ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа №820/6036/16

адміністративне провадження №К/9901/39555/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року (головуючий суддя Яковенко М.М., судді: Лях О.П., Старосуд М.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "УКРСІНТЕЗ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "УКРСІНТЕЗ" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2016 № 0001971403, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 496638,00грн.

Судами встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт від 10.10.2016 №625/20-40-14-03-08/25180316, яким встановлено порушення, зокрема, вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на 496 638,00 грн.

У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем без достатніх правових підстав валових витрат за операціями із ФОП ОСОБА_1 щодо надання рекламно-інформаційних послуг, оскільки з поданих до перевірки документів неможливо ідентифікувати надану послугу, встановити її дійсну вартість, де саме проводилось розміщення реклами, кількість та дати виходу відеоролика.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність податковим органом необґрунтованості отриманої позивачем податкової вигоди за наслідками відносин із контрагентом, оскільки первинні документи містять суперечливі відомості, зокрема щодо виду медіапродукту, кількості повторів його транслювання, а також не містять відомостей щодо адрес екранів, на яких він розташовувався.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення 21.10.2016 № 0001971403.

Суд апеляційної інстанції виходив з наявності у позивача всіх необхідних первинних документів, які підтверджують реальність операцій між Товариством та його контрагентом (ФОП ОСОБА_1 ) щодо надання рекламно-інформаційних послуг, й останні були спрямовані на настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов`язків, а відтак позивач мав право на зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат за результатами таких операцій.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, що унеможливило реалізацію завдання адміністративного судочинства та призвело до формального та незаконного вирішення спору.

Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною);

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (підпункт 135.1 статті 135 ПК України).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі - П(С)БУ 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 44.2 статті 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, під час розгляду справи встановлено, що 17.02.2014 між Товариством (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання рекламно - інформаційних послуг №17/02-2014, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику власними силами або з залученням третіх осіб рекламно - інформаційні послуги, а Замовник прийняти надані послуги та сплатити їх вартість.

Детальний опис наданих рекламно - інформативних послуг визначається в прайс - листах Виконавця, заявках Замовника та медіа - плані (пункт 1.2 договору).

Згідно пункту 1.3 договору прайс - лист Виконавця повинен містити наступну інформацію: який вид рекламно - інформаційний послуг пропонує надати Виконавець (розміщення реклами на екранах міста, розміщення реклами на постерах та інше); адреси де буде здійснюватись ефірне надання рекламно - інформаційних послуг; розміри носіїв рекламної продукції (екранів, постерів, біг-бордів); кількість виходів та тривалість рекламних роликів; вартість рекламного ролику; знижки, що застосовуються при наданні рекламно-інформаційних послуг; інша інформація про надання рекламно-інформаційних послуг.

У відповідності до пункту 1.4 договору сторони зобов`язуються виконувати інші зобов`язання і дії відповідно до цього Договору, а також зобов`язання і дії, необхідні для задоволення прав іншої сторони.

Пунктом 1.10 договору передбачено, що надання рекламно-інформаційних послуг підтверджується актом приймання - передачі.

Відповідно до пункту 2.1 договору розрахунки здійснюються в гривнях в готівковій формі з каси Замовника або безготівковій формі шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок Виконавця.

Виконання умов договору, як встановлено судом апеляційної інстанції, підтверджується погодженнями технічних даних та інформаційного навантаження рекламного ролику, актами приймання - передачі відеороликів, актами надання послуг (із зазначенням адреси, дати та вартості розміщення відеоролика), медіа - планами з розміщення відеоролика (із зазначенням адреси розміщення екрану, часу його роботи, кількості виходів відеоролика на годину, добу та в місяці, вартості послуги) , прайсами по світлодіодним екранам, комерційними пропозиціями.

Розрахунок за отримані рекламно - інформаційні послуги проведено у повному обсязі (платіжні доручення, банківські виписки).

Встановлено, що інформаційний продукт (рекламні відеоролики тривалістю 30 секунд та 55 секунд), який використовувався при наданні рекламно - інформаційних послуг ФОП ОСОБА_1 , був виготовлений на замовлення позивача ТОВ "Телерадіокомпанією "Надія", про що свідчать договори, акти приймання - передачі відеоматеріалу, акти виконаних робіт, платіжні доручення.

Додатково судом апеляційної інстанції досліджено письмові пояснення директора Товариства та подані до нього документи (довідка про дохід Товариства за 2015 рік, перший квартал 2016 року, витяг з аналітичного обліку доходів та витрат за 2014, 2015 роки), з яких вбачається, що прибуток позивача за період 2015 рік, перший квартал 2016 року зріс майже на 20 млн.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентом щодо надання рекламно - інформаційних послуг фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування валових витрат.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суд вже надавав оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко