ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2020 року

Київ

справа №826/10624/18

адміністративне провадження №К/9901/32483/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 червня 2019 року (суддя Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді - Земляна Г.В., Кобаль М.І.) у справі № 826/10624/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив Буд» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Креатив Буд» (далі - ТОВ «Креатив Буд», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2018 року №7912615141 та №7922615141. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Гранд Асторія» спростовуються первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що встановлені податковою перевіркою факти безперечно свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, однак суди цим обставинам надали неправильну правову оцінку й безпідставно задовольнили позовні вимоги Товариства.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як законні й обґрунтовані.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Креатив Буд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23 жовтня 2015 року по 30 червня 2017 року, за наслідками якої складено акт від 19 серпня 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 44, 134, 198, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток на 260664 грн та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 255764 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, 12 червня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві прийнято: податкове повідомлення-рішення №7912615141, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 260664 грн, у тому числі 260664 грн за основним платежем та 65166 грн за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення №7922615141, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 319705 грн, у тому числі 255764 грн за основним платежем та 63941 грн за штрафними санкціями.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, за змістом наведених норм, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені й підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Як встановили суди попередніх інстанцій відповідно до наданих до перевірки документів та даних бухгалтерського обліку ТОВ «Креатив Буд» придбало у ТОВ «Гранд Асторія» облицювальну цеглу у кількості 45400 шт. та цемент марки М500 в кількості 280 т. У подальшому, цегла та цемент були передані позивачем субпідрядникам ТОВ «БПК Будресурс» та ТОВ «Регіон Комфорт Буд».

Висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між ТОВ «Креатив Буд» та ТОВ «Гранд Асторія» ґрунтувались на наступному: підписи у видаткових накладних, виданих ТОВ «Гранд Асторія», неможливо ідентифікувати, оскільки в них не зазначено посад та прізвищ відповідальних осіб; у товарно-транспортних накладних зазначено перевезення залізобетонних виробів, а не цементу та цегли; ТОВ «Гранд Асторія» не подавало декларацій з податку на прибуток підприємств та податкові розрахунки за формою № 1ДФ, що свідчить про відсутність у нього основних засобів та трудових ресурсів; згідно з інформаційними базами ДФС України ТОВ «Гранд Асторія» придбавало цемент та цеглу у ТОВ «Експортні Перевезення» та ТОВ «Сатор Груп», водночас останні таких товарів не придбавали; за змістом судових рішень у справах №359/1393/18 та №755/7227/17 ТОВ «Гранд Асторія» має ознаки фіктивності.

Поряд із тим, судами під час розгляду справи було встановлено, що у ТОВ «Креатив Буд» наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум доходів, витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Гранд Асторія».

Так, на підтвердження товарності укладених угод позивачем надано копії: видаткових та податкових накладних; товарно-транспортних накладних; карток рахунків, у яких відображено відомості про зміну у структурі активів та зобов`язань товариства; платіжних доручень, які свідчать, що зобов`язання за договором виконувались сторонами у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що сам по собі факт того, що контрагент позивача є фігурантом у кримінальному провадженні, не дає підстав до висновку про безтоварність господарських операцій. Відповідачем не надано вироків стосовно посадових осіб контрагента позивача. Так само й окремі, незначні недоліки у первинних документах не можуть бути підставою для позбавлення платника права на формування витрат та податкового кредиту, з огляду на інші документи, надані платником.

Твердження відповідача про те, що контрагент позивача не мав необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності, також були обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірки контрагента позивача та дослідження первинних документів.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень. Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи, колегією суддів також не встановлено.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга ГУ ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська