Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2019 року

Київ

справа №815/1871/16

адміністративне провадження №К/9901/25471/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргуІзмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській областіна постановуОдеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (суддя: Е.В. Катаєва)та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року (колегія у складі суддів: Д.В. Запорожан, В.Л. Романішин, О.І. Шляхтицький)у справі№ 815/1871/16 за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доІзмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 29 березня 2016 року №0000734000.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач всупереч визначених у ліцензіях, на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольних напоїв та тютюнових виробів кінцевої дати їх дії застосував до нього штраф.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0000734000 форми «С» від 29 березня 2016 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 34000,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що річний строк дії ліцензії, виданої позивачу на право роздрібної торгівлі алкогольних напоїв та тютюнових виробів з терміном дії з 27 грудня 2014 року до 27 грудня 2015 року, закінчився у відповідні місяць та число останнього року строку, тобто 27 грудня 2015 року. При цьому, судами було встановлено, що враховуючи що дія ліцензій на роздрібну торгівлю встановлена до 27 грудня 2015 року, позивач заздалегідь звернулась з заявою про видачу нової ліцензії, а саме 02 грудня 2015 року, проте, ліцензії позивачу видані лише 31 грудня 2015 року з зазначенням в них їх реєстрації 22 грудня 2015 року, а термін дії з 31 грудня 2015 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що річний термін дії ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольних напоїв та тютюнових виробів закінчується датою, яка передує даті, вказаній у таких ліцензіях як останній день їх дії, тобто 26 грудня 2015 року.

У письмовому запереченні на вказану касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована 18 грудня 2013 року як ФОП, знаходиться на податковому обліку у відповідача. Здійснювала підприємницьку діяльність, зокрема, за договором оренди в приміщенні по АДРЕСА_1.

22 грудня 2014 року позивач отримала ліцензії НОМЕР_2 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та НОМЕР_3 на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, в яких зазначений термін дії ліцензій з 27 грудня 2014 року по 27 грудня 2015 року

02 березня 2016 року відповідачем виданий наказ №80 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_4», згідно з яким на підставі підпункту 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України вирішено провести фактичну перевірку позивача у зв'язку з отриманим завданням та інформацією щодо наявності без ліцензійних днів у суб'єктів господарювання, у тому числі позивача.

З 04 березня 2016 року по 13 березня 2016 року контролюючим органом проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами №562/15-02-40-00/НОМЕР_1 від 14 березня 2016 року, яким встановлено здійснення ФОП ОСОБА_4 27 грудня 2015 року продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів згідно з чеками №0000001404 та №0000001405 від 27 грудня 2015 року без наявності відповідних ліцензій, чим порушені вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).

Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем акта в адміністративному порядку, його залишено без змін.

На підставі акта перевірки контролюючим органом 29 березня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0000734000, яким до позивача застосовано, у відповідності до абз.5 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР, штрафні (фінансові) санкції у сумі 34000,00 грн. за порушення частини 12 статті 15 Закону №481/95-ВР.

Так, відповідно до положень частини 12 статті 15 Закону №481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з абз.5 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

У відповідності до пункту 23 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 № 493 (далі - Порядок) роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може провадитися суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається:

- на лицьовому боці: найменування органу, що її видав; вид товарів (алкогольні напої чи тютюнові вироби), на право реалізації яких видано ліцензію; для юридичних осіб - найменування та місцезнаходження, номер телефону, факс (за їх наявності); для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, місце проживання), номер телефону (за його наявності); ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності; місце торгівлі; адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії; посада, прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи, яка підписала ліцензію;

- на зворотному боці: відмітки про поточне (щоквартальне) внесення плати за ліцензію; відмітка про реєстрацію ліцензії в державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.

Зважаючи на вимоги наведених приписів, Верховний Суд приходить до висновку, що суб'єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж певних видів алкогольних та тютюнових виробів, зобов'язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлені на бланках із наявними в таких відомостях, зокрема строку її дії.

Вважаючи, що позивач 27 грудня 2015 року не мав права реалізовувати алкогольні напої за недіючою ліцензією, відповідач застосував до нього штраф (фінансову санкцію).

У відповідності до абзацу 5 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Тобто, визначальним фактором для правильного вирішення даної справи є встановлення строку дії вказаної ліцензії, отриманою позивачем.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із наведеними положеннями Закону №481/95-ВР ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями видається повноваженим органом строком дії - один рік. При цьому, у відповідності до Порядку, на бланку ліцензії, на лицьовому боці зазначається, серед іншого її термін дії.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач отримав ліцензію НОМЕР_2 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та НОМЕР_3 на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, в яких зазначений термін дії ліцензій з 27 грудня 2014 року по 27 грудня 2015 року

Отже терміни дії даних ліцензій були особисто встановлені повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Крім того, згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16 травня 1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензії її кінцевої дати дії «до 27 грудня 2015 року» та положень Конвенції, висновки судів попередніх інстанцій щодо недопущення позивачем порушень вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в останній день чинності ліцензій - 27 грудня 2015 року - є правильними.

Варто також зазначити, що судами попередніх інстанцій правильно враховано, що позивач як платник податків діяв добросовісно. Зокрема, враховуючи що дія ліцензій на роздрібну торгівлю встановлена до 27 грудня 2015 року, він заздалегідь звернувся з заявою про видачу нової ліцензії, а саме 02 грудня 2015 року. Згідно з частини 26 Закону №481/95-ВР ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. Проте ліцензії позивачу видані лише 31 грудня 2015 року з зазначенням в них їх реєстрації 22 грудня 2015 року, а термін дії з 31 грудня 2015 року. При цьому ГУ ДФС в Одеській області, яке видає ліцензії, зобов'язало ОДПІ провести перевірки суб'єктів господарювання, зокрема, позивача, у яких наявні без ліцензійні дні, тобто перерва між датою закінчення дії попередньої ліцензії та датою початку дії новою виданою ГУ ДФС України в Одеській області.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду