ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2020 року

Київ

справа №815/6431/15

адміністративне провадження №К/9901/37862/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року (суддя Свида Л.І.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року (судді: Романішин В.Л. (головуючий), Запорожан Д.В., Шляхтицький О.І.)

у справі № 815/6431/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС,

третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство «МАРФІН БАНК» (далі - ПАТ «МАРФІН БАНК»; після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК») звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - ДПІ, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 жовтня 2015 року № 0000114300 та № 0000104300.

На обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом протиправно, оскільки ПАТ «МАРФІН БАНК» своєчасно сплатило до бюджету суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за квітень, травень 2015 року, що підтверджується меморіальними ордерами.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 24 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, задовольнив адміністративний позов.

Судові рішення мотивовані тим, що наявними у справі меморіальними ордерами підтверджується своєчасне перерахування позивачем податку на додану вартість за квітень, травень 2015 року на рахунок у системі адміністрування податку на додану вартість, у зв`язку з чим відповідачем протиправно накладено на ПАТ «МАРФІН БАНК» штраф на підставі статті 126 Податкового кодексу України.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «МАРФІН БАНК» у повному обсязі з огляду на правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.

14 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі наказу ДПІ від 29 вересня 2015 року № 214 відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 79 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «МАРФІН БАНК» з питання дотримання законодавчо встановленого терміну сплати самостійно узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за квітень та травень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05 жовтня 2015 року №44/28-08-43/21650966/4.

Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасній сплаті до бюджету в установлений законом термін самостійно узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за квітень 2015 року в сумі 157 663,57 грн та травень 2015 року в сумі 201 567,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що ПАТ «МАРФІН БАНК» засобами електронного зв`язку подано до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року № 9096532364, в якій платник самостійно визначив суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 157 666,00 грн.

15 червня 2015 року ПАТ «МАРФІН БАНК» засобами електронного зв`язку подано до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року №9124143788, в якій платник самостійно визначив суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 201 567,00 грн.

Граничні строки погашення узгоджених сум грошових зобов`язань за квітень 2015 року - 30 травня 2015 року, за травень 2015 року - 30 червня 2015 року, проте позивачем податок на додану вартість фактично сплачено 10 липня 2015 року, тобто із порушенням граничних строків, встановлених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

13 жовтня 2015 року на підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0000114300 та № 0000104300, згідно з якими до ПАТ «МАРФІН БАНК» застосовано штрафні санкції за платежем податок на додану вартість у розмірі 21 306,62 грн та 31 532,71 грн відповідно.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, підставою для застосування до платника податків штрафу в розмірі, визначеному статтею 126 Податкового кодексу України, є несплата таким платником узгодженої суми грошового зобов`язання у строки, встановлені пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 20 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, для перерахування до бюджету та/або на спеціальний рахунок платника податку сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданих податкових декларацій з податку ДФС, не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Податковим кодексом України для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Казначейству реєстр платників податків, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я, по-батькові платника податків, податковий номер або номер та серія паспорта, індивідуальний податкові номер платника податку, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. На підставі таких реєстрів Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Податковим кодексом України для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платників.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкові зобов`язання з податку на додану вартість за квітень, травень 2015 року сплачено ПАТ «МАРФІН БАНК» 27 травня 2015 року та 24 червня 2015 року відповідно, тобто у строк, визначений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. Зазначене підтверджується копіями меморіальних ордерів від 27 травня 2015 року № 101 на суму 157 666,00 грн та від 24 червня 2015 року № 101 на суму 201 567,00 грн, а також інформацією, яка надійшла з Державної казначейської служби України про надходження на рахунок № НОМЕР_1 в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритий ПАТ «МАРФІН БАНК», коштів у розмірі 157 666,00 грн - 27 травня 2015 року та в розмірі 201 567,00 грн - 24 червня 2015 року з призначенням платежу - податок на додану вартість за квітень, травень 2015 року.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що обов`язок зі сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість за квітень, травень 2015 року вважається виконаним позивачем з дати надходження коштів на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритий ПАТ «МАРФІН БАНК», тобто 27 травня 2015 року - за квітень 2015 року та 24 червня 2015 року - за травень 2015 року.

Натомість відповідачем як суб`єктом владних повноважень на порушення частини першої статті 71 КАС України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) не доведено, що надходження сплачених відповідно до меморіальних ордерів № 101 від 27 травня 2015 року та № 101 від 24 червня 2015 року коштів на рахунки контролюючого органу 10 липня 2015 року відбулося саме з вини позивача.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ протиправно, оскільки у контролюючого органу не було правових підстав для застосування до позивача штрафу відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

Касаційна скарга ДПІ не спростовує правильності доводів, якими мотивовані судові рішення, та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова