Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2019 року

Київ

справа №820/2568/17

адміністративне провадження №К/9901/24045/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Головуючого судді (судді-доповідача) - Бевзенка В.М.,

суддів:Данилевич Н.А., Н.В. Шевцової,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 (постановлена у складі судді Волошина Д.А.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 (прийняту у складі колегії суддів Калиновського В.А., Бондара В.О., Кононенко З.О.)

у справі №820/2568/17

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області,

третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області,

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не здійснення нарахування судді Дзержинського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік";

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, код ЄДРПОУ 26281249, нарахувати та виплатити судді Дзержинського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 суддівську винагороду за січень-травень 2017 року з урахуванням безпідставно невиплаченої суми та штучно зменшеної 50-відсоткової надбавки за стаж роботи;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, код ЄДРПОУ 26281249, провести перерахунок та продовжити виплати судді Дзержинського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01.06.2017 в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та 50% надбавки за стаж роботи;

- постанову в частині стягнення недоплаченої суми суддівської винагороди за квітень 2017 року допустити до негайного виконання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017, адміністративний позов залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що під час виплати позивачу суддівської винагороди у період з січня по травень 2017 року, розрахованої з розміру посадового окладу - 16 000 грн., відповідач діяв на підставі, в межах і в спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Враховуючи, що суддівську винагороду у спірних період було нараховано відповідачем правомірно, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про нарахування та виплату суддівської винагороди за січень-травень 2017 року з урахуванням безпідставно невиплаченої суми та штучно зменшеної 50-відсоткової надбавки за стаж роботи та про зобов`язання провести перерахунок та продовжити виплати суддівської винагороди з 01.06.2017 в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та 50% надбавки за стаж роботи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

ІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач Указом Президента України від 27.10.1997 №1201/97 призначена на посаду судді Золотоніського районного суду Черкаської області. Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 06.03.2003 №629/1У позивач обрана на посаду судді місцевого Дзержинського районного суду міста Харкова безстроково.

Наказом начальника територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області від 18.04.2003 №17 позивача зараховано до штату суддів Дзержинського районного суду м.Харкова.

Згідно з розрахунковими листами посадовий оклад ОСОБА_1 складає 16 000 грн.

Вважаючи, що обрахунок суддівської винагороди протиправно здійснено із розрахункової величини в розмірі 1 600 грн., визначеної пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесених змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, а не із розміру мінімальної заробітної плати, як вказано в Законі України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIІI, позивач звернулась до суду з цим позовом.

ІІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з частиною першої статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIIІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За пунктом 22 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIIІ право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 23 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIIІ до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ.

Згідно з частиною третьою статті 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

За змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесених змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач призначена на посаду судді до набрання чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIIІ і яка (на дату звернення з цим позовом до суду) не проходила кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді).

Також, судами встановлено, що відповідач з огляду на вимоги пункту 23 Розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, суддівську винагороду позивачу нараховував відповідно до статті 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ, але з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесених змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, тобто з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначено на рівні 1 600 грн. (що становить 16 000 грн.).

Верховний Суд раніше вже висловлював правову позицію у справі, фактичні обставини якої є подібними до обставин цієї справи. Зокрема у справі № 820/1853/17 колегія суддів зазначила, що норма частини третьої статті 133 України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, як-от пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесених змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, яким установлено, що мінімальна заробітна плата (3 200 грн.) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Таким чином законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200,00 грн.) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі суддів, і водночас передбачив, що «До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 гривень».

На підставі наведеного колегія суддів висловила правовий висновок, за яким: законодавець встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3 200 грн.; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1 600 грн.

Таким врегулюванням законодавець не порушив гарантій суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосвувався раніше до такого врегулювання.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування позивачеві суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік».

Таким чином, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в іншій частині позовних вимог, оскільки такі вимоги є похідними.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судоми першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

Судді Н.А.Данилевич

Н.В.Шевцова