червня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА500030/2020/000021/2 від 18 червня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500030/2020/00125 від 17 червня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500030/2020/00127 від 18 червня 2020 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UА500030/2020/000020/2 від 17 червня 2020 року; визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UА500030/2020/000021/2 від 18 червня 2020 року; визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500030/2020/00125 від 17 червня 2020 року; визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500030/2020/00127 від 18 червня 2020 року.

29 вересня 2020 року до суду першої інстанції від представника Позивача надійшло клопотання, в якому останній просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь ТОВ "Альфа Трейд Логістик" витрати на професійну правничу допомогу у справі №420/7028/20 в розмірі 10000,00 (десять тисяч) грн. на розрахунковий рахунок Позивача.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНИХ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року, заяву представника Позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу задоволено частково: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь ТОВ "Альфа трейд логістик" витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн. У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

Роблячи висновок про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн (із 10000 заявлених), суд першої інстанції зазначив, що враховуючи незначну складність справи (оскільки дана категорія справ дуже поширена), помірний обсяг виконаних адвокатом робіт відповідно до їх переліку, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) враховуючи також інші критерії оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 КАС України справедливим розміром правової допомоги, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, за підготовку до участі в справі в розмірі є 2000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що з матеріалів справи слідує, що робота адвоката у представництві інтересів ТОВ "Альфа трейд логістик" обмежилась написанням позовної заяви та клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Справу розглянуто без участі сторін, в порядку письмового провадження, оскільки дана справа відноситься до категорії незначної складності. Документальним підтвердженням обсягу наданих послуг позивачеві, є позовна заява та клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, жодного обґрунтування вартості за надані послуги, враховуючи їх неоднаковість та складність (інтерв'ювання замовника, збір матеріалів та аналіз документів митного оформлення, вивчення судової практики в аналогічних вправах, підготовка та подання позовної заяв, підготовка та подання до суду клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу) не містить ані клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, ані інші процесуальні документи Позивача. До того ж, слід зазначити, що з наданого до клопотання акта надання послуг неможливо розкрити суть наданих послуг, обсяг опрацьованих матеріалів, використаних документів, законодавчих та нормативно-правових актів, тощо.

З огляду на зміст документів, що подані представником Позивача адвокатом Єршовим Р. В. до суду, складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що гонорар адвоката у цій справі, який пов'язаний із підготовкою до розгляду у суд першої інстанції справи № 420/7028/20 та написанням клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у загальній сумі 10000 грн. не є співмірним та розумним, а розмір такого гонорару є необґрунтованим відносно наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

У касаційній скарзі Позивач вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткової постанови щодо розподілу судових витрат у справі. Просить Суд скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні заяви Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

У відзиві, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги Позивача, Відповідач просить Суд відмовити у її задоволенні у повному обсязі, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

4. ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАЯВИ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ВИТРАТ НА ПРОФЕСІЙНУ ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ ТА ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЇХ ПОНЕСЕННЯ.

Позивач, обґрунтовуючи наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача витрат на правничу допомогу у розмір 10000 грн, надав, зокрема, договір про надання правової допомоги № 15/ОД від 25 червня 2020 року, укладений між Позивачем -ТОВ "Альфа трейд логістик" та адвокатським об'єднанням "Митні адвокати".

Предметом договору, зокрема, є надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 3.1 вказаного договору визначено, що правову допомогу, що надається виконавцем, замовник оплачує в гривні шляхом переказу суми винагороди (гонорару) виконавцю, в розмірі та на умовах, визначених взаємною домовленістю Сторін або в укладеній додатковій угоді до цього Договору.

25 червня 2020 року між ТОВ "Альфа трейд логістик" та адвокатським об'єднанням "Митні адвокати" укладено додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги № 15/ОД, відповідно до якої за надання адвокатом правничої допомоги відповідно до умов Договору, замовник зобов'язаний виплатити виконавцю винагороду (гонорар) не пізніше 5-ти банківських днів з моменту отримання замовником рахунку у розмірі 10000,00 (десять тисяч) грн., що складається:

- інтерв'ювання замовника, надання юридичної консультації та підготовка правової позиції щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови; збір матеріалів, вивчення та аналіз документів митного оформлення, документів замовника з питань придбання товару - 1500 грн. ;

- вивчення судової практики в аналогічних справах, підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви - 6500,00 грн. ;

- підготовка та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, підготовка інших процесуальних документів - 2000,00 грн.

Відповідно до акта наданих послуг від 24 вересня 2020 року адвокатським об'єднанням "Митні адвокати" надано ТОВ "Альфа трейд логістик" наступні послуги:

- інтерв'ювання замовника, надання юридичної консультації та підготовка правової позиції щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови; збір матеріалів, вивчення та аналіз документів митного оформлення, документів замовника з питань придбання товару (2 год. + 2 год. ) - 1500 грн. ;

- вивчення судової практики в аналогічних справах, підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви (6 год. ) - 6500,00
грн. ;

- підготовка та подання клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, підготовка інших процесуальних документів (2 год. ) - 2000,00

грн.

Вартість послуг складає 10000 грн.

На підтвердження оплати наданих послуг надано платіжне доручення №45 від 9 липня 2020 року, відповідно до якого Позивачем перераховано на рахунок адвокатського об'єднання "Митні адвокати" кошти в розмірі 10000 грн.

5. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5.1. Доводи Позивача (особи, що подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі на рішення судів щодо ухваленого додаткового рішення Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

З посиланням на правові висновки Верховного Суду у постановах від 20 січня 2021 року справі №120/3929/19-а, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15- ц, від 25 лютого 2020 року у справі №813/1966/18, від 22 квітня 2020 року у справі №440/1757/19, від 24 квітня 2020 року у справі №400/478/19, від 5 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.002578, від 11 лютого 2021 у справі №804/8237/17 та у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18, від 6 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі №922/3708/19, від 15 жовтня 2020 року у справі №520/9408/18, стверджує, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Враховуючи вищевикладене, звертає увагу на те, що Відповідачем клопотання про зменшення розміру понесених витрат на оплату правничої допомоги адвоката Позивача у встановлений строк до винесення додаткового рішення по справі до суду першої інстанції не заявлялось. Стверджує, що відповідне клопотання Відповідач направив до суду вже після винесення судом першої інстанції оскаржуваного додаткового рішення, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта" за трекінгом відправлень №6507807395407. До того ж, у ньому, як стверджує Позивач, Відповідачем не надано суду жодних доказів та не наведено обставин, які б обґрунтовано спростовували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, не доведено неспівмірність витрат, заявлених Позивачем до відшкодування, не надано будь-яких доказів того, що ціни на послуги Адвокатського об'єднання "Митні адвокати" є явно завищеними на ринку юридичних послуг, не надано суду жодних доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам і обґрунтування невідповідності заявлених витрат визначених Кодексом критеріям.

Позивач наполягає, що подані ним первинні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу містять усі необхідні реквізити, оформлені відповідно до законодавчих вимог, дозволяють ідентифікувати осіб, які здійснили господарську операцію, перелік та зміст наданих послуг (містить посилання на конкретні дії та документи вчинені/складені адвокатом, кількість витраченого часу та вартість послуг) тощо. Платіжний документ містить усі необхідні реквізити, оформлений та проведений банком відповідно вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 № 22 (зі змінами).

Також, звертає увагу, що лише позовна заява (без додатків) складається з 24 аркушів, містить детальне обґрунтування правової позиції Позивача, посилання на актуальні судові рішення Верховного Суду, що свідчить про кропітку роботу представника Позивача та реальність витраченого часу, матеріали справи містять також інші процесуальні документи (клопотання про витребування доказів, клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу), підготовлені представником Позивача. До того ж, ціна позову у справі №420/7028/20 становить 243 157,07 грн., а сума заявленої до стягнення правової допомоги у даній справі - близько 4% від ціни позову.

З урахуванням цього, Позивач вважає, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн., є співрозмірною зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, відповідає принципу об'єктивності та розумності, саме така сума витрат, з урахуванням матеріалів справи та умов договору про правову допомогу, домовленостей сторін, була фактичною, а їхній розмір - обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Стверджує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 5 статті 134 КАС України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України.

Зазначене підтверджується правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року справі №910/13071/19.

5.2. Позиція Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Вважаючи рішення судів щодо відсутності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн законними та обґрунтованими, Відповідач стверджує, що з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

З посиланням на положення статей 7 та 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" Відповідач стверджує, що гонорар представника Позивача за надану правову допомогу у розмірі 10000 грн. становить 4,75 прожиткових мінімумів працездатних осіб з 1 січня 2020 року, або 2,11 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 353 години роботи. Отже, на думку Відповідача, гонорар представника Позивача за надану правову допомогу у розмірі 10000 грн. є завищеним, становить надмірний тягар, а стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

6. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень частиною 1 статті 139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У частині 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною ж першою статті 138 КАС України передбачено встановлення судом розміру витрат, пов'язаних, зокрема, з підготовкою справи до розгляду, на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За змістом частин 7 , 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, за положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною 7 цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений Позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.

Поряд із цим, зміст наявних у справі судових рішень та матеріалів свідчить про те, що на час ухвалення судом першої інстанції додаткового судового рішення, Відповідач скористався правом надіслати заяву про зменшення витрат на правничу допомогу лише в день постановлення судом першої інстанції додаткового судового рішення, тобто 5 жовтня 2020 року.

Вказана заява надійшла до суду першої інстанції 8 жовтня 2020 року, що вказує на те, що суд першої інстанції з власної ініціативи вирішив питання щодо співмірності понесених Позивачем витрат на правничу допомогу, що суперечить наведеним вище вимогам процесуального законодавства.

Не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення й суд апеляційної інстанції, при цьому мотиви постанови апеляційного суду щодо відсутності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн із 10000 грн заявлених висловлені безвідносно до викладених у поданій Відповідачем заяві щодо зменшення витрат на правничу допомогу та без надання оцінки наведеним у апеляційній скарзі Позивача доводів.

Своєчасність надходження від Відповідача заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу може бути наслідком формального підходу суду першої інстанції до повідомлення сторін про дату, час та місце вирішення питання щодо відшкодування судових витрат та об'єктивною відсутністю у відповідача можливості підготувати та направити свої заперечення, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо призначення розгляду заяви про ухвалення судового рішення на конкретну дату.

Поряд із цим, судами оцінки наведеному не надано, внаслідок чого рішення ухвалено без дотримання вимог процесуального закону та без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах у подібних правовідносинах.

Наведене вище свідчить про передчасність висновків судів щодо відсутності підстав для задоволення заяви Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

7. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Встановлені частиною 2 статті 341 КАС України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України.

Таким чином, постановлені у справі додаткове судове рішення та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа трейд логістик" про розподіл судових витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа трейд логістик" задовольнити.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа трейд логістик" про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді І. В. Дашутін

І. Л. Желтобрюх