ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 808/3243/17

адміністративне провадження № К/9901/50911/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

при секретарі судового засідання Дразі Р. В.,

за участю представника відповідача Шавло Р. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу №808/3243/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "АККУМПРОМ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від
20.12.2017 (суддя Конишева О. В. ) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 (головуючий суддя Малиш Н. І., судді:

Баранник Н. П., Щербак А. А.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "АККУМПРОМ" (далі також ТОВ "ВП "АККУМПРОМ", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі також ГУ ДФС, відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2017 №0012241401, №0012231401.

В обґрунтуванні позовних вимог Товариство вказує, що ним були надані всі необхідні документи та пояснення, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинами з ТОВ "Київ Опт Інвест" (код ЄДРПОУ 40400257), ТОВ "Імпульс 2016" (код ЄДРПОУ 40374766), ТОВ "Орбіта 2016", ТОВ "Енергія 2015", ФОП ОСОБА_1. Позивач вважає, що податкові повідомлення рішення прийняті безпідставно, оскільки ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу про порушення позивачем норм чинного законодавства, не відповідають фактичним обставинам.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
19.04.2018, адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2017, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі №808/3243/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

У касаційній скарзі податковий орган вказує, що не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням додаткових пояснень, відповідач зазначає, що за наслідками перевірки господарської діяльності позивача встановлено відсутність придбання товару по ланцюгу постачання. В ході аналізу даних АІС "Податковий блок" та ЄРПН виявлено придбання товарно-матеріальних цінностей, що не відповідає номенклатурі товару, що реалізується. Тому, неможливо дослідити придбання товару за перевіряємий період, а додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства. Відтак, не встановлено реальність здійснення господарських операцій. Крім того, контрагент позивача ТОВ "Київ Опт Інвест" фігурує у кримінальних провадженнях за фактами протиправних дій, передбачених статтями 205, 212 Кримінального кодексу України. Таким чином, на думку відповідача, судові рішення у цій справі в частині задоволення позову прийнято без повного з'ясування обставин справи.

Також, відповідачем подано клопотання про заміну сторони її правонаступником.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу. Товариством зазначено, що податковий орган не вказує у чому полягають порушення судами норм матеріального і процесуального права, в обґрунтування касаційної скарги відповідач відтворює обставини акту перевірки, незгода відповідача з судовими рішеннями не підтверджена аргументами та доказами. Товариство просить залишити касаційну відповідача скаргу без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у справі №808/3243/17.

Ухвалою суду від 27.11.2020 справу призначено до касаційного розгляду у судовому засіданні на 15.12.2020.

На підставі статті 52 КАС України, згідно якої у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви податкового органу про заміну сторони її правонаступником, а саме: Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області замінити Головним управлінням Державної податкової служби у Запорізькій області.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ГУ ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від
20.12.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018, судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови про залишення рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ВП "Аккумпром", за результатами якої складено акт від 27.07.2017 №423/08-01-14-01/39996257.

Перевіркою встановлені порушення зокрема:

пунктів 5,7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" (затверджено наказом №290 від 29.11.1999, зареєстроване в Міністерстві юстиції 14.12.1999) (із змінами та доповненнями внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів), статті 1 Закону України від "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 5,6,9.4,11,14,22 ПСБО 16 "Витрати", пункту 3 розділу І та пункту 8 розділу II Положеним (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", статтей 1, 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2. статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135 статті 135, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ "ВП Аккумпром" податку на прибуток на загальну суму 6' 519' 411грн., у т. ч. : за 2015 рік у сумі 767581грн. ; за 2016 ріку сумі 5' 751' 830грн. ;

підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - завищено суму від'ємного значення (у рядку 21 "Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації 0110) (рядок 19 декларації 0121-0123,0130) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)" Податкових декларацій з ПДВ за період з 01.10.2015 по 31.12.2016, з урахуванням р.21 на загальну суму всього 641580грн.

Як вбачається з акту перевірки вищевказані порушення обумовлені тим, що було встановлено нереальність господарських операцій, у зв'язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутності інформації формування податкового кредиту та іншої інформації на підставі якої було б можливим дослідити товарність операцій від постачальників до прямих контрагентів позивача та в подальшому до самого позивача. Таким чином, відповідач вважає, що первинні документи складені всупереч нормам законодавства, не підтверджено реальність господарських операцій.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 08.09.2017 №0012241401 на суму 641580грн. ПДВ;

від 08.09.2017 №0012231401 на суму 6' 519' 411грн. податок на прибуток підприємств, штраф у розмірі 1' 437' 957,50грн.

Вважаючи прийняті податковим органом рішення протиправними, ТОВ "ВП "АККУМПРОМ" звернулося з адміністративним позовом до суду про їх скасування.

Рішенням суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.09.2017 №0012241401 в частині 641332,80грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.09.2017 №0012231401.

Задовольняючи позовні вимоги суди посилались на те, що акт перевірки не містять належних та допустимих доказів того, що означені контрагенти позивача на момент вчинення відповідної господарської операції не були платниками податку та не здійснювали господарську діяльність. У свою чергу, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обґрунтовано, що господарські зобов'язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Пунктом 135.4 статті 135 ПК України.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пунктом 198.3 цієї статті ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 198.3 цієї статті ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, у період січень - грудень 2016року ТОВ
"ВП "Аккумпром" придбавало у ФОП ОСОБА_1 послуги по зарядці акумуляторних батарей.

Відповідно до умов договору про надання послуг від 04.01.2016 укладеного між "Замовником" ТОВ "ВП "Аккумпром" та "Виконавцем" ФОП ОСОБА_1 замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по зарядці акумуляторних батарей наданих Замовником. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані послуги. За послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду з розрахунку 1149,75грн. за зарядку 10000А. Згідно Додаткових угод до Договору внесено зміни, а саме: додаткова угода від 31.01.2016 - вартість 1168,39грн. за 10000А; додаткова угода від 30.04.2016 -вартість з 01.05.2016 - 1167,10грн. за 10000А; додаткова угода від 30.06.2016 -вартість з 01.07.2016 - 1468,39 грн. за 10000А.

Суди вказали, що до матеріалів справи щодо виконання ТОВ "ВП "Аккумпром" зобов'язань за договорами із ФОП ОСОБА_1 позивачем надано первинні документи.

При проведені дослідження наданих документів, підтверджується отримання ТОВ "ВП Аккумпром" послуг по зарядці акумуляторних батарей від постачальника ФОП ОСОБА_1 у період січень - грудень 2016 на загальну суму 522319,53грн. без ПДВ.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що угоду з контрагентом укладено з метою її реального виконання. Витрати ТОВ "ВП "Аккумпром" з придбання послуг були об'єктивно необхідні йому для забезпечення господарської діяльності, а саме: виробництво батарей і акумуляторів, та підтверджені належним чином складеними первинними та іншими документами.

На момент здійснення відповідних господарських операцій, ТОВ "ВП "Аккумпром" та ФОП ОСОБА_1 були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також як платники податків, установчі документи ТОВ "ВП "Аккумпром" та реєстраційні документи ФОП ОСОБА_1 не визнані в судовому порядку недійсними. Крім того, на момент здійснення відповідних господарських операцій ФОП ОСОБА_1 мав технічні та технологічні можливості надання передбачених Договором послуг, зокрема: відповідне приміщення, обладнання.

Відповідно до акту перевірки встановлено безпідставне внесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, що призвело до завищення податкового кредиту, з придбання пластини акумуляторної на загальну суму 637937грн., а саме: у ТОВ "Імпульс 2016" у листопаді 2016 року на суму ПДВ 195187,49грн. та ТОВ "Київ ОПТ Інвест" у грудні 2016 року на суму ПДВ 442750,00грн.

Встановлюючи реальність взаємовідносин позивача з ТОВ "Імпульс 2016" судами надано аналіз всім первинним документам по даному контрагенту. З'ясовано, що позивач мав господарські відносини з ТОВ "Імпульс 2016" в період з 16.06.2016 по
16.06.2016. Надані документи спростовують висновок відповідача щодо невідображення у складі інших доходів, що вплинуло на правильність визначення фінансового результату-суму по операціях з формування активу, товару з джерела невідомого походження, з їх легалізацією за рахунок використання документів "Імпульс 2016".

