Історія справи

Постанова КАС ВП від 17.10.2023 року у справі №440/949/20
Постанова КАС ВП від 17.10.2023 року у справі №440/949/20
Ухвала КАС ВП від 18.04.2021 року у справі №440/949/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 440/949/20

адміністративне провадження № К/9901/10746/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства "Монолітбудсервіс"

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року (суддя Кукоба О.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року (колегія у складі суддів Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М., Кононенко З.О.)

у справі №440/949/20

за позовом Приватного підприємства "Монолітбудсервіс"

до Управління Держпраці у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування постанови.

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2020 року Приватне підприємство "Монолітбудсервіс" (далі - ПП "Монолітбудсервіс") звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Полтавській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 31.01.2020 № ПЛ5975/161/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 375570,00 грн.

2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021, позов задоволено частково;

-визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області від 31.01.2020 № ПЛ5975/161/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС у частині застосування до ПП "Монолітбудсервіс" штрафу у розмірі 250 380,00 грн;

-у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;

-стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області на користь ПП "Монолітбудсервіс" відшкодування судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 3755,70 грн.

3. 23.03.2021 ПП "Монолітбудсервіс" подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати попередні судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

4. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2021 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.11.2019 Управління Держпраці у Полтавській області отримало звернення фізичної особи про порушення щодо нього вимог трудового законодавства ПП "Монолітбудсервіс".

6. На підставі наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 12.12.2019 №272П та направлення від 16.12.2019 №2351 головним державним інспектором праці Ляшенко Наталією Володимирівною у період з 17.12.2019 по 27.12.2019 проведено інспекційне відвідування ПП "Монолітбудсервіс".

7. 27.12.2019 інспектор праці Ляшенко Н.В. склала акт №ПЛ5975/161/АВ інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю. У акті наведені твердження про порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, що полягали у допуску громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору у письмовій формі, видання наказу про прийняття на роботу та повідомлення уповноважених органів про прийняття працівника на роботу. Зокрема, інспектором праці зазначено, що 20.12.2019, 23.12.2019, 24.12.2019 при виході на місце ведення діяльності ПП "Монолітбудсервіс", виявлено 2-х працівників ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), які знаходилися на прохідній для охоронників і виконували роботи з охорони об`єктів, відчиняли ворота, здійснювали пропуск машин тощо. В усній розмові з інспектором праці особи повідомили, що працюють на ПП "Монолітбудсервіс" за цивільно-правовими договорами, надають послуги з охорони, режим роботи з 8 ранку до 8 ранку, доба через три; від надання письмових пояснень гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовилися на підставі ст. 63 Конституції України.

8. Листом від 08.01.2020 №02-12/156 директора ПП «Монолітбудсервіс» повідомлено про те, що порушення законодавства про працю, зазначені у акті інспекційного відвідування від 27.12.2019 №ПЛ5975/161/АВ, дають підстави для розгляду справи про накладення штрафу згідно ст. 265 КЗпП України у термін, визначений пунктом 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509.

9. Відповідач прийняв постанову від 31.01.2020 №ПЛ5975/161/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС про накладення на ПП «Монолітбудсервіс» штрафу за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням) та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 375570,00 грн.

10. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Позивач вважає, що постанова прийнята необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, упереджено. За твердженням позивача, ПП "Монолітбудсервіс" не порушило вимог частини третьої статті 24 КЗпП України щодо допуску до роботи найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, адже між підприємством та зазначеними у акті фізичними особами укладено цивільно-правові договори щодо надання послуг зі сторожування.

12. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що спірне рішення відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України. Відносини за цивільно-правовими угодами, укладеними між позивачем та трьома фізичними особами, фактично є трудовими, оскільки згадані особи зобов`язувались виконати роботи за професією охоронника, що передбачена штатним розкладом ПП "Монолітбудсервіс". Роботи виконуються на визначеному місці, за графіком, узгодженим з адміністрацією, контроль за виконанням цих робіт здійснює в.о. директора підприємства, робота носить періодичний характер, предметом цивільно-правових договорів є надання послуг з охорони матеріальних цінностей, що аналогічні обов`язкам охоронника і сторожа.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що характер виконуваних гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 робіт загалом підпадає під опис професії охоронника (охорона стаціонарного об`єкта, візуальний контроль або контроль з використанням спеціального обладнання за об`єктом, що охороняється; пропуск працівників, відвідувачів, автомобільного та інших видів транспорту і випуск їх із території об`єкта в установленому порядку тощо). Укладені з гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

14. Суди дійшли висновку про наявність в діях позивача порушення вимог абз.2 частини другої статті 265 КЗпП України та застосували у спірних відносинах зворотну дію положень зазначеної норми, у редакції Закону України від 12.12.2019 №378-ІХ, визнали протиправною і скасували постанову Управління Держпраці у Полтавській області від 31.01.2020 №ПЛ5975/161/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС в частині накладення на ПП "МОНОЛІТБУДСЕРВІС" штрафу у розмірі 250380,00 грн.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. У касаційній скарзі позивач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

16. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій застосували ст. 6 208 215 626 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 21 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №808/2638/16, від 22.04.2020 у справі №160/8902/18, від 26.05.2020 у справі №160/5315/19, від 23.10.2019 у справі №806/2064/18, від 02.02.2021 у справі №300/2156/19.

17. Надання фізичними особами послуг ПП "Монолітбудсервіс" на підставі цивільно-правових угод підтверджується бухгалтерською звітністю про суми нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до органів доходів і зборів. Суди не з`ясували характер послуг, у матеріалах справи відсутні докази існування саме трудових правовідносин - графіків чергування, дотримання режиму робочого часу скаржника, забезпечення форменим одягом та засобами індивідуального захисту, дотримання правил з охорони праці та ін.

18. У відзиві відповідач покликається на правомірність рішень судів попередніх інстанцій з огляду на те, що правовідносини з гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є трудовими, а не цивільно-правовими. Зі змісту наданих позивачем цивільно-правових договорів не вбачається визначення обсягу фактично виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні бути відображені в акті їх приймання. Не міститься у вказаних договорах і відомостей який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її видів кількісних і якісних характеристик.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

20. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V, дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877-V).

21. Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

22. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом №877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

23. Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), забезпечують дотримання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.

24. Спеціальним законом, який відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону №877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".

25. Частиною 1 ст. 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

26. Відповідно до ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

27. Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

28. Відповідно до ч. 5 ст. 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у

29. Згідно з абз. 1 п. 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

30. За змістом п. 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту).

Штрафи накладаються на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

31. Пунктами 3, 4 Порядку №509 визначено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування ПП "Монолітбудсервіс" відповідач дійшов висновку про допуск громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору у письмовій формі, видання наказу про прийняття на роботу та повідомлення уповноважених органів про прийняття працівника на роботу, що свідчить про порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП в частині допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

33. Водночас, позивач посилався на укладення цивільно-правових договорів між ПП «Монолітбудсервіс» та ОСОБА_3 від 29.11.2019, ОСОБА_4 від 23.12.2019, ОСОБА_1 від 02.12.2019, якими не передбачено поширення на вказаних працівників правил внутрішнього трудового розпорядку, правил охорони праці, права на одержання допомоги із соціального страхування, обов`язку сплачувати страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою працездатністю та витратами зумовленими народженням та похованням.

34. У постанові від 14.05.2020 у справі № 640/1099/19 Верховний Суд зазначив таке:

"19. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

обов`язок роботодавця надати робоче місце;

дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

...

22. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

…

За приписами ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

24. Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню".

35. Предметом договорів, укладених між позивачем та ОСОБА_3 від 29.11.2019 на період з 29.11.2019 по 29.12.2019, ОСОБА_4 від 23.12.2019 на період з 23.12.2019 по 23.01.2020, та ОСОБА_1 від 02.12.2019 на період з 02.12.2019 по 02.01.2020 є зобов`язання виконавця виконати замовнику роботи (надати послуги) з охорони матеріальних цінностей на об`єкті ПП «Монолітбудсервіс».

36. Водночас, позивач посилався на укладення цивільно-правових договорів між ПП «Монолітбудсервіс» та ОСОБА_3 від 29.11.2019, ОСОБА_4 від 23.12.2019, ОСОБА_1 від 02.12.2019, якими не передбачено поширення на вказаних працівників правил внутрішнього трудового розпорядку, правил охорони праці, права на одержання допомоги із соціального страхування, обов`язку сплачувати страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою працездатністю та витратами зумовленими народженням та похованням.

37. Судами попередніх інстанцій було надано оцінку вищезазначеним договорам, укладеним між позивачем та ОСОБА_3 від 29.11.2019 на період з 29.11.2019 по 29.12.2019, ОСОБА_4 від 23.12.2019 на період з 23.12.2019 по 23.01.2020, та ОСОБА_1 від 02.12.2019 на період з 02.12.2019 по 02.01.2020,та зроблено такі висновки:

- договори не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій. Отже, за своїм характером такі правовідносини фактично є трудовими, оскільки не містять конкретних фізичних величин або ж об`ємів робіт; в свою чергу, працівник виконує певні функції за конкретною посадою, а не індивідуально-визначену роботу;

- у договорах передбачено оплату саме процесу праці, оскільки: сума оплати не залежить від обсягу робіт; оплата здійснюється щомісячно та з чіткою періодичністю; сума оплати здійснюється у фіксованому розмірі, що зазвичай характерно для трудових відносин; у договорах відсутні обсяги робіт та фактичний перелік складу конкретних робіт, договір регулює постійний характер праці;

- договори не містять умов, які б свідчили про те, що виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а самостійно регулює процес організації трудової діяльності (надання послуг).

38. Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що штатний розпис ПП "Монолітбудсервіс" станом на 01.01.2019 передбачав наявність трьох посад охоронника, що були зайняті гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 . У свою чергу, штатний розпис ПП "Монолітбудсервіс" з 01.07.2019 передбачав наявність двох посад охоронників, що на момент проведення інспекційного відвідування були вакантними.

39. Цивільно-правовими договорами передбачено надання виконавцями послуг з охорони матеріальних цінностей. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що перелік відповідних цінностей, факт їх передання виконавцям матеріалами справи не було підтверджено, під час проведення інспекційного відвідування позивач інспектору праці відповідні докази не надавав, що свідчить про виконання гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 робіт з охорони об`єкта ПП "Монолітбудсервіс" загалом, а не щодо охорони конкретно визначених цінностей.

40. Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що характер виконуваних гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 робіт загалом підпадає під опис професії охоронника (охорона стаціонарного об`єкта, візуальний контроль або контроль з використанням спеціального обладнання за об`єктом, що охороняється; пропуск працівників, відвідувачів, автомобільного та інших видів транспорту і випуск їх із території об`єкта в установленому порядку тощо).

41. Колегія суддів погоджується з оцінкою договорів, наданих судами першої та апеляційної інстанцій, вважає вірними висновки про наявність прихованих трудових відносин, оскільки зміст договорів свідчить про систематичність виконання функцій, відсутність конкретно визначених результатів за договорами, внутрішню підпорядкованість осіб.

42. У постанові від 28.09.2022 у справі №№ 280/1380/19 Верховний Суд виснував:

« 39. Відповідно до статті 978 Цивільного кодексу України та Закону України "Про охоронну діяльність" за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються.

40. Так, організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян визначає Закон України "Про охоронну діяльність", відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 1 якого суб`єкт охоронної діяльності - суб`єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії; охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

Персонал охорони - працівники, які безпосередньо виконують функції з охорони майна або фізичних осіб відповідно до свого кваліфікаційного рівня; фахівець з організації заходів охорони - керівник суб`єкта охоронної діяльності або його заступник, начальник філії, іншого відокремленого структурного підрозділу або його заступник, до посадових обов`язків якого належать організація та проведення заходів охорони, контроль за виконанням персоналом охорони покладених на нього обов`язків

41. Колегія суддів вважає, що роботи, пов`язані з охоронною діяльністю, можуть виконуватися виключно працівниками за трудовими договорами, а не будь-якими особами за цивільно-правовими договорами, у зв`язку з тим, що саме роботодавець одержує дозвіл на виконання таких робіт і саме на нього покладаються вимоги щодо додержання правил охорони праці при здійсненні небезпечних робіт. Натомість правова природа цивільно-правового договору свідчить про те, що особа, яка виконує роботу здійснює її на власний ризик і власними засобами. Встановлені чинним законодавством додаткові вимоги для охоронної діяльності направлені на додержання основних цінностей - збереження життя та здоров`я людини.

42. За таких обставин, відповідачем при проведенні перевірки було вірно встановлено, що позивачем в порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України було допущено працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

43. Суд вважає цей висновок застосовний і до справи, що розглядається.

44. Щодо доводів позивача про свободу укладення будь-якого правочину, що не заборонений законом, Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що сам факт не визнання наданих позивачем цивільно-правових договорів в установленому порядку недійсними та не заборона їх укладання законодавством України, не свідчить про те, що правовідносини, які виникли між позивачем та зазначеними в акті інспекційного відвідування особами, є саме цивільно-правовими, а не трудовими. Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №0840/3690/18.

45. Також Суд відхиляє покликання позивача на неврахування судами попередніх інстанцій позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.12.2020 у справі №808/2638/16, адже факт відмови гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від надання пояснень щодо працевлаштування не може свідчити про протиправність висновків відповідача, адже право цих громадян не свідчити проти себе гарантоване їм в силу положень ст. 63 Конституції України. Також не спростовує висновків відповідача факт не відібрання пояснень інспектором праці від гр. ОСОБА_1 , адже факт працевлаштування вказаного громадянина підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

46. Суд також не бере до уваги покликання позивача на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18 щодо характеристик цивільно-правового договору, адже вони повної мірою відповідають висновкам судів попередніх інстанцій.

47. Щодо невідповідності оскаржуваних рішень висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №160/5315/19, предметом якої також були договори з надання послуг з охорони, Суд зазначає, що справа, що розглядається, має відмінні обставини від справи №160/5315/19 (зокрема, наявність посад охоронника в штатному розписі, відсутність в матеріалах справи актів прийому-передавання і т.д.), що зумовлюють іншу оцінку доказів.

48. Також Суд відхиляє покликання позивача на постанови від 22.04.2020 у справі №160/8902/18 та від 23.10.2019 у справі №806/2064/18, адже за результатом розгляду цих справ Верховний Суд направив справи на новий розгляд з огляду на неповне з`ясування обставин справи та передчасність висновків судів попередніх інстанцій.

49. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

50. Відповідно до чч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

51. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

52. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. 243 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Монолітбудсервіс" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі №440/949/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб