ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/4809/17

адміністративне провадження № К/9901/37280/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 826/4809/17

за позовом Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Київський страховий дім» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомісія) про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ПрАТ «Київський страховий дім»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2017, ухвалену у складі судді Григоровича П.О. та

ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Кобаля М.І., суддів Епель О.В., Карпушової О.В., -

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 05.04.2017 ПрАТ «Київський страховий дім» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Нацкомісії від 14.03.2017 № 539 «Про застосування заходу впливу до ПрАТ «Київський страховий дім».

Позовні вимоги ПрАТ «Київський страховий дім» обґрунтувало тим, що ним не було допущено жодних порушень законодавства на ринку фінансових послуг, оскільки в його діях відсутні порушення вимог Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV). Відтак оспорюване розпорядження відповідача, на думку позивача є протиправним та підлягає скасуванню. Окрім цього, позивач вказав на те, що відповідач, приймаючи оспорюване рішення, перебрав на себе функцію суду та вирішив питання про виплату страхового відшкодування.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 13.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. 02.10.2017 ПрАТ «Київський страховий дім» звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

4. Вищий адміністративний суд України ухвалою 05.10.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

5. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

6. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

7. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).

8. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15.07.2019 №981/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.

9. Протоколом розподілу справи від 16.07.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

10. Ухвалою судді Верховного Суду від 18.07.2019 прийнято зазначену справу до провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Суди встановили, що згідно із договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.04.2014 №АІ/0387017 застрахована відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen T4, державний номерний знак НОМЕР_1 (забезпечений ТЗ).

За участю забезпеченого ТЗ під керуванням ОСОБА_1 та пішоходів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 05.07.2014 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), що має ознаки страхового випадку.

Слідчим відділу розслідування ДТП Слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області Крупенком Б.І. ухвалено постанову від 30.12.2014 про закриття кримінального провадження №12014180000000279 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_2 та середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_3

20.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Відшкодування» звернулося до ПрАТ «Київський страховий дім» із заявою про виплату страхового відшкодування в інтересах чоловіка потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_4 (4872, 00 грн моральної шкоди); дочки потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (4872, 00 грн моральної школи та 22 235,21 грн витрат на поховання); дочки потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_6 (4 872, 00 грн моральної шкоди).

Листами від 26.12.2016 № 2182 та від 10.03.2017 № 596 ПрАТ «Київський страховий дім» повідомило ТОВ «Відшкодування» про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю вини водія забезпеченого ТЗ у дорожньо-транспортній пригоді.

Нацкомісією на підставі скарги генерального директора ТОВ «Відшкодування» Ганджи А.А. проведено перевірку щодо виконання позивачем зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.04.2014 №АІ/0387017 та дотримання ним вимог законодавства про фінансові послуги.

За результатами перевірки складено акт про правопорушення законодавства у сфері фінансових послуг, вчинені ПрАТ «Київський страховий дім» від 22.02.2017 №163/13-15/15, в якому зафіксовано порушення абзаців першого-третього пункту 36.2 статті 36 Закону 1961-IV щодо невиконання страховиком обов`язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Розпорядженням Нацкомісії від 14.03.2017 № 539 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» зобов`язано ПрАТ «Київський страховий дім» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомісію про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 04.04.2017.

Не погоджуючись із таким розпорядженням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підставою для прийняття відповідачем оспорюваного розпорядження став висновок про неправомірність відмови у виплаті страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.04.2014 № АІ/0387017 за заявою ТОВ «Відшкодування» в інтересах чоловіка та дочок потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки шкода, завдана при експлуатації транспортного засобу, виникає навіть за відсутності вини.

IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що ним було правомірного відмовлено у виплаті страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.04.2014 № АІ/0387017 за заявою ТОВ «Відшкодування» в інтересах чоловіка та дочок потерпілої ОСОБА_2 , оскільки цивільно-правова відповідальність виникає за наявності сукупності умов які утворюють склад цивільного правопорушенням, зокрема за наявності вини особи, яка заподіяла шкоду.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; (далі - Закон № 460-IX)], колегія суддів виходить із такого.

15. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України від 12.07.2001 №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон №2664-III).

17. Відповідно до частини першої статті 20 Закону №2664-III державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом, зокрема: ведення державних реєстрів фінансових установ і реєстрів осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

18. Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 21 Закону №2664-III державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

19. Частиною першою статті 28 Закону №2664-III передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, серед іншого: розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов`язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об`єднаннями, контролює їх виконання; здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених нею випадках - реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, забезпечує ведення загальнодоступної інформаційної бази даних про фінансові установи та визначає перелік і вимоги до документів, що подаються для внесення інформації до зазначених реєстрів та бази даних; здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг; проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

20. У відповідності до статті 39 Закону №2664-III у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

21. Частиною першої статті 40 Закону №2664-III визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати, серед іншого, такі заходи впливу: зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону; тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги.

22. У відповідності до пункту 2.1 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням відповідача від 20.11.2012 №2319 (далі - Положення №2319), Нацкомісія може застосовувати такі заходи впливу: 1) зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення; 2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; 3)накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; 4) тимчасово зупиняти (обмежувати) або анулювати (відкликати) ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; 5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію; 6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; 7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги; 8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій; 9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб`єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

23. Згідно з частиною другою статті 40 Закону №2664-III порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

24. Відповідно до пункту 2.2 Положення №2319 рішення про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомісії. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

Письмове розпорядження (припис) Нацкомісії повинно містити: дату та номер розпорядження (припису), місце його складання; відомості про особу (повне найменування юридичної особи, місцезнаходження, код за ЄДРПОУ); зміст виявленого порушення законодавства про фінансові послуги; норму законодавства про фінансові послуги, яку порушено особою; посилання на дату і номер акта про правопорушення, в якому зафіксоване порушення законодавства про фінансові послуги; строк усунення особою порушення законодавства про фінансові послуги та повідомлення Нацкомісії про усунення порушення законодавства про фінансові послуги; прізвище, ініціали та підпис Голови Нацкомісії або члена Нацкомісії, який виконує обов`язки та повноваження Голови Нацкомісії; відбиток печатки Нацкомісії.

Невиконання вимог письмового розпорядження (припису) є підставою для застосування інших заходів впливу у визначених законом випадках.

25. З наведеного слідує, що Нацкомісія у зв`язку із виявленням порушення законодавства про фінансові послуги та після вжиття всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, має право застосувати до учасника ринку фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) передбачені законодавством заходи впливу, зокрема, шляхом зобов`язання його вжити заходів для усунення виявлених контролюючим органом порушень.

26. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом № 1961-IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

27. Відповідно до пунктів 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

28. Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

29. Пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

30. Так, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

31. Відповідно до пункту 27.3 та 27.4 статті 27 Закону № 1961-IV страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами;

32. Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

33. При цьому, відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

34. Зміст наведеного законодавства свідчить про те, що шкода, завдана при експлуатації транспортного засобу, виникає навіть за відсутності вини.

35. Тобто, моральна шкода, завдана смертю потерпілого від джерела підвищеної небезпеки, а також витрати на поховання такого потерпілого відшкодовуються незалежно від вини фізичної особи - водія.

36. Згідно із пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

37. У справі, яка розглядається суди встановили, що підставою для прийняття відповідачем оспорюваного розпорядження став висновок про неправомірність відмови позивача у виплаті страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

38. За таких обставин, на думку колегії суддів, оскаржуване розпорядження прийнято Комісією на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

39. За встановлених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

40. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

41. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 у справі №826/4809/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА.І. Рибачук С.Г. Стеценко Л.В. Тацій