Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.11.2019 року у справі №808/482/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2019 року

Київ

справа №808/482/16

адміністративне провадження №К/9901/13821/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 (колегія суддів: О. О. Круговий, Л. М.

Нагорна, О. В. Юхименко)у справі № 808/482/16за позовомПублічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької областіпровизнання бездіяльності протиправною та стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.

А. М. Кузьміна" (далі - Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило: визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ) щодо не нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ на суму бюджетної заборгованості 431760,00 грн. за період з 14.04.2014 по 30.07.2015; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що дорівнює 120500.08 грн.

Обґрунтовуючи позов вказав, що внаслідок протиправної бездіяльності СДПІ, яка виразилась у несвоєчасному поданні до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (далі- Казначейство) висновків за результатами перевірки правомірності заявлених позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відшкодовані позивачу із значним простроченням встановленого законодавством терміну. Відповідно до вимог Податкового кодексу України позивач має право на стягнення сум пені за кожен день прострочки бюджетного відшкодування.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2016 (суддя - Семененко М. О.) позовні вимоги Товариства задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність СДПІ щодо не нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ на суму бюджетної заборгованості 431760,00 грн. за період з
14.04.2014 по 30.07.2015; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства пеню 120 відсотків облікової ставки НБУ, в розмірі 43272,99 грн., в задоволенні решти позовних вимог-відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції встановивши дійсний розмір облікової ставки НБУ, який діяв на час виникнення бюджетної заборгованості з ПДВ, прийшов до висновку про необхідність стягнення таких сум з Державного бюджету.

Натомість суд апеляційної інстанції, постановою від 22.06.2016 рішення суду першої інстанції скасував, у позові відмовив, з огляду на те, що правила для платника податку на звернення до суду про стягнення коштів бюджету Податковим кодексом України (далі - ПК України) не встановлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вказується, що правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції не було, так як наявність відповідної заборгованості не спростовано в судовому порядку, а його право на звернення з позовом до суду про стягнення пені за несвоєчасне отримання суми бюджетного відшкодування з ПДВ є безумовним.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України відповідач просить суд про залишення її без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що Товариство подало до податкового органу декларації з податку на додану вартість, в яких задекларовано до бюджетного відшкодування від'ємне значення податку на додану вартість з липень 2012 року в сумі 16586464
грн. та за серпень 2012 року в сумі 13464699 грн., та було подано відповідні заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Контролюючим органом перевірено достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень, серпень 2012 року, та за результатами були складені акти №392/24-2/00186536 від 01.10.2012 та №407/24-0/00186536 від 05.10.2012 якими встановлені завищені суми ПДВ, подані до бюджетного відшкодування за липень-серпень 2012 року всього у розмірі 431760,00
грн. На підставі актів перевірок прийнято податкові повідомлення-рішення ( №0000250024; №0000270024) про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем до суду, який їх скасував (постанова Запорізького окружного адміністративного суду від
30.11.2012, справа №0870/9984/12). За наслідками апеляційного та касаційного оскарження рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, судом встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.11.2012 по справі №0870/9984/12, яка набрала законної сили, встановлено правомірність нарахування позивачем суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування в податковій декларації за вересень 2012 року, в розмірі 431760,00 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивач оскаржив бездіяльність СДПІ щодо ненадання до Казначейства висновку про відшкодування позивачу 431760,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.04.2014 у справі № 808/1975/14 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність СДПІ щодо ненадання до Управління Державного казначейства України у м. Запоріжжя Запорізької області висновку щодо відшкодування 431760,00 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету України у розмірі 431760 грн. та пені на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 по справі №808/1975/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.08.2015, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.04.2014 скасовано в частині відмови у задоволені позову та задоволено позов в цій частині. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету України у розмірі 431760 (чотириста тридцять одна тисяча сімсот шістдесят) грн. та пеню за період з 09 жовтня 2013 року по 16 квітня 2014 року у розмірі 17530
(сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять) грн. 63 коп.

Суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 431760,00
грн. позивачу відшкодовано 30.07.2015.

Позивач, не погодившись з бездіяльністю СДПІ щодо несвоєчасного відшкодування бюджетної заборгованості та не нарахуванням пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості 431760,00 грн. за період з 17.04.2014 по 30.07.2015, звернувся з даним позовом до суду, де суд апеляційної інстанції відмовив у його задоволені із названих в даній постанові підстав.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденній строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла такого правового висновку.

У разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання контролюючим органом після закінчення перевірки та або після судового оскарження рішень, прийнятті рішень за наслідками таких перевірко до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Вказаний висновок висловлений Верховним Судом України в постанові від
03.06.2014, №21-131а14, з яким погоджується Верховний Суд.

При цьому, Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, а тому вимога позивача про стягнення пені, нарахованої на суму відшкодованої із порушенням строку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість може бути ним заявлена та задоволена за наслідками судового розгляду.

Тобто, Верховний Суд, з огляду на вказане вважає за необхідне зауважити, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволені позову з підстав відсутності в позивача права на звернення до суду із позовною вимогою про стягнення з державного бюджету пені за несвоєчасне отримання ним сум бюджетної заборгованості прийняв постанову, якою помилково скасована постанова суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або часткового і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
22.06.2016 скасувати, та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2016.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник

Судді Верховного Суду