Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2020 року

м. Київ

справа №806/2707/18

адміністративне провадження №К/9901/14871/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 806/2707/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання протиправною відмови, зобов`язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Курка О.П., суддів Совгири Д.І., Боровицького О.А. -

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру в наданні йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою з послідуючого передачею земельної ділянки в оренду на термін 49 років для сінокосіння за клопотанням від 03.05.2018;

зобов`язати ГУ Держгеокадастру надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння за кадастровим номером № 1825281200:03:000:0150 на території Ружинського району Житомирської області, з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років.

Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він 03.05.2018 звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння з наступною передачею в оренду терміном на 49 років за кадастровим номером 1825281200:03:000:0150, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області. Проте, ГУ Держгеокадастру листом від 29.05.2018 відмовило у задоволенні вказаного клопотання з тих підстав, що неможливо ідентифікувати особу, яка звернулась із клопотанням; земельні ділянки для сінокосіння передаються у користування лише за результатами земельних торгів і не більше, ніж на 7 років. Утім, таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки вона не узгоджується з вимогами частини третьої статті 123 Земельного кодексу України.

2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 20.02.2019 частково задовольнив позовні вимоги:

визнав протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером № 1825281200:03:000:0150 для сінокосіння, з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області, викладену у листі від 29.05.2018 № Г-4888/0-2953/0/22-18;

зобов`язав ГУ Держгеокадастру повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.05.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером № 1825281200:03:000:0150 для сінокосіння, з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області, за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України;

у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

4. 25.03.2019 на зазначене вище рішення суду першої інстанції ГУ Держгеокадастру подало апеляційну скаргу, яка не відповідала вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору.

5. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 апеляційна скарга відповідача була залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання цієї ухвали.

6. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.04.2019 відмовив ГУ Держгеокадастру у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі, а зазначену вище апеляційну скаргу повернув апелянту, оскільки ГУ Держгеокадастру не усунуло недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 09.04.2019.

7. 23.05.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ Держгеокадастру, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, відповідач просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.

8. Верховний Суд ухвалою від 03.06.2019 відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи.

9. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24.04.2020 №654/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».

10. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

11. Ухвалою судді Верховного Суду від 28.04.2020 прийнято зазначену справу до провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Залишаючи апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру без руху, суд апеляційної інстанції виходив з її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України щодо необхідності надання документа про сплату судового збору та установив відповідачу строк для усунення зазначених в ній недоліків терміном 10 днів з моменту отримання цієї ухвали.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржником отримано 16.04.2019.

22.04.2019 на адресу суду апеляційної інстанції найшло клопотання ГУ Держгеокадастру про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі відповідно до статті 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», обґрунтоване посиланням на наявність складної економічної ситуації у фінансовому забезпеченні.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено та апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Повертаючи апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не виконав вимогу ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 про залишення без руху його апеляційної скарги та станом на 23.04.2019 ним не надано документів щодо сплати судового збору або належних доказів, які б підтверджували наявність підстав для звільнення його від такої сплати, а обмежене фінансування бюджетної установи, яка діє як суб`єкт владних повноважень, не може бути підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що ГУ Держгеокадастру подало вчасно апеляційну скаргу, але враховуючи наявність складної економічної ситуації у фінансовому забезпеченні - відсутності коштів на рахунку ГУ Держгеокадастру на сплату судового забору, була відсутня можливість сплатити судовий збір. Відтак, суду апеляційної інстанції слід було звільнити ГУ Держгеокадастру від сплати судового збору, про що ним заявлялось відповідне клопотання.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України[в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; (далі - Закон № 460-IX)], виходить з наступного.

16. Пунктами 6, 7 частини п`ятої статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

17. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

18. Отже, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов`язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору для чого як особа, зацікавлена у її поданні, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

19. Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року.

20. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

21. З огляду на наведене заявник не позбавлений можливості протягом усього поточного бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору і виконання грошових зобов`язань за виконавчими документами.

22. Відсутність коштів на сплату судового збору і, як наслідок невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов`язків, не може слугувати підставою для продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги, й не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги.

23. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статті 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України.

24. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

25. Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки апеляційним судом встановлено, що апеляційна скарга не відповідає вимогам пункту 1 частини пятої статті 296 КАС України, при цьому у строк, встановлений судом, недоліки відповідачем не усунуто, а тому колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийняв рішення про повернення апеляційної скарги.

26. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.02.2019 у справі № 569/5083/16 та від 06.03.2019 у справі № 357/7501/16.

27. Ураховуючи зазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції, не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які б могли призвести до скасування рішення.

28. З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку про те, що ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, постановив судове рішення при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

29. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі 806/2707/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду