Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КАС ВП від 07.12.2020 року у справі №560/4280/20 Ухвала КАС ВП від 07.12.2020 року у справі №560/42...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.12.2020 року у справі №560/4280/20



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 560/4280/20

адміністративне провадження № К/9901/32621/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л. В.,

суддів: Стеценка С. Г., Стрелець Т. Г., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року (прийняту судом у складі судді Ковальчук О. К. ) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Курка О. П., суддів: Гонтарука В. М., Білої Л. М. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо незарахування страхового стажу періоду проживання ОСОБА_1 чоловіком військовослужбовцем у місцевості, де не було можливості працевлаштування, з часу призначення їй пенсії;

- зобов'язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням страхового стажу періоду проживання з чоловіком військовослужбовцем у місцевості де не було можливості працевлаштування, відповідно до довідки від
22.09.1987 року № 16, виданої військовою частиною 35636, починаючи з 08.05.2007, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року визнано причини пропуску строку звернення до суду неповажними та позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії - повернуто позивачеві.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 листопада 2020 року до Верховного Суду звернулася ОСОБА_1 із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У скарзі йдеться про те, що судами було неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Зазначено, що з 08.05.2007, отримуючи щомісячно пенсійну виплату не знала про неврахування довідки від 22.09.1987 № 16 при призначенні пенсії, оскільки не є фахівцем в галузі пенсійного законодавства, не має юридичної освіти, та не знає особливостей пенсійного законодавства. Також вказала, що 30.09.2019 звернулася до відповідача із заявою щодо зарахування до страхового стажу періоду проживання з чоловіком військовослужбовцем під час його служби за кордоном. 01.11.2019 листом №Н-1383-0-02.26-04 ГУ ПФУ відмовило в зарахуванні страхового стажу періоду проживання з чоловіком військовослужбовцем у місцевості, де не було можливості працевлаштування. Таким чином, на підставі листа відповідача від
01.11.2019 достовірно встановила і дізналася, що ГУ ПФУ вчинило протиправні дії.

Тому, саме 01.11.2019 є днем, коли вона дізналася про порушення своїх прав. У зв'язку із запровадження на території України загальнонаціонального карантину з метою недопущення розповсюдження короновірусу COVID-19, з поважних причин пропустила строк подання позовної заяви до суду.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ПФУ просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Надійшли також заперечення позивача на відзив.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 листопада 2020 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Рибачук А. І., Стрелець Т. Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 07 грудня 2020 року залишив касаційну скаргу без руху.

У зв'язку з відпусткою судді Рибачука А. І. відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2021 року здійснено заміну цього судді та визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г.

Верховний Суд ухвалою від 19 січня 2021 року відкрив касаційне провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із такого.

У справі, яка розглядається, спір виник у зв'язку із незгодою позивача з діями відповідача при розгляді заяви про призначення позивачу пенсії за віком.

Однак, ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу у зв'язку із пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Такі висновки судів попередніх інстанцій, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими та такими, що не відповідають завданню адміністративного судочинства, а саме справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, виходячи із наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частин 1 та 2 статті 122 КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Згідно із частиною 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Проте, слід зазначити, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами.

У триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на призначення пенсії за віком), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 7 лютого 2019 року у справі №295/6531/17, від 18 лютого 2020 року у справі №1840/3344/18.

Тобто, відносини щодо реалізації конституційного права на соціальний захист у старості між позивачем та пенсійним органом виникли з моменту отримання останнім заяви позивача про призначення пенсії за віком, виходячи із змісту конституційного права на соціальних захист зазначені відносини є триваючими, оскільки право на пенсію гарантується державою, є довічним і не може бути обмеженим неправомірними діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Суди попередніх інстанцій, застосовуючи до позовної заяви ОСОБА_1 строки визначені статтею 122 КАС України при зверненні з адміністративним позовом щодо визнання неправомірними дій ГУ ПФУ, не врахували того, що дії або бездіяльність відповідача, які позивачка оскаржує, тривають, отже, суди не перевірили правомірності дій пенсійного органу при розгляді заяви позивача про призначення пенсії, чим позбавили останнього права на гарантований Конституцією України та міжнародними актами права на судовий захист.

Суд також зазначає, що лише розгляд справи по суті і з'ясування, зокрема, питання наявності у позивача страхового стажу, дозволить суду оцінити правомірність дій відповідача щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, а також визначити момент, з якого позивач дійсно має право на захист своїх прав у судовому порядку з урахуванням строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, які гарантують право на соціальний захист у старості та порушенням норми процесуального права, а саме щодо права особи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту права на соціальний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене касаційна скарга підлягає задоволенню, судові рішення судів попередніх інстанцій скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: С. Г. Стеценко

Т. Г. Стрелець
logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати