Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2019 року у справі №0340/1538/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2019 року

Київ

справа №0340/1538/18

адміністративне провадження №К/9901/4654/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 (головуючий суддя Нос С.П., судді: Кухтей Р.В., Шевчук С.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 позов задоволено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 та залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.10.2018.

В обґрунтування касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що матеріали справи не містять доказів, що реалізований напій був алкогольним напоєм. Позивач вказує, що акт перевірки будується на припущеннях перевіряючих, оскільки ОСОБА_1 пояснення з цього приводу не давав. Крім того, як зазначає позивач постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області встановлені обставини щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Також, позивач вважає, що спірне рішення про застосування фінансових санкцій не відповідає формі, визначеній Податковим кодексом України.

У свою чергу, податковим органом подано відзив на касаційну скаргу позивача. Відповідач вказує, що оскаржуване рішення винесене в межах норм діючого законодавства, а отже відсутні підстави для його скасування. Як зазначає відповідач, факт продажу алкогольного напою підтверджується наявним у матеріалах справи доказами. Крім того, позивачем розрахункова операція проведена без застосування РРО та без видачі фіскального чека. Також, відповідач посилається на те, що висновки іншого суду щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов`язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає. Відповідач зауважує, що Верховним Судом сформовано практику, з якої слідує, що складення контролюючим органом рішення не у формі податкового повідомлення-рішення не є достатньою підставою для його скасування. На підставі викладеного, податковий орган просить суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2019 попередній розгляд справи призначено на 19.06.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом відповідно до наказу про проведення перевірки від 16.01.2018 №139, направлень на перевірку від 16.01.2018 №015, №016 проведено фактичну перевірку господарської одиниці - кав`ярні «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованої за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює торгівельну діяльність ФОП ОСОБА_1

З наказом на проведення перевірки та направленнями позивача ознайомлено та вручено їх копії, що підтверджується підписами, здійсненими на направленнях.

За результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області складено акт перевірки від 16.01.2018 №03/7/40-01/3060920414, в якому зроблений висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 :

вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: здійснена роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії;

пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - проведення контрольно-розрахункової операції без застосування РРО.

В акті перевірки зазначено, що підприємець ОСОБА_1 та адміністратор від надання пояснень відмовились. З актом перевірки ФОП ОСОБА_1 ознайомлено, один примірник йому вручено, про що свідчить підпис останнього в акті перевірки.

Відповідно до протоколу вилучення речей та документів від 16.01.2018, складеного ст. о/у з ОВС ВПНОПТ ОУ ГУДФС у Волинській області картонна коробка ємністю 1л, з написом «Глінтвейн» високогірний, 8% та скляна банка об`ємом 4л, заповнена на 30% темно-червоною рідиною із запахом алкоголю вилучені з обігу.

Також, відносно позивача 24.01.2018 головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Волинській області складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за частиною першою статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та 31.01.2018 ст. о/у ВПНОПТ ОУ ГУДФС у Волинській області складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення за частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.04.2018 провадження у справах про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі матеріалів перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесено рішення від 13.07.2018 №000590-40 про застосування фінансових санкцій, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без ліцензії.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДФС у Волинській області не довело правомірності прийнятого ним рішення про застосування фінансових санкцій від 13.07.2018 №000590-40.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив постанову про відмову у задоволенні позову. Суд вказав, що враховуючи встановленні обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання, що контролюючий орган діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак рішення про застосування фінансових санкцій від 13.07.2018 №000590-40 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95-ВР).

Відповідно до частини дванадцятої статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Абзацом 5 частини другої 2 статті 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензій у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Відповідно до пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, акт перевірки додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.

Згідно пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 17 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції, якщо таке порушення вчинене вперше, у розмірі 1 гривня.

Законом передбачено звільнення від обов`язків щодо застосування РРО суб`єктів підприємництва - фізичних осіб у разі, коли вони застосовують спрощену систему оподаткування своїх доходів, крім випадків здійснення торгівлі підакцизними товарами.

На основі аналізу правового регулювання слідує висновок, що підставою для застосування фінансових санкцій є встановлення факту продажу алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії.

Судами з`ясовано, що у даній справі підставою для застосування до позивача фінансової санкції у вигляді штрафу була реалізація ФОП ОСОБА_1 . алкогольного напою без наявності відповідної ліцензії, факт якого зафіксовано у акті перевірки від 16.01.2018, а саме: реалізація напою зі скляної банки із написом «Глінтвейн» (без зазначення його складу) та виявлення на місці торгівлі упаковки Tetra Pak «Глінтвейн» високогірний, слабоалкогольний, виноградний, винний червоний, вміст спирту 8%, ємністю 1л.

Перевіркою встановлено, що в кав`ярні «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює торгівельну діяльність ФОП ОСОБА_1 працівниками ГУ ДФС у Волинській області було придбано 250мл глінтвейну за ціною 35,00грн. на розлив для споживання на місці. Напій налито із скляної банки ємністю 4л, яка знаходилася на вітрині та на якій містилася етикетка із зазначенням назви напою та ціни «Глінтвейн, 35,00грн.»

Разом з тим, з усних пояснень позивача, зафіксованих у акті перевірки, податковому органу стало відомо, що в банку напій глінтвейн налито для кращого зовнішнього вигляду із упаковки типу Tetra Рak, який було придбано у магазині (копія упаковки типу Tetra Рak «Глінтвейн» високогірний, слабоалкогольний, виноградний, винний червоний, вміст спирту 8% об`єму, ємкістю 1л. наявна в матеріалах справи). Контролюючому органу позивачем пред`явлено фіскальний чек від 01.01.2018 №170021, згідно якого глінтвейн придбано в кількості 4 упаковки по ціні 39,99грн. в магазині за готівку як кінцевий споживач і з якого вбачається, що вміст спирту в напої становить 8% об`єму, у зв`язку з чим у вартість напою включено у тому числі акцизний збір (копія чеку наявна в матеріалах справи).

Крім того, продаж алкогольного напою підтверджується і наявним в матеріалах справи протоколом вилучення речей та документів від 16.01.2018 року із якого вбачається, що була вилучена картонна коробка ємкістю 1 л, з написом «Глінтвейн» високогірний, 8% та скляна банка об`ємом 4 л, заповнена на 30% темно-червоною рідиною із запахом алкоголю.

Міцність алкогольного напою, реалізація якого була зафіксована відповідачем у акті перевірки, встановлена відповідачем під час перевірки. Заперечень позивача з цього приводу акт перевірки не містить, додаткових документів відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України до прийняття рішення позивачем надано не було.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд правомірно вказав, що твердження суду першої інстанції про те, що відповідачем не встановлено вміст спирту у напої, реалізація якого була зафіксована у акті перевірки є необґрунтованим, оскільки акт перевірки від 16.01.2018 №03/7/40-01/3060920414 підписаний ФОП ОСОБА_1 без застережень і зауважень стосовно зафіксованого у ньому факті продажу саме алкогольного напою, крім того як зазначалося вище, позивачем було надано документи на підтвердження факту придбання ним «Глінтвейну», які беззаперечно підтверджують, що даний напій є алкогольним.

Також, судами встановлено, що постановами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.04.2018 у справах №161/1312/18 та 161/2376/18, провадження закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Проте, обставинами встановленими у згаданих судових рішеннях є факт складення щодо ФОП ОСОБА_1 . протоколу про адміністративне правопорушення від 24.01.2018 №00000060 та факт перебування ОСОБА_2 на посаді адміністратора кав`ярні, де здійснює торгівлю ФОП ОСОБА_1 , тощо.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що стосовно наявності чи відсутності спирту етилового в реалізованій ФОП ОСОБА_1 речовині має місце виключно правова оцінка суду даній обставині, а відтак така правова оцінка у справі про адміністративне правопорушення не може бути єдиною і безумовною підставою для задоволення позовної заяви у даній справі. Не можна вважати обов`язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки цієї особи як суб`єкта господарювання.

Обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Суд касаційної інстанції зазначає про помилковість висновків позивача, що складання контролюючим органом рішення про застосування до суб`єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України №481/95-ВР не у формі податкового повідомлення-рішення, як того вимагає Податковий кодекс України, є достатньою підставою для визнання такого рішення протиправним.

Системний аналіз положень підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14, пункту 58.2 статті 58 ПК України свідчить, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган. Поняття грошового зобов`язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи, в тому числі і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Враховуючи наведене, у випадку порушенням суб`єктом господарювання вимог Закону України №481/95-ВР, контролюючий орган повинен складати та надсилати (вручати) такому суб`єкту господарювання податкове повідомлення-рішення за штрафними (фінансовими) санкціями. Водночас складання контролюючим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не за формою податкового повідомлення-рішення не може бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови якщо суб`єкт господарювання вчинив порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення. У цьому випадку перевага надається змісту документу порівняно з його зовнішньою формою.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.А. Гончарова

Судді Верховного Суду