Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року

м. Київ

справа №300/1065/20

адміністративне провадження № К/9901/27063/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року (головуючий суддя Коваль Р.Й., судді: Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Родник Плюс» до ГУ ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Родник Плюс» звернулося до суду із позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 6 травня 2020 року № 000276501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_1 , ТзОВ «Т ЕНД Т Трейд Україна», ТзОВ «Мердокс Інвест», ТзОВ «Укр Інтер Трейд» та ТзОВ «Глінкор Інвест» підтверджуються належними первинними документами. Разом з тим, відповідачем не обґрунтовано, за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, на підставі невірного застосування норм Податкового кодексу України і всупереч діючим нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 4 лютого 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_1 , ТзОВ «Т ЕНД Т Трейд Україна», ТзОВ «Мердокс Інвест», ТзОВ «Укр Інтер Трейд» та ТзОВ «Глінкор Інвест» не підтверджуються належними первинними документами. Суд першої інстанції, зокрема зазначив, що господарські операції з придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Родник Плюс» товару у ФОП ОСОБА_1 , який попередньо придбаний останньою у постачальників, фактично не відбулися, зважаючи на негативну податкову інформацію щодо контрагентів у ланцюгу постачання, поставку послуг/товару, яка не відповідає податковій звітності постачальників у ланцюгу постачання, та «обрив» ланцюга операцій з придбання послуг/товару, кінцевим покупцем яких є позивач.

Восьмий апеляційний адміністративний суд від 23 червня 2021 року постановою скасував рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2021 року та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на те, що доводи відповідача щодо нереальності господарських операцій з придбання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 товару у попередніх контрагентів та наступного постачання даного товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Родник Плюс" такими, що не можуть бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, апеляційний суд взяв до уваги рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/1690/19, яким скасовані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акту перевірки від 30 листопада 2018 року №2875/14-29-13-05/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано обставини перевірки взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Соя-Груп» за грудень 2017 року, ТОВ «Агро Трейд Холдинг» за грудень 2017 року, ТОВ «Компані-Груп» за грудень 2017 року, ТОВ «Мрія Олевськ 2012» за грудень 2017 року. Миколаївським окружним адміністративним судом перевірено та надано оцінку по 4 контрагентам - постачальникам ФОП ОСОБА_1 , де взаємовідносини визнано реальними.

Також, судом апеляційної інстанції враховано рішення у справі №400/2399/19, де Миколаївським окружним адміністративним судом скасовані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі Акта перевірки від 14 березня 2019 року №375/14-29-13-05-11/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано обставини перевірки взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з контрагентами - постачальниками ТОВ «Мрія Олевськ 2012», ТОВ «Агро Трейд Холдинг». У вказаному рішенні суду першої інстанції встановлено обставини придбання макухи та олії ФОП ОСОБА_1 у 8 контрагентів, в тому числі ТОВ «МРІЯ ОЛЕВСЬК 2012» та ТОВ «АГРО ТРЕЙД ХОЛДИНГ».

Суд апеляційної інстанції дослідив господарські операції між позивачем та кожним контрагентом та вказав, що твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

З посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 березня 2020 року у справі №813/1872/13-а, апеляційний суд дійшов висновку, що сертифікат якості не є первинним документом. Він є супровідним документом, який робиться на добровільній основі. Більш того, сертифікат прямо не підтверджує факт господарської операції, не є бухгалтерською обліковою звітністю, він не пов`язаний з обчисленням чи сплатою податків, не впливає на показники податкової звітності. Також суд апеляційної інстанції врахував доводи позивача про те, що товар який отримується позивачем, проходить додаткову перевірку на якість. Зазначене підтверджується договором укладеним з ТОВ «ВКФ «ВАРТО».

Оцінюючи доводи податкового органу на наявність кримінального провадження щодо службових осіб ТзОВ «Агропромислова фірма «Родник Плюс», апеляційний суд, з урахуванням постанови Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17, їх відхилив, вказавши про те, що сам факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів, не є беззаперечним фактом нереальності господарських операцій.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року і залишити в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2021 року.

За змістом касаційної скарги підставами касаційного оскарження визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не застосовано правових позицій, викладених Верховним Судом у постановах від 12 червня 2020 року у справі №814/32/15, від 2 жовтня 2018 року у справі №816/506/17, від 16 квітня 2020 року у справі №826/5012/14, від 2 липня 2019 року у справі №827/7836/17, від 19 лютого 2019 року у справі №826/2958/14.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги відповідач зазначає про нереальність здійснення господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 по придбанню макухи та олії соєвої, а саме: відсутність реального ланцюга придбання ФОП ОСОБА_1 макухи та олії соєвої у контрагентів ФГ «Берест Агро», ТОВ «Мрія Олевськ 2012», ТОВ «Профстор», ТОВ «Агро Трейд Холдинг», ТОВ «Соя-Груп», ТОВ «Вал-Соя» та в подальшому їх постачання таких товарно-матеріальних цінностей позивачу; відсутність у ФОП ОСОБА_1 основних засобів (рухомого та нерухомого майна) для здійснення господарської діяльності по придбанню макухи соєвої та олії соєвої, а також незначна чисельність персоналу; відсутність у позивача належним чином оформлених сертифікатів якості (походження) продукції щодо лабораторного дослідження.

Ухвалою Верховного Суду від 4 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області, на підставі направлень від 4 листопада 2019 року за №№ 377, 378, 379, 380, виданих ГУ ДПС в Івано-Франківській області, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік та наказу відповідача від 25 жовтня 2019 року за №285, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 квітня 2018 року по 30 вересня 2019 року відповідно до затвердженого переліку питань документальної перевірки.

У ході проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України - встановлено заниження до сплати в бюджет податок додану вартість всього в сумі 12 872 205 грн, у тому числі: травень 2018 року - 1 382 897 грн, червень 2018 року -102 498 грн, липень 2018 року - 213 771 грн, серпень 2018 року -113 774 грн, вересень 2018 року - 1 370 203 грн, жовтень 2018 року - 1 393 625 грн, листопад 2018 року - 134 457 грн, грудень 2018 року - 648 643 грн, січень 2019 року - 503 987 грн, лютий 2019 року - 965 925 грн, березень 2019 року - 517 596 грн, квітень 2019 року - 1 149 727 грн, травень 2019 року - 1 369 395 грн, червень 2019 року - 860 342 грн, липень 2019 року - 799 094 грн, серпень 2019 року - 935 185 грн, вересень 2019 року - 411 086 грн. Також встановлено порушення Товариством вимог п. 286.2, п. 286.4 ст. 286, п. 287.1, п. 287.4 ст. 287, п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України, неподання податкової декларації з плати за землю за 2018 рік та занижено орендну плату за земельні ділянки всього в сумі 19 012,97 грн, в тому числі: за травень 2018 року в сумі 2716,14 грн, за червень 2018 року в сумі 2716,14 грн, за липень 2018 року в сумі 2716,14 грн, за серпень 2018 року в сумі 2716,14 грн, за вересень 2018 року в сумі 2716,14 грн, за жовтень 2018 року в сумі 2716,14 грн, за листопад 2018 року в сумі 2716,14 грн, за грудень 2018 року в сумі 2716,14 грн.

Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки за № 412/09-19-05-01/37112925 від 21 грудня 2019 року.

Не погоджуючись із встановленими порушеннями ТзОВ «Агропромислова фірма «Родник Плюс» подало заперечення на акт перевірки, за наслідками розгляду якого відповідач листом № 241/10/09-19-20 від 22 січня 2020 року повідомив позивача, що висновки, викладені в акті перевірки від 21 грудня 2019 року за № 412/09-19-05-01/37112925, залишено без змін.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області на підставі акта перевірки від 21 грудня 2019 року за №412/09-19-05-01/37112925 винесено податкове повідомлення-рішення за №0000590501 від 27 січня 2020 року, яким збільшено Товариству грошове зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 19 308 308 грн, з них: за податковими зобов`язаннями - 12 872 205 грн та штрафні санкції - 6 436 103,00 грн.

13 лютого 2020 року Товариством було подано скаргу до Державної податкової служби України на зазначене податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 17 квітня 2020 року за 23759/6/99-00-08-05-01-06, яким скасувало податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2020 року за №0000590501 в частині висновків перевірки про заниження позивачем податкових зобов`язань на суму 642 459 грн і відповідних частинах штрафні санкції. В іншій частині це податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі акта перевірки за № 412/09-19-05-01/37112925 від 21 грудня 2019 року та рішення ДПС України від 17 квітня 2020 року за № 23759/6/99-00-08-05-01-06, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 6 травня 2020 року за № 000276501.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З аналізу вказаних положень вбачається, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовленням товарів та послуг будуть відноситись до податкового кредиту саме в разі фактичного (реального) здійснення такої операції.

Згідно пункту 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, досліджував та оцінював виконання умов договору поставки №2311-17 від 23 листопада 2017 макухи соєвої та олії соєвої, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Родник Плюс» (позивачем).

Крім того, позивачем (покупець) укладено з ТзОВ «Т ЕНД Т Трейд Україна» (постачальник) договір поставки № 1103-01 від 11 березня 2019 року та договір поставки № 1909-1 від 1909-1.

Для здійснення господарської діяльності ТзОВ «Агропромислова фірма «Родник Плюс» (покупець) укладено також договір поставки № 50708-01 від 7 серпня 2019 рок з ТзОВ «Мердокс Інвест».

Також позивачем (покупець) укладено договір поставки № 13/11/2017 від 13 листопада 2017 року із ТзОВ «Укр Інтер Трейд».

Крім того, позивач (покупець) уклав з ТзОВ «Глінкор Інвест» (постачальник) договір поставки № 1812-01 від 18 грудня 2018 року.

На підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало суду засвідчені копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, банківських виписок, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом як належні письмові докази.

За результатами дослідження вказаних документів, суд апеляційної інстанції встановив, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом в акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не могла поставляти макуху соєву та олію соєву, оскільки відсутній реальний ланцюг придбання цього товару у контрагентів ФГ «Берест Агро», ТОВ «Мрія Олевськ 2012», ТОВ «Профстор», ТОВ «Агро Трейд Холдинг», ТОВ «Соя-Груп», ТОВ «Вал-Соя». Такі висновки податкового органу ґрунтуються на негативній податковій інформації щодо цих контрагентів та даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Зокрема, в акті перевірки контролюючий орган посилався на: акт перевірки від 30 листопада 2018, №2875/14-29-13-05/НОМЕР_1; акт перевірки від14 березня 2019, №375/14-29-13-05-11/НОМЕР_1.

Суд апеляційної інстанції врахував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/1690/19, яким скасовані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі Акта від 30 листопада 2018 року №2875/14-29-13-05/НОМЕР_1 (по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Соя-Груп» за грудень 2017 року, ТОВ «Агро Трейд Холдинг» за грудень 2017 року, ТОВ «Компані-Груп» за грудень 2017 року, ТОВ «Мрія Олевськ 2012» за грудень 2017 року.

Також, судом апеляційної інстанції враховано рішення у справі №400/2399/19, де Миколаївським окружним адміністративним судом, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року, скасовані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі Акта перевірки від 14 березня 2019 року №375/14-29-13-05-11/НОМЕР_1 (по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 з контрагентами - постачальниками ТОВ «Мрія Олевськ 2012», ТОВ «Агро Трейд Холдинг»). У вказаному рішенні суду першої інстанції встановлено обставини придбання макухи та олії ФОП ОСОБА_1 у 8 контрагентів, в тому числі ТОВ «МРІЯ ОЛЕВСЬК 2012» та ТОВ «АГРО ТРЕЙД ХОЛДИНГ». Верховний Суд постановою від 4 квітня 2023 року підтримав позицію судів попередніх інстанцій, у зв`язку з чим рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції врахував встановлені рішеннями суду обставини.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що Верховний Суд у постанові від 4 квітня 2023 року у справі №400/2399/19 досліджував взаємовідносини ФОП ОСОБА_1 з його контрагентами. Оцінюючи доводи контролюючого органу щодо нереальності операцій з придбання макухи та олії соєвої, суди у цій справі їх відхилили, зазначивши про те, що податковим органом не надано доказів того, що ФОП ОСОБА_1 була обізнана щодо недостовірності даних про постачальників товару в первинних документах, на підставі яких сформувала показники податкового обліку щодо сум доходу та податкового кредиту. У вказаному рішенні судами встановлено обставини придбання макухи та олії ФОП ОСОБА_1 у 8 контрагентів, в тому числі ТОВ «МРІЯ ОЛЕВСЬК 2012» та ТОВ «АГРО ТРЕЙД ХОЛДИНГ».

Тобто, судами попередніх інстанцій враховано приписи частини четвертої ст. 78 КАС України, а саме, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно якої встановлено ці обставини.

Всі доводи відповідача ретельно перевірено і спростовані судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі №300/1065/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва М.М. Гімон