Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2019 року

Київ

справа №2240/2664/18

адміністративне провадження №К/9901/15359/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 2240/2664/18

за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Служби безпеки України в Запорізькій області, управління Служби безпеки України в Хмельницькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючий - Франовської К.С., суддів: Шидловського В.Б., Кузьменко Л.В.,

УСТАНОВИВ:

Суть спору.

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не проведення спеціального розслідування за фактом нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 05 травня 2014 року під час перебування на полігоні 55 АБр ЗС України "Близнюки" та зобов`язати Службу безпеки України провести спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 05 травня 2014 року під час перебування на полігоні 55 АБр ЗС України "Близнюки" та скласти акти за формою НВС - 2, НВС - 1.

2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

3. 14 січня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі №2240/2664/18 була повернута позивачу у зв`язку з відсутності підпису останнього в апеляційній скарзі.

5. 19 лютого 2019 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення.

6. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та надано апелянтові строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків скарги шляхом зазначення іншої підстави щодо поновлення строку.

7. 18 березня 2019 року ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що не міг своєчасно звернутись з апеляційною скаргою внаслідок поганого самопочуття. В поясненні до обґрунтування, заявник зазначив, що часто хворіє, про що свідчить довідка про встановлення групи інвалідності та медична картка в матеріалах справи, де зазначені наявні хвороби.

8. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі №2240/2664/18 на підставі п. 4 ч. 1 статті 299 КАС України.

9. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлення групи інвалідності та наявність медичних висновків щодо стану здоров`я самі по собі не є доказами неможливості виконати процесуальну дію у встановлений законом строк - з 14 грудня 2018 року по 14 січня 2019 року. Наведені заявником причини пропуску строку на подання апеляційної скарги апеляційний адміністративний суд вважає непереконливими та неповажними з огляду на те, що вони не підтверджені належними та допустимими доказами, на що вказував суд апеляційної інстанції в ухвалі від 26 лютого 2019 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

10. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки поясненням скаржника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення. Строк на апеляційне провадження було пропущено у зв`язку з тим, що судом апеляційної інстанції апеляційна скарга ОСОБА_1 вже була повернута позивачу у зв`язку з відсутності підпису в апеляційній скарзі. Скаржник зазначив, що часто хворіє, про що свідчить довідка про встановлення групи інвалідності та медична картка в матеріалах справи, де зазначені наявні хвороби. Вважає, що колегія суддів без всякої гнучкості та з формалізмом віднеслася до його клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, застосувала автоматично строки звернення із апеляційною скаргою, що не мають абсолютного характеру, не звернула уваги на обставини справи та дійшла хибного висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутності підстав для його задоволення.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В.М. від 05 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 16 липня 2019 року підготовчі дії закінчено, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позиція інших учасників справи

13. 01 липня 2019 від Служби безпеки України надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів касаційної скарги та просить її відхилити, а ухвалу постановлену судом апеляційної інстанції залишити без змін. Вважає, що позивач мав доступ до правосуддя, а рівень цього доступу був достатнім для забезпечення права особи на суд.

14. Третя особа - управління Служби безпеки України в Запорізькій області також надала письмовий відзив на касаційну скаргу, обґрунтований тим, що вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі №2240/2664/18, Сьомий апеляційний адміністративний суд вірно застосував вимоги ст. ст. 298, 299 КАС України.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

16. Право на суд, аспектом якого є доступ до суду, є однією із гарантій основоположного права на справедливий суд. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

17. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), №40160/12) вказав, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], №36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012) (пункт 78). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (пункт 82).

18. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

19. Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

20. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

21. В той же час, за європейськими стандартами справедливого судочинства правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

22. Відповідно до приписів ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

23. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.12.2018 року ОСОБА_1 повторно, 19.02.2019 року, з пропуском встановленого законом строку, подано апеляційну скаргу.

24. Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду від 04 грудня 2018 року, та повний текст складено 13 грудня 2018 року. Відтак, строк для його оскарження розпочався 14.12.2018, і закінчився 14.01.2019 року.

25. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 14 січня 2019 року направлено поштою апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, тобто у встановленні чинним законодавством строки. Проте ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року дана апеляційна скарга була повернута, у зв`язку з відсутністю підпису позивача. Вказана ухвала отримана позивачем лише 14 лютого 2019 року

26. Повторно позивачем подано апеляційну скаргу на це ж судове рішення 19 лютого 2019 року, тобто, поза межами встановленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення.

27. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

28. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження оспорюваного рішення суду першої інстанції, залишено позов без руху із наданням терміну для зазначення іншої причини щодо поновлення цього строку.

29. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

30. Верховний Суд констатує, що в ухвалах апеляційного суду не наведено аналізу конкретних причин, які призвели до пропуску строку звернення на апеляційне оскарження, вказаних позивачем у клопотаннях про поновлення цього строку, що не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства, визначеними частиною 1 статті 2 КАС України.

31. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано, що ОСОБА_1 не допущено зловживання своїми правами в частині апеляційного оскарження.

32. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не наведено чітких підстав для відмови у задоволенні клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги, не проведено оцінку наданих апелянтом доказів, а лише формально констатовано його безпідставність та необґрунтованість, колегія суддів доходить висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

33. Відповідно до частини 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

34. Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року скасуванню з направленням справи для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Висновки щодо розподілу судових витрат

35. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року - скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов ,

Судді Верховного Суду