ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2020 року

Київ

справа №820/722/17

адміністративне провадження №К/9901/40541/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Мар`єнко Л.М. від 20 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Старосуда М.І., суддів Лях О.П., Яковенка М.М. від 04 жовтня 2017 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-ФОР» про накладення арешту на кошти та зупинення видаткових операцій,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Головне управління ДФС у Харківській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області; далі - позивач, Управління) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-ФОР» (далі - відповідач, Товариство), в якому просило накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства, відкритих в банківських установах, та зупинити видаткові операції на таких рахунках.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначило, що Товариство не допустило працівників податкового органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, що у відповідності до статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є підставою для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках Товариства, відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановлені у справі судові рішення вмотивовані тим, що адміністративний арешт майна платника податків накладається за рішенням керівника (заступника) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має перевірити суд. З посиланням на положення пункту 94.10 статті 94 ПК України суди вказали, що на час вирішення спору по суті минули встановлені законом 96 годин, протягом яких обґрунтованість адміністративного арешту має бути перевірена судом, у зв`язку з чим умовний адміністративний арешт майна Товариства, застосований згідно з рішенням заступника начальника Управління від 16 лютого 2017 року, припинено згідно із законом. За висновком судів першої та апеляційної інстанцій арешт коштів на рахунках платника податків є складової загального арешту майна і відрізняється виключно процедурою застосування. Тому зупинення операцій на рахунках платника податків (арешт коштів) можливе лише у разі дії адміністративного арешту майна, застосованого відповідно до пункту 94.2 статті 94 ПК України.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Посилаючись на положення ПК України, зокрема його підпункт 94.2.3 пункту 94.2, пункт 94.10 статті 94, фактично наводить обставини, які, на його думку, свідчать про наявність підстав для арешту коштів платника податків, який, будучи завчасно повідомленим про проведення перевірки, не допустив уповноважених представників контролюючого органу до її проведення, що зафіксовано відповідним актом.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення (відзив) на касаційну скаргу.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційний суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на I квартал 2017 року 02 лютого 2017 року начальником Управління прийнято рішення про проведення з 14 лютого 2017 року документальної планової виїзної перевірки Товариства (код ЄДРПОУ 33337750) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року тривалістю 20 робочих днів, яке оформлене наказом №215.

На підставі вказаного наказу та направлень на проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу здійснено вихід за адресою Товариства для проведення планової виїзної перевірки.

Товариство відмовило у допуску уповноважених осіб контролюючого органу до перевірки, про що ними було складено відповідний акт від 14 лютого 2017 року №136/20-40-14-02-07/33337750.

За результатами розгляду звернення управління аудиту заступником начальником Управління на підставі положень підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України прийнято рішення від 16 лютого 2017 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - Товариства (код ЄДРПОУ 33337750), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: 62370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Бєлгородська, 5.

У зв`язку з наведеним Управління звернулось до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства, однак ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року по справі №820/740/17 закрито провадження у справі з підстав наявності спору про право.

В свою чергу Товариство, не погодившись з рішенням про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 16 лютого 2017 року, подало до Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву про його скасування й ухвалою цього суду від 23 лютого 2017 року відкрито провадження у справі №820/777/17. За результатами розгляду вказаної справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовлено.

16 лютого 2017 року Управління звернулося до суду із цим позовом про застосування до Товариства адміністративного арешту коштів, які перебувають на рахунках, відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках. Підставою позову стала відмова платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, яка, на думку позивача, призначена відповідно до вимог закону і недопуск контролюючого органу до її проведення є необґрунтованим.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №820/1929/17 (касаційне провадження №К/9901/40847/18), арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Верховний Суд в цій постанові вказав, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

При цьому положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Системне тлумачення норм цієї статті свідчить, що адміністративний арешт коштів платника податків не є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і не може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті, а її норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак висновок судів попередніх інстанцій про те, що відсутність чинного рішення про застосування адміністративного арешту майна Товариства є підставою для відмови у задоволенні позову контролюючого органу про зупинення видаткових операцій на банківських рахунках Товариства (арешт коштів), не відповідає правильному застосуванню норм підпункту 20.1.31 пункту 20.1 статті 20, пункту 94.2, підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України. Відсутність підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

Що ж до співвідношення понять «арешт коштів на рахунках» (підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20, абзац другий пункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України) та «зупинення видаткових операцій на рахунках» (підпункт 20.1.31 пункту 20.1 статті 20, пункт 89.4 статті 89, пункт 91.4 статті 91 ПК України), то відповідно до норм ПК України вони мають однакове значення з точки зору їх застосування як примусового заходу.

Згідно з пунктом 9.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976 (з наступними змінами), виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

З метою правильного вирішення спору, що є предметом у цій справі, необхідно встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для зупинення видаткових операцій на банківських рахунках Товариства. Управління посилається на те, що Товариство не допустило його посадових осіб до проведення документальної перевірки при наявності законних підстав для її проведення. Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин, на які посилається позивач як на підставу позову, тоді як ці обставини відповідно до приписів КАС України є предметом доказування. Зупинення видаткових операцій на банківських рахунках платника податків як захід примусу можливе у разі, коли відмова платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не була обумовлена відсутністю законних підстав для її проведення та/або обставинами, передбаченими абзацом п`ятим пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Невстановлення обставин щодо підстав недопуску Товариством посадових осіб Управління до проведення документальної перевірки унеможливлює зробити висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до статті 353 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду