Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

Київ

справа №817/3260/15

адміністративне провадження №К/9901/19473/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуКузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ОДПІ)на постановуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 (Колегія у складі суддів: Л.О. Зарудяна, Т.В. Іваненко, Л.В. Кузьменко)у справі №817/3260/15за позовомОСОБА_2доОДПІпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 №810-17, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб, на загальну суму 25000 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи позов вказав, що виходячи із особливостей правого регулювання застосування контролюючим органом статті 267 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення правовідносин, далі - ПК України) щодо обчислення транспортним податком можуть застосовуватись до відносин, які виникли не раніше 01.01.2015, але аж ні як до тих, які виникли раніше, як у його випадку - реєстрація транспортного засобу відбулась 09.07.2014.

Постановою Рівненського адміністративного суду міста Києва від 26.11.2015 (Головуючий суддя - Л.А. Жуковська), у задоволенні позову відмовлено. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив про безпідставність позовних вимог, так як спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у межах та спосіб передбачених Конституцією та Законами України.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ № 810-17 від 25.06.2015.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції прийшов до висновків, згідно яких податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що об'єктом оподаткування є транспорті засоби, що належить позивачу, а тому у відповідності до вимог положень ПК України оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та не підлягають скасуванню.

Від позивача відзив або заперечення на касаційну скаргу відповідача не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

20.05.2016 Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою ОДПІ відкрито.

09.02.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем 25.06.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за № 810-17, відповідно до якого позивачу, як власнику транспортного засобу марки ТОYОТА НІGНLАNDЕR (рік випуску 2011), об'єм двигуна - 3456 куб. см, реєстраційний номер НОМЕР_1 (перша реєстрація автомобіля за позивачем відбулась 04.06.2013), визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000 грн. 00 коп.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення від 25.06.2015, його рішенням відповідача №836/14/17-00-10-04-04/35 від 08.09.2015 залишено без змін.

Законом України «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Згідно із пунктом 10.2 статті 10 ПК України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Таким чином, транспортний податок мав справлятися не раніше 2016 року.

Між іншим, зазначене підтверджується тією обставиною, що запроваджуючи змінений транспортний податок у 2016 році законодавець обмежив дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, передбачивши, що ця норма не поширюється на рішення місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2016 рік.

В такий спосіб Верховною Радою України було змінено правове регулювання питання запровадження місцевих податків, і зокрема, транспортного податку. Відповідно, усі передбачені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України наслідки, в тому числі послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків не застосовуються.

Підсумовуючи викладене, Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки запроваджені Законом України №71-VIII зобов'язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб виникають у платників податків лише після 01.01.2016.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду