Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.09.2019 року у справі №826/15073/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2019 року

м. Київ

справа №826/15073/18

адміністративне провадження №К/9901/23871/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Пасічник С. С., Гімона М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019 (головуючий суддя - Васильченко І. П. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 (судова колегія у складі: головуючий суддя - Лічевецький І. О., судді - Земляна Г. В., Мельничук В. П. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональне охоронне агентство "СТАФ" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональне охоронне агентство "СТАФ" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "Регіональне охоронне агентство "СТАФ") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 №00010631402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 322 175,00
грн (257 740,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 64 435,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Позовні вимоги обґрунтовано доводами, що Товариство не вчиняло податкових правопорушень, які зафіксовано у акті перевірки. Позивач зазначає, що реальність господарських операцій з ТОВ "ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ" та ТОВ "ПРІСТ КОМ" (постачання послуг з прибирання приміщень), з ТОВ "ВАРТА ПЛЮС" (постачання послуг з організації професійної підготовки персоналу), за результатами яких Товариство включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, підтверджена первинними та іншими обліковими документами, які складені у відповідності до вимог чинного законодавства та були наявні на момент перевірки, а придбані послуги були необхідні для ведення господарської діяльності. Вказує, що при укладенні та виконанні договорів з названими контрагентами діяв добросовісно, відповідно до своєї ділової мети, не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагентів та їх постачальників у ланцюгу поставок, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншими суб'єктами господарювання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 №00010631402.

Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог вмотивований тим, що господарські операції, за результатами яких позивач задекларував податковий кредит в податковому обліку з податку на додану вартість, були реальними, призвели до фактичної зміни майнового стану позивача, підтверджені належними обліковими та іншими документами, складання яких передбачено правовими нормами для такого роду операцій, та правильно відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Суди зазначили, що сам по собі факт, що контрагенти позивача фігурують у кримінальних провадженнях, не є доказом протиправного формування позивачем податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, відповідач посилається на те, що надані позивачем на підтвердження показників податкового обліку первинні документи зі сторони ТОВ "ВАРТА ПЛЮС ", ТОВ "ПРІСТ КОМ ", ТОВ "ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ" підписані особами, які заперечують свою причетність до господарської діяльності зазначених товариств. Крім того, контрагенти позивача з березня 2016 року (ТОВ "ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ "), січня, липня 2017 року (ТОВ "ВАРТА ПЛЮС ", ТОВ "ПРІСТ КОМ") не подавали податкову звітність. Узагальнена податкова інформація щодо цих контрагентів позивача свідчить, що вони не здійснювали підприємницьку діяльність; їх діяльність була спрямована виключно на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування складу податкового кредиту, що підтверджує фіктивність документів, складених за результатами цих операцій.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.09.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та ухвалою від 01.11.2019 призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 07.11.2019.

Позивач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання податкового та валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по
31.12.2017, за результатами якої складено акт від 06.08.2018 №521/26-15-14-02-01/37046213. Згідно з висновками цього акту Товариство порушило, зокрема, норми пунктів 198.1,198.3 статті 198 ПК, в результаті чого занизило податок на додану вартість на загальну суму 257 740,00 грн, в тому числі: за січень 2016 року - на 55 560,00 грн, за лютий 2016 року - на 52 550,00
грн, за березень - 2016 року на 61 400,00 грн, за червень 2016 року - на 88
140,00 грн.

Висновок ГУ ДФС про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, що виразилося у завищенні податкового кредиту за січень - березень, червень 2016 рік на 257 740,00 грн, обґрунтований посиланням на те, що операції між Товариством та ТОВ "ВАРТА ПЛЮС ", ТОВ "ПРІСТ КОМ ", ТОВ "ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ" з постачання послуг є такими, що відображені лише в документах бухгалтерського обліку, без фактичного їх здійснення.

При цьому контролюючий орган посилається на отриману за результатами здійснення заходів податкового контролю інформацію (інформаційні бази ДФС, відомості АІС "Податковий блок "), згідно з якою ТОВ "ВАРТА ПЛЮС" з липня 2017 року не подає податкову звітність; у товариства відсутні основні фонди та виробничі потужності, відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (звітність форми 1ДФ), поданого за ІІ квартал 2016 року, чисельність працюючих становила 6 осіб. Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних щодо цього товариства встановлено невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару (послуг) у податкових накладних. ГСУ ФР ДФС України проводиться розслідування у кримінальному провадженні від 28.07.2015 №32015100010000126, в якому виявлені обставини щодо протиправної діяльності ТОВ "ВАРТА ПЛЮС". Так, в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва, прийнятій в цьому провадженні (кримінальна справа №761/10731/17) зазначено, що ТОВ "ВАРТА ПЛЮС" використовувалося з метою прикриття незаконної діяльності та сприяння легальним платникам податків в умисному ухиленні від сплати податків шляхом незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток підприємств. Громадянин ОСОБА_1, який згідно з реєстраційними документами був засновником та директором ТОВ "ВАРТА ПЛЮС", свою причетність до господарської діяльності вказаного товариства заперечує. У подальшому товариство перереєстроване на інших осіб.

Стосовно ТОВ "ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ" ГУ ДФС у м. Києві вказує на те, що це товариство фігурує у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2015 №32015100090000113 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1, 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України (далі - КК). Солом'янським районним судом міста Києва 24.05.2016 у кримінальній справі №760/5928/16-к постановлено вирок про засудження громадянина ОСОБА_2 за частинами 1, 2 статті 205-1 КК України за вчинення дій щодо створення фіктивного підприємства ТОВ "ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ".

ТОВ "ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ" не подавало податкову звітність з березня 2016 року.

Співставленням зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних від імені цього товариства або на його адресу, встановлено не відповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару (послуг). Виявлено відсутність у товариства матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності.

Крім того, контролюючий орган посилається на те, що СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться розслідування у кримінальному провадженні №4217101080000054 від 10.05.2017. Згідно з ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.10.2017 (кримінальна справа №759/15475/17) надано дозвіл на проведення слідчих дій щодо ТОВ "ПРІСТ КОМ" як підприємства з ознаками фіктивності. ТОВ "ПРІСТ КОМ" не подавало податкових розрахунків форми 1ДФ, що вказує на відсутність у нього штатної чисельності працівників. У вказаного товариства відсутні основні фонди, виробничі потужності. Податкова звітність товариством не подається з січня 2107 року. Співставленням зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних від імені цього товариства або на його адресу, встановлена невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару (послуг).

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 №0001063140 про збільшення ТОВ "Регіональне охоронне агенство "СТАФ"" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 322 175,00
грн (в тому числі: 257 740,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 64 435,00
грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), яке і є предметом оскарження у цій справі.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем як замовником, ТОВ "ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ" та ТОВ "ПРІСТ КОМ" як виконавцями були укладені договори про надання послуг від 30.10.2015 №30/10/15 та від 01.03.2016 №01/03/16, відповідно до умов яких замовник доручив виконавцям організацію та виконання послуг з прибирання приміщень (загальне прибирання приміщень, догляд за ними, усунення сміття та суміжні послуги допоміжного характеру, що визначено у специфікаціях до догорів).

Крім того, між позивачем як замовником та ТОВ "ВАРТА ПЛЮС" як виконавцем був укладений договір про надання послуг від 31.05.2016 №31/05/16-1, умовами якого визначалося, що виконавець бере на себе зобов'язання організувати та виконати комплекс клінінгових послуг (робіт) по прасуванню, хімчистці/пранню та чищенню спецодягу (спецформи) на об'єктах охорони та комплекс робіт по прибиранню приміщень, що знаходяться у місті Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1та 101.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав суду копії актів про надання послуг, договорів оренди та суборенди приміщень, податкових накладних, на підставі яких суд встановив факт придбання позивачем послуг у ТОВ "ВАРТА ПЛЮС ", ТОВ "ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ" та ТОВ "ПРІСТ КОМ".

Підпунктом (а) пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою частинами 1, 2 статті 205-1 КК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-XIV (у редакції, чинній станом на 2016 рік) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, у податковому обліку господарські операції повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та вартісні показники. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов'язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали, що надані позивачем облікові документи є належними і достатніми доказами для встановлення факту здійснення господарських операцій. Складовою цього висновку було і посилання суду на проведення позивачем розрахунку за придбані послуги. Разом з тим, проведення розрахунків з контрагентом не є достатнім доказом на підтвердження обставин фактичного здійснення господарських операцій з урахуванням доводів контролюючого органу про безтоварність цих операцій. Відтак, суди попередніх інстанцій не дотримались вимог частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України щодо безпосереднього дослідження судом доказів.

Суди першої та апеляційної інстанцій відхилили посилання ГУ ДФС у м. Києві на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 24.05.2016 у кримінальній справі №760/5928/16-к по обвинуваченню громадянки ОСОБА_2, директора ТОВ "ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ", за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 205-1 КК. При цьому суди виходили з того, що встановлені у вироку обставини щодо діяння фізичної особи, причетної до діяльності юридичної особи, не є обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, у випадку коли йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичної особи.

Такі обставини, за висновком суду, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимими доказами.

Разом з тим, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 24.05.2016 у кримінальній справі №760/5928/16-к по обвинуваченню гр. ОСОБА_2, директора ТОВ "ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ", який набрав законної сили, встановлено, що у серпні 2015 року гр. ОСОБА_2 надала копії паспорта та реєстраційного номеру облікової картки для оформлення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ", підписала завчасно підготовлені невстановленими особами протокол загальних зборів учасників ТОВ "ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ ", статут ТОВ "ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ", в якому була зазначена як власник і директор цього товариства, довіреність на уповноваження іншої (невідомої їй) особи представляти інтереси ТОВ "ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ" у відповідних органах з питань реєстрації, внесення змін до установчих документів, подання звітності тощо та надала право не встановленій особі вчиняти усі необхідні дії та подавати усі необхідні документи для вчинення відповідних дій.

Враховуючи, що на час вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ" згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців директором цього товариства була саме ОСОБА_2 (а. с. 57,58) і саме вона вказана як його директор в договорі №30/10/15 від 30.10.2015 та в актах наданих послуг, підписаних між ТОВ "ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ" та позивачем (а. с. 54-56,61-64), у судів першої та апеляційної інстанцій мали виникнути обґрунтовані сумніви щодо того, чи відповідають дійсності підписані цією особою документи та чи відбулася фактично господарська операція позивача із зазначеним контрагентом.

Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Ця норма судами попередніх інстанцій не була застосована, тоді як вона стосується правового регулювання відносин, стосовно прав і обов'язків сторін в яких виник спір, що є предметом вирішення у цій справі.

Не повинна була залишитися без уваги суду і вище наведена податкова інформація щодо діяльності ТОВ "ВАРТА ПЛЮС" та ТОВ "ПРІСТ КОМ". З огляду на доводи ГУ ДФС у м. Києві про фіктивність цих суб'єктів підприємницької діяльності та приєднаних до матеріалів справи копій ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від
30.03.2017 у кримінальній справі №761/10731/17 та ухвали Святошинського районного суду від 20.10.2017 у кримінальній справі №759/15475/17 щодо вчинення слідчих дій стосовно цих товариств, обставини господарських операцій позивача з цими товариствами також підлягали ретельній перевірці.

Внаслідок порушення судами першої та апеляційної інстанцій вище зазначених норм матеріального і процесуального права ухвалені у справі судові рішення не відповідають критеріям судового рішення, визначених частинами 1 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
24.04.2019 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від
25.07.2019 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 349, пунктом 1 частини 2 статті 353, частиною 1, частиною 5 статті 355, статті 356, статті 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі скасувати.

Направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

С. С. Пасічник

М. М. Гімон,

Судді Верховного Суду