Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2019 року

Київ

справа №823/912/17

адміністративне провадження №К/9901/3598/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О.В.,

суддів - Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 823/912/17

за позовом ОСОБА_1 до Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області, голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області Ніколенко Ольги Петрівни, третя особа - Катеринопільська районна організація профспілки працівників освіти і науки, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року (прийняту одноособово суддею Тимошенко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Вівдиченко Т.Р., суддів: Собківа Я.М., Твердохліб В.А.)

І РУХ СПРАВИ

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області, голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області Ніколенко О.П., третя особа - Катеринопільська районна організація профспілки працівників освіти і науки, в якому просив:

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області;

- солідарно стягнути з відповідача Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області в рахунок оплати за час вимушеного прогулу 28160 грн. 33 коп.;

- солідарно стягнути з відповідача - голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області Ніколенко О.П. в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Також до позову ОСОБА_1 додав заяву, в якій просив поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду.

2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року, у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено, а позовну заяву - залишено без розгляду.

3. У жовтні 2017 року позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищенаведеною скаргою.

5. Катеринопільська районна державна адміністрація Черкаської області (надалі - Катеринопільська РДА Черкаської області) надала до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначила, що позивач дізнався про порушення своїх прав у зв`язку із звільненням з посади 27 травня 2016 року, а до суду звернувся лише 12 червня 2017 року, тобто з пропуском місячного строку, передбаченого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України; в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду). На думку відповідача, позивач пропустив строк звернення до суду та не зазначив в касаційній скарзі жодного належного обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду. А тому Катеринопільська РДА Черкаської області просила скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. 29 січня 2016 року розпорядженням голови Катеринопільської РДА Черкаської області № 17 «Про структуру районної державної адміністрації» вирішено припинити юридичну особу - відділ освіти Катеринопільської РДА Черкаської області, шляхом її ліквідації.

7. 27 травня 2016 року розпорядженням голови Катеринопільської РДА Черкаської області № 71-к «Про звільнення ОСОБА_1 », останнього звільнено з посади начальника відділу освіти Катеринопільської РДА Черкаської області, у зв`язку з ліквідацією цього відділу. Копію наказу про звільнення, а також трудову книжку позивач отримав в день звільнення.

8. 8 вересня 2016 року постановою Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 823/310/16, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року, скасовано розпорядження голови Катеринопільської РДА Черкаської області від 29 січня 2016 року № 17 в частині ліквідації відділу освіти Катеринопільської РДА Черкаської області.

9. 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до голови Катеринопільської РДА Черкаської області про поновлення його на роботі з підстав прийняття судом рішення про скасування розпорядження, на підставі якого позивача звільнено з посади.

10. Однак, 24 лютого 2017 року позивача повідомлено щодо неможливості поновлення його на роботі, оскільки до моменту винесення постанови судом, розпорядження райдержадміністрації № 17 виконано, тобто ліквідовано відділ освіти районної державної адміністрації.

11. Не погоджуючись із діями відповідачів, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що про порушення своїх прав та інтересів у зв`язку із звільненням позивач дізнався 27 травня 2016 року, тобто тоді, коли відбулось фактичне припинення трудових відносин. У свою чергу, про протиправність дій щодо ліквідації відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області ОСОБА_1 дізнався у вересні 2016 року. Однак, позовну заяву щодо захисту своїх прав подав до суду лише у червні 2017 року, тобто поза межами передбаченого частиною третьою статті 99 КАС України місячного строку звернення до суду.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. У касаційній скарзі позивач вказав, що у зв`язку з набранням 7 грудня 2016 року законної сили постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2016 року, була скасована підстава для звільнення позивача, а саме - розпорядження голови Катеринопільської РДА від 29 січня 2016 року № 17 «Про структуру районної державної адміністрації» в частині ліквідації відділу освіти.

14. Позивач у скарзі також зазначив, що звернення до суду із цим позовом було спричинено саме відмовою голови Катеринопільської РДА добровільно виконувати вищенаведене рішення суду.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, позивач працював на посаді начальника відділу освіти Катеринопільської РДА Черкаської області.

16. Розпорядженням голови Катеринопільської РДА Черкаської області № 17 від 29 січня 2016 року було ліквідовано відділ освіти Катеринопільської РДА Черкаської області.

17. 27 травня 2016 року ОСОБА_1 звільнено внаслідок ліквідації цього відділу відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України). Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що копію наказу про звільнення, а також трудову книжку позивач отримав в день звільнення.

18. У свою чергу, до суду ОСОБА_1 звернувся у червні 2017 року.

19. Частиною першою статті 6 КАС України (в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду першої інстанції) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

20. Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

21. Відповідно до частини першої статті 99 КАС України (в редакції на момент звернення позивача до суду першої інстанції) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

22. Частиною третьою статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

23. Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

24. Отже, вищенаведені правові норми на момент виникнення спірних правовідносин встановлювала часове обмеження звернення до суду за захистом своїх прав, що починає свій відлік з моменту обізнаності особи про таке порушення.

25. У справі «Каменівська проти України» (заява № 18941/04, Рішення від 30 серпня 2006 року) Європейський суд з прав людини вказав, що право на звернення до суду може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. Guerin v. France, рішення від 29 липня 1998 року, п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту

26. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, порушенням своїх прав позивач вважає саме звільнення з посади. Дану обставину підтверджують його заявлені позовні вимоги щодо стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, які ОСОБА_1 зазнав за весь час саме з моменту звільнення, тобто із часу фактичного припинення трудових відносин.

27. Про своє порушене право (фактичне звільнення) позивач був обізнаний з 27 травня 2016 року, проте, до суду звернувся лише через рік -у червні 2017 року, висуваючи позовні вимоги, зокрема, щодо компенсації за вимушений прогул з моменту звільнення.

28. Згідно з частиною першою статті 100 КАС України (в редакції на момент звернення позивача до суду із позовом) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

29. Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно вказали, що підставами для визнання причин пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини , які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

30. Також суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що очікування позивачем виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 823/310/16 не є поважною причиною пропуску ним строку звернення до суду, оскільки дане судове рішення лише засвідчило протиправність розпорядження голови Катеринопільської РДА № 17 в частині ліквідації відділу освіти, а не звільнення працівників, зокрема, позивача.

31. У свою чергу, дана підстава, зазначена ОСОБА_1 як підстава для поновлення строку, не є тією непереборною обставиною, що заважало позивачу оскаржити саме його порушене право - звільнення з посади.

32. Частиною першою статті 350 КАС України (в редакції на момент розгляду справи судом касаційної інстанції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цих рішеннях про залишення позовної заяви без розгляду, тому касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

34. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

--------------------

--------------------

--------------------

О.В. Калашнікова,

М.В. Білак,

О.А. Губська

Судді Верховного Суду