Враховуючи вищевикладене, суди констатували, що на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, факт існування правовідносин між ТОВ "ВП Аккумпром" та ТОВ "Імпульс 2016 ", ТОВ "Орбіта 2016 ", ТОВ "Енергія 2015" є безспірними та підтверджується документально. Судами попередніх інстанцій надано правову оцінку господарським відносинам, досліджено докази та встановлено на підставі матеріалів справи реальність господарських операцій, що свідчить про правомірність внесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ, відповідно про неправомірність висновків відповідача з цього приводу.

Суди зауважили, що акт перевірки не містять належних та допустимих доказів того, що означені контрагенти позивача на момент вчинення відповідної господарської операції не були платниками податку та не здійснювали господарську діяльність.

Крім того, в матеріалах справи міститься висновок експертного дослідження №258 від 29.09.2017, відповідно до якого висновку Акту перевірки №423/08-01-14-01/39996257 від 27.07.2017:

в частині заниження ТОВ "ВП Аккумпром" податку на прибуток на загальну суму 6519411 грн., у т. ч. за 2015 рік у сумі 767581 грн., за 2016 рік у сумі 5751830
грн. - документально не підтверджуються;

в частині завищення суми від'ємного значення з ПДВ за період з 01.10.2015 по
31.12.2016 на суму 638184,69 грн. - документально не підтверджуються; на суму 3395,58 грн. - документально підтверджуються;

використання у своїй господарській діяльності ТОВ "ВП "Аккумпром" отриманих в період з 08.09.2015 по 31.12.2016 товарно-матеріальних цінностей та послуг від наступних постачальників, а саме: ТОВ "ОПТ Інвест ",ТОВ "Імпульс 2016", ТОВ "Енергія ", ТОВ "Орбіта 2016", ФОП ОСОБА_1 - документально підтверджується.

В обґрунтування своєї позиції про відсутність реальності здійснення господарських операцій, відповідач посилався на наявність кримінального провадження, в якому фігурує один з контрагентів позивача - ТОВ "Київ Опт Інвест". Аналогічні доводи податковим органом викладено у касаційній скарзі. У свою чергу, відповідач у акті перевірки, під час судового розгляду посилається на наявність у податкового органу інформації, проте будь-якими доказами не підтверджує наявність справи, процесуального стану контрагента позивача в ній та встановлення певних фактів у вказаній кримінальній справі/провадженні.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 КАС України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлено реальне виконання господарських операцій з придбання робіт, які відповідають дійсному економічному змісту, відображеному в укладених позивачем договорах та призвели до фактичного руху його активів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог законодавства, первинних документів.

Судами констатовано, що фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів-контрагентів позивача на здійснення господарських операцій. Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в актах перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

При цьому, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Крім іншого, за наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ "ВП "Аккумпром" нібито неправомірно занижено показник рядка 03 Податкової декларації "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" від списання дебіторської заборгованості за договором з ТОВ "Аккумтех" поворотної фінансової допомоги від 26.05.2016, яка не відповідає ознакам безнадійної, що на думку органу ДФС призвело до заниження фінансового результату до оподаткування у 2016 році на загальну суму 262600,00грн.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Для платників податку на прибуток згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу Ш "Податок на прибуток підприємств" підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.

Розділом III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за операціями з отримання (повернення) поворотної фінансової допомоги. У разі, якщо повернення поворотної фінансової допомоги платником не здійснюється і така кредиторська заборгованість списується, то формування різниці, що зменшує фінансовий результат такого платника, нормами Кодексу також не передбачено. Отже, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату.

Облік доходів підприємства здійснюється відповідно вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, а формування витрат - відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, із змінами та доповненнями, та Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 (МСБО 2) "Запаси" від
01.01.2014.

Враховуючи викладене, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за умови їх документального підтвердження.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями).

Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку-боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Враховуючи вищевикладене, судами констатовано, що прощена ТОВ "ВП "Аккумпром" фінансова допомога при списанні не відповідає ознакам сумнівності, оскільки він самостійно вирішив простити борг, тоді як ТОВ "Аккумтех" цілком міг його повернути, тому прощену суму фінансової допомоги ТОВ "ВП "Аккумпром" правомірно списав до інших витрат на субрахунок 977 "Інші витрати діяльності".

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 52, 195, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником задовольнити.

Замінити Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - Головним управлінням Державної податкової служби у Запорізькій області.

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі №808/3243/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду