Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2019 року

Київ

справа №825/777/17

касаційне провадження №К/9901/40134/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 (суддя Соломко І.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 (головуючий суддя - Мацедонська В.Е., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.,) у справі №825/777/17 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 №29991-13.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 12.06.2017 адміністративний позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.07.2017 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 залишив без змін.

Чернігівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 67 Конституції України, пункту 267.1, підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Чернігівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №29991-13 про визначення податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 25000 грн.

Фактичною підставою для прийняття вказаного акта індивідуальної дії слугували висновки податкового органу про те, що позивач є власником легкового автомобіля марки AUDI, моделі Q7, 2015 року випуску, об`єм циліндрів двигуна 2967 куб. см., а тому відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є платником транспортного податку в 2016 році.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не підтверджено обставин щодо належності транспортного засобу позивача до об`єктів оподаткування транспортним податком за 2016 рік у розумінні абзацу 1 підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Редакція підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, якою встановлено ознаки (характеристики) легкового автомобіля, наявність яких є умовою для віднесення його до об`єкта оподаткування транспортним податком, змінювалася.

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909-VIII були внесені зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року.

Згідно з абзацом 1 підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 №928-VIII).

Враховуючи викладене, підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення про визначення фізичній особі податкового зобов`язання з транспортного податку за базовий період є перебування у власності особи зареєстрованого в Україні легкового автомобіля, середньоринкова вартість якого становить понад 1033500 грн. (1378 грн. х 750) та з року випуску якого минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016)).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Мінекономрозвитку відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66).

На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля.

Системний аналіз вищевикладених положень дає підстави для висновку про те, що виключно надана центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку (Мінекономрозвитку), інформація про визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля з урахуванням даних про його марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг, є підставою для висновку про наявність/відсутність підстав для віднесення такого транспортного засобу до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році та, відповідно, прийняття податковим органом відповідного повідомлення-рішення про визначення транспортного податку.

У справі, що розглядається, свої висновки про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суди попередніх інстанцій мотивували тим, що відповідачем не дотримано під час розгляду справи покладеного на нього як на суб`єкта владних повноважень частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії. Так, застосована податковим органом при визначенні відповідності/невідповідності транспортного засобу позивача ознакам об`єкта оподаткування інформація з системи МРЕВ не відображає розрахунку середньоринкової вартості легкового автомобіля.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що зміст положень статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент апеляційного розгляду справи) зобов`язує суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Повнота з`ясування обставин у даній справі вимагає від судів витребування у відповідача або у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в тому числі і відомостей щодо пробігу транспортного засобу позивача, які враховувались при розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу ОСОБА_1 та впливають на визначення об`єкту оподаткування транспортним податком у звітному періоді.

Судом першої інстанції вищезазначених вимог не виконано та не встановлено чи отримував податковий орган інформацію від Мінекономрозвитку про автомобілі, які відносяться до об`єкту оподаткування транспортним податком у 2016 році, та чи згідно з такими відомостями, належний позивачу автомобіль підпадає під ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Своєю чергою, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що пред`явлений податковим органом розрахунок середньоринкової вартості легкового автомобіля позивача, який становить 1041333,40 грн., здійснений на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України лише 29.05.2017, а тому не може підтверджувати обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення 30.06.2016.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем спростовано правильність використаних параметрів транспортного засобу позивача, які були застосовані при вищезгаданому розрахунку середньоринкової вартості легкового автомобіля марки AUDI моделі Q7 (тип двигуна - бензиновий; пробіг - 33000 км.), оскільки згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу тип двигуна автомобіля є дизельним, а відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.01.2016 №ГМ-0000002 пробіг транспортного засобу становить 40377 км.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до частин першої та третьої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) вбачається, що обґрунтованим судовим рішенням є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищезазначені положення процесуального закону дають підстави для висновку про те, що під час вирішення справи на суди попередніх інстанцій покладено обов`язок безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх доказів, а також їхньої оцінки категоріям належності, допустимості, достовірності та достатності у взаємозв`язку між собою.

Судом апеляційної інстанції в порушення вищезазначених вимог процесуального закону не обґрунтовано відповідність пред`явленого позивачем доказу - акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.01.2016 №ГМ-0000002 передбаченим частиною третьою статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) категоріям в контексті підтвердження зазначеним документом фактичного пробігу легкового автомобіля.

Зокрема, для визнання документу належним доказом, що означає точність та правильність відображення у ньому обставин, що входять до предмету доказування у справі, необхідно дослідити питання, зокрема, ким він виданий, за яких обставин складений, яких правовідносин стосується тощо.

З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати транспортного податку за 2016 рік оскарженим податковим повідомленням-рішенням є передчасним, оскільки не здійснений із належним застосуванням принципу офіційного з`ясування обставин справи.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суди на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинні дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 у справі № 825/777/17 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк