Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2019 року у справі №821/233/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 821/233/17

адміністративне провадження № К/9901/20302/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А. Ю.,

суддів - Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року (колегія суддів:

Крусян А. В., Вербицька Н. В., Джабурія О. В. ) у справі за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до Головного управління Держпраці в Херсонській області про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправним та скасування припису №21-01-291/007-5 від 23.01.2017.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані пункти 1-6 припису Головного управління Держпраці у Херсонській області від 23.01.2017 №21-01-291/007-5; в решті вимог відмолено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 скасовано в частині задоволення позовних вимог. Прийнято у цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову. В іншій частині постанову залишено без змін.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що припис є протиправним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що пункти 1-7 Припису № 21-01-291/007-5 не містять конкретних положень про усунення порушень законодавства, а носять лише рекомендаційний характер дотримуватися на майбутнє законодавства про працю.

Вимоги, викладені в приписі щодо виконання певних норм КЗпП України, виконуються керівництвом підприємства щодня, оскільки це є прямі норми законодавства. Вважає припис таким, що винесений формально, без конкретизації того, які дії повинно вчинити підприємство на виконання цього припису. Всі вказані в акті перевірки порушення були виявлені самостійно позивачем, а на час проведення перевірки усунені, тому необхідності виносити припис не було. Так, накази про звільнення працівників в період тимчасової непрацездатності та в період перебування у відпустці вже були скасовані ще в грудні 2016 року, тобто, роботодавець, дотримуючись законодавства про працю, самостійно відновив порушені права працівників. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з 09.12.2016 перебували в стані тимчасової непрацездатності та не попередили про це роботодавця, а листки непрацездатності принесли лише після повернення до роботи. Також позивач не погоджується з вимогами відповідача здійснювати розірвання трудового договору за ч.1 ст 38 КЗпП при наявності письмової заяви за два тижні, оскільки такі вимоги суперечать приписам ст. 38 КЗпП України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2017 відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, за колективним зверненням працівників ДП "Херсонський морський торгівельний порт" від 15.12.2016 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 відповідно до погодження Державної служби України з питань праці від 03.01.2017 №32/4.1/4.2-ДП-17, на підставі направлення №19 від
05.01.2017 було проведено позапланову перевірку Державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт" з питань додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю. За наслідками перевірки був складений акт №21-01-291/007 від 23.01.2017, яким встановлені порушення:

частини 1 ст.38 КЗпПУ, згідно якої працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Так, ОСОБА_5 надав заяву про звільнення в день звільнення, а у працівника ОСОБА_6 заява на звільнення відсутня;

частини 3 ст.40 КЗпПУ, допущено звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці. Так, станом на 09.12.2016 в стані тимчасової непрацездатності перебували працівники ОСОБА_2 з 06.12.2016 по 15.12.2016, ОСОБА_1 з 09.12.2016 по 16.12.2016, з 19.12.2016 по 30.12.2016, а ОСОБА_3 перебував у щорічній відпустці до 12.12.2016 (наказ від 21.10.2016 №782/В з
28.11.2016 по 12.12.2016);

в порушення вимог ст.43 КЗпПУ розірвання трудового договору з підстав, передбачених ст.43 КЗпПУ, проведено без попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Так, працівників ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звільнено без згоди профкому Херсонського морського торгового порту;

в порушення вимог ч.1 ст.116 КЗпПУ при звільненні працівника не проведена виплата належного грошового забезпечення в день звільнення. Так, ОСОБА_5 звільнено наказом від 09.12.2016р. №435-к, виплату остаточного розрахунку при звільненні в сумі 8600,45 грн. не здійснено станом на момент проведення перевірки;

в порушення вимог ч.1 ст.47 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган не видав в день звільнення працівнику належно оформлену трудову книжку. Так, ОСОБА_5 звільнений наказом від 09.12.2016 №435-к не отримав трудову книжку. В порушення вимог ст.117 КЗпПУ звільненому працівнику ОСОБА_5 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку нарахований, але не виплачений.

в порушення вимог п.2.5 глави 2 Інструкції № 58 із кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, працівники ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 не ознайомлені під розписку в особовій картці із записом про звільнення.

На підставі розгляду висновків перевірки та відповідно до розпорядження КМУ від
16.09.2015 №929-р та п.7 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390 відповідачем був складений та вручений ДП "Херсонський морський торгівельний порт" припис від 23.01.2017 №21-01-291/007-5, яким приписано:

1. У відповідності до вимог ч.1 ст.38 КЗпП розірвання трудового договору з працівниками здійснювати при наявності письмової заяви за два тижні.

2. У відповідності до вимог ч.3 ст.40 КЗпП не допускати звільнення працівників в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці.

3. Відповідно до вимог ст.43 КЗпПУ не проводити без попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розірвання трудового договору з підстав, передбачених ст.43 КЗпПУ.

4. Відповідно до вимог ч.1 ст.116 КЗпПУ при звільненні працівника проводити виплату всіх сум, що належить йому від підприємства в день звільнення, .

5. Відповідно до вимог ч.1 ст.47 КЗпПУ у строки, зазначені в ч.1 ст.47 КЗпПУ в день звільнення працівників проводити з ними розрахунки та видавати належно оформлену трудову книжку.

6. Виплачувати працівникам середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у відповідності до вимог ч.1 ст.117 КЗпПУ.

7. У відповідності до вимог п.2.5 глави 2 Інструкції №58, ознайомлювати працівників під розписку в особовій картці, із кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) призначення на роботу, переведення і звільнення.

Не погоджуючись з вимогами припису, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пункти 1-6 оскаржуваного припису не містять конкретних положень про усунення виявлених порушень законодавства, носять лише рекомендаційний характер, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню. Також вказав, що частина встановлених порушень усунена позивачем самостійно ще до проведення перевірки.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вказав, що у разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства. Оскільки встановлені перевіркою порушення позивачем вимог законодавства з питань праці: ч.1 ст.38 КЗпПУ, ч.3 ст.40 КЗпП, ст.43 КЗпПУ, ч.1 ст.116 КЗпПУ, ч.1 ст.47 КЗпПУ, ч.1 ст.117 КЗпПУ, п.2.5 глави 2 Інструкції №58 підтверджені та не заперечуються сторонами, Головне управління Держпраці у Херсонській області при проведенні перевірки та прийнятті припису діяло у межах своїх повноважень, в порядку, передбаченому законом.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, встановлена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів", затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (далі - Порядок № 390).

Відповідно до пунктів 2,3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці. Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

За результатами перевірки, що передбачено пунктом 7 Порядку № 390, складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Перевіркою встановлено порушення законодавства в частині недотримання вимог ч.1 ст. 38 КЗпПУ, які мали місце при звільненні ОСОБА_5, оскільки останнього було звільнено за ст.38 КЗпПУ 09.12.2016, на підставі поданої ним 09.12.2016 заяви про звільнення за власним бажанням.

Відповідно до п. 1 припису підприємство зобов'язано "Привести у відповідність з ч.1 ст.38 КЗпПУ, а саме, розірвання трудового договору з працівниками здійснювати при наявності письмової заяви за два тижні".

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпПУ працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Оскільки у вказаній заяві працівником не повідомлялось про неможливість продовжувати роботу, не зазначався строк, у який би він хотів розірвати трудовий договір, звільнення повинно було відбутись після спливу саме двох тижнів.

За порушення в тому числі п. 1 ст. 38 КЗпПУ до позивача був застосований штраф постановою ГУ Держпраці у Херсонській області від 07.02.17 № 21-01-291/007-18с, який позивачем сплачений в добровільному порядку, постанова не оскаржена.

Однак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що п. 1 припису № 21-01-291/007-5 від 23.01.2017 не містить конкретних положень про усунення даного порушення законодавства, а носить лише рекомендаційний характер дотримуватися законодавства про працю на майбутнє. Відповідач не визначив, які можливі заходи слід вчинити для усунення вже скоєного порушення (звільнення працівника без дотримання двотижневого терміну), оскільки невиконання вимоги посадової особи органу державного нагляду (контролю) є підставою для притягнення до відповідальності.

Судом першої інстанції встановлено, що працівників ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звільнили без згоди профкому Херсонського морського торгового порту, (від 09.12.2016 № 434-к) звільнення працівника ОСОБА_6 скасували наказом від 20.12.2016 №450-к, звільнення від 09.12.2016 № 431-к працівника ОСОБА_7 скасували наказом від 29.12.2016 № 467-к, звільнення від
09.12.2016 № 432-к працівника ОСОБА_1 скасували наказом від 12.12.2016 № 437-к, звільнення від 09.12.2016 №433-к працівника ОСОБА_2 скасували наказом від
12.12.2016 №437-к, звільнення від 09.12.2016 №436-к працівника ОСОБА_3 скасували наказом від 12.12.2016 №437-к).

Отже, порушення ч. 3 ст. 40, п. 1, 2, 3, 4, 5, 7 ст. 40, пп. 2.3 ст. 41, ст. 43 Кодексу законів про працю України, які зобов'язано усунути пунктами 2,3 спірного припису були виконані до проведення перевірки самостійно позивачем, отже, забезпечити виконання повторно вказаних норм та повідомити відповідача про їх виконання є неможливим.

Судом першої інстанції встановлено, що остаточний розрахунок при звільненні з ОСОБА_5 проведено 12.12.2016, що підтверджується розрахунковим листком за грудень 2016 року. Відтак п. 4 оскаржуваного припису зі змістом "При звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства проводити в день звільнення, відповідно до вимог ч. 1 ст.116 КЗпПУ" виконаний позивачем самостійно до проведення перевірки, повторне виконання та повідомлення в установлений строк є неможливим.

З акта перевірки вбачається, що було виявлено порушення вимог ч. 1 ст. 47 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган не видав в день звільнення працівникові належно оформлену трудову книжку працівника ОСОБА_5 згідно наказу від 09.12.2016 №435-к звільнили 09.12.2016, трудову книжку не видали, так як згідно акту від
09.12.2016 №б/н працівник відмовився від її отримання, працівнику надіслано повідомлення про отримання трудової книжки від 09.12.16 № 04-47/17.

ч. 1 ст. 47 КЗпПУ відповідно до вимог ч. 1 ст.47 КЗпПУ".

Статтею 47 КЗпПУ встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в Статтею 47 КЗпПУ. Оскільки позивачем був складений акт про відмову працівника від отримання трудової книжки, в такому випадку власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає поштове повідомлення із вказівкою про потребу отримання трудової книжки.

Про надсилання такого повідомлення відповідачу було відомо під час перевірки, що також підтверджено в акті. Таким чином, відповідач не вказав, які норми законодавства про працю були порушені підприємством, та які дії підприємство повинно було вчинити але не вчинило, якщо працівник відмовився отримати трудову книжку у день звільнення. Пересилання трудової книжки поштою допускається тільки за письмовою згодою працівника. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що п. 5 припису містить рекомендації на майбутнє, тобто не відповідає вимогам, які пред'являються до складання припису.

Пунктом 6 припису ГУ Держпраці вказано: "Привести у відповідність до вимог ч. 1 ст. 117 КЗпПУ, а саме, виплачувати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку працівниками". Згідно висновків акту перевірки звільненому працівнику ОСОБА_5 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку нарахований, але не виплачений, чим порушені вимоги ст. 117 КЗпПУ. Разом з тим в акті перевірки зазначається розрахунковий лист за січень 2017 року, в якому вказано про нараховування суми середнього заробітку за час затримки при звільненні 1216 грн. Також вказано про заборгованість працівника перед підприємством в сумі 3730 грн. (аванс), отже остаточна сума заборгованості працівника перед підприємством на кінець 2016 року становить 2399
грн. 49 коп. Тому до виплати ОСОБА_5 не підлягало жодної суми. Отже даний пункт припису ґрунтується на порушенні, наявність якого не підтверджена під час розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства, за невиконання якого може бути притягнуто до відповідальності. Отже, він виноситься за наявності наявних порушень, які фактично можливо і необхідно усунути.

Однак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний припис містить переважно рекомендаційний характер щодо уникнення в майбутньому допущення перелічених порушень, які фактично до проведення перевірки були усунуті позивачем самостійно. Зі спірного припису неможливо визначити яким чином позивач повинен усунути наведені порушення, повідомивши про це відповідача в установлений термін.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 352 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року скасувати.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